Постанова 4851 № 520/9233/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 р.Справа № 520/9233/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., повний текст складено 04.11.19 року по справі № 520/9233/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, в якому просив суд визнати відмову Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області викладену у Наказі від 03.07.2019р. № 5440-СГ у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області згідно заяви ОСОБА_1 від 13.02.2019р. - незаконною та зобов`язати його задовольнити дану заяву, надавши відповідний дозвіл. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що через свого уповноваженого представника повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із заявою від 13.02.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у власність. Проте, наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ позивачу відмовлено у зазначеному, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до інформації Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 742/401-19-0.23,09 від 01.07.2019, частина земельної ділянки відноситься до земель запасу державної власності, а інша частина зазначеної земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП «ім. Ватутіна». Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав. 04 листопада 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду частково задоволено адміністративний позов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року, оформлену наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням наявності у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень вирішувати питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області та враховуючи висновки суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Стверджує, що приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 у справі №520/2801/19. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що відповідач по справі був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/2801/19 визнано незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.03.2019 №П-1555/0-1589/0/95/19 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 13.02.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду. ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду повторно звернувся до Головного управління із заявою від 13.02.2019 з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області. За результатами розгляду вищезазначеної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року по справі № 520/2801/19 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019р. та наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ позивачу відмовлено у зазначеному, оскільки вказана земельна ділянка відповідно до інформації Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 742/401-19-0.23,09 від 01.07.2019, частина земельної ділянки відноситься до земель запасу державної власності, а інша частина зазначеної земельна ділянка належить до земель колективної власності КСП «ім. Ватутіна». Враховуючи викладене, відповідачем відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання задовольнити заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, надавши відповідний дозвіл, суд першої інстанції виходив з відсутності права втручатися у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру в Харківській області. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року, оформлену наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до положень Земельного кодексу України, з урахуванням наявності у ГУ Держгеокадастру у Харківській області повноважень вирішувати питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області та враховуючи висновки суду, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної відмови та необхідності захистити права позивача належним чином. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521. Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Матеріалами справи встановлено, що відповідач у спірному наказі від 03.07.2019 року № 5440-П посилався на те, що спірна земельна ділянка входила до складу земель колективної власності колишнього КСП "ім. Ватутіна", а відтак такі землі є власністю територіальних громад, і тому на ці землі не поширюється управлінська компетенція органів Держгеокадастру. Натомість, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки. При цьому, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками. Отже, з урахуванням вище встановлених обставин та на підставі норм земельного законодавства, до повноважень відповідача належить питання розпорядження земельними ділянками, державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, що не внесені до Державного реєстру земель, який є складовою Державного земельного кадастру. При цьому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення, не надав доказів того, що до якої категорії земель, та який правовий статус має земельна ділянка орієнтовною площею 2,0000 га, на яку має право ОСОБА_1 , та стосовно якої подавали заяви про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а також до повноважень якого органу належить право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою (надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки), зважаючи на категорію та правовий статус вказаної земельної ділянки. Окрім того, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано до суду доказів того, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, сформована/не сформована, інвентаризована/не інвентаризована та чи взагалі внесена до Державного земельного кадастру. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є уповноваженим законом органом для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відмовляючи у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви від 13.02.2019 року, оформлену наказом від 03.07.2019 року № 5440-СГ, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваної відмови. При цьому, позивачем виконані всі можливі умови визначені законом для прийняття позитивного рішення відповідачем. Таким чином, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною зазначеної відмови ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , колегія суддів вказує на таке. Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно з ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96). Таким чином, враховуючи встановлення протиправності відмови ГУ Держгеокадастру у Харківській області, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2019 року. Щодо посилання апелянта на втручання суду в дискреційні повноваження відповідача при зобов`язанні повторно розглянути заяву, колегія суддів вказує на те, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130). Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження щодо необхідності розгляду заяви позивача дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі 818/1976/17. За змістом п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року по справі № 520/9233/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 02.03.2020 року