Постанова 4818 № 610/1253/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 610/1253/17 Головуючий суддя І інстанції Феленко Ю. А. Провадження № 22-ц/818/2324/20 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року, ухвалене у складі головуючого Феленка Ю.А., по цивільній справі за позовом заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, встановив: 12 травня 2017 року заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації. Позовна заява мотивована тим, що в ході вивчення стану законності відведення земельних ділянок для ведення фермерських господарств було встановлено, що 26.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером 6320280400:02:000:0105, що розташована за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Вказав, що при розгляді заяви ОСОБА_1 ГУ Держземагенства в Харківській області не перевірено відповідність її Закону, а саме можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав громадянин ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси, яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці. Зазначив, що ГУ Держземагенства в Харківській області не пересвідчилось в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації. У зв`язку з вищевикладеним, ГУ Держземагенства у Харківській області, всупереч вимогам ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час), 30.12.2013 незаконно прийнято наказ про передачу ОСОБА_1 у користування вищевказаної земельної ділянки. 24.03.2014 на підставі зазначеного наказу між ГУ Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років. 05.05.2014 між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки, строком на 10 років. Зазначає, що вищевказані акти органу виконавчої влади прийняті та укладені з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме: без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 ЗК України (в редакції, що діяла на той час), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на створення фермерського господарства та використання земельної ділянки за призначенням. У зв`язку з тим, що наказ про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , договори оренди та суборенди укладенні незаконно та підлягають визнанню недійсними, а тому й рішення реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію вказаних договорів також підлягають скасуванню. На підставі вищевикладеного, заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області (далі ГУ Держземагенства у Харківській області) № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 «Про надання в оренду земельних ділянок»; - визнати недійсним, укладений між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі від 24.03.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, загальною площею 139,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 за № 5252653; - скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 24.03.2014, укладеного між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 за № 5252653; - визнати недійсним, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» (далі СТОВ Агрофірма «Україна Нова»), договір суборенди землі від 05.05.2014, щодо передачі в суборенду земельної ділянки, загальною площею 139,6 га, кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953; - скасувати державну реєстрацію договору суборенди землі від 05.05.2014, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова», відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08.07.2014 за № 6329953. 07.11.2019 представник СТОВ Агрофірма «Україна Нова» адвокат Гордєєв С.В. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вказав, що прокурор в даній справі, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не може виступати позивачем, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Прокурором не надано доказів на підтвердження того, що оскаржуваний наказ та договори оренди і суборенди землі порушують або яким-небудь чином обмежують чи ущемляють права чи охоронювані законом інтереси держави у справі. Сам оспорюваний наказ Держземагенства є ненормативним актом та вичерпав свою дію, а відтак не може бути скасований. Зазначив, що висновок прокурора про обов`язок відповідача ОСОБА_1 доводити наявність у нього трудових та матеріальних ресурсів для отримання земельної ділянки є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства. Крім того вказав, що позбавлення відповідачів права оренди та суборенди буде непропорційним втручанням держави в право особи на майно (Т. 2 а.с. 74-80). 08.11.2019 прокурором подано відповідь на відзив представника СТОВ Агрофірма «Україна Нова» адвоката Гордєєва С.В., в якій зазначив, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на припинення незаконної діяльності органу виконавчої влади та зміцнення авторитету держави. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі ГУ Держгеокадастру у Харківській області), яке є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, саме порушило вимоги чинного законодавства, є відповідачем у даній справі, а тому прокурор звернувся з позовом самостійно ( а.с. 88-101 т.№2). Прокурор в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, викладених у ньому. Просив позов задовольнити. Представник відповідача СТОВ Агрофірма «Україна Нова» в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Разом з цим, під час першого розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції за нормами ЦПК України, що діяли на той час, представник ГУ Держземагенства у Харківській області надав письмові заперечення проти позову (Т. 1 а.с. 96-100), в яких зазначив, що до ГУ Держземагенства у Харківській області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 26.12.2013 про надання в оренду земельної ділянки. До заяви дійсно були додані: копія паспорта, копія коду, копія трудової книжки, копія диплому про вищу освіту (за спеціальністю землевпорядкування), графічні матеріали по земельній ділянці, договір оренди землі. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів видано наказ №ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 139,6000 га для ведення фермерського господарства. Посилання Позивача на той факт, що ГУ Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, необхідністю пересвідчитися в дійсності волевиявлення гр. ОСОБА_1 зі створення фермерського господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції, а як наслідок незаконності прийняття наказу всупереч вимогам ст.ст. 124, 134 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в жодній зі статей, на які посилається Позивач, на Головне управління не покладено обов`язку пересвідчуватися в дійсності волевиявлення громадян. Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Також ГУ Держгеокадастру у Харківській області заперечує проти позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між Головним управлінням та ОСОБА_1 договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено його недійсності. Стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» договору суборенди землі, ГУ Держгеокадастру у Харківській області в запереченнях зазначає, що ним було надано згоду ОСОБА_1 на передачу орендованої ним ділянки в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова» на 10 років на умовах визначених вищезазначеним договором оренди землі з додержанням вимог Закону України «Про оренду землі» та ЗК України. Крім того ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є стороною Договору суборенди, його копію не отримувало, а отже з умовами договору не обізнане. Оскільки інших заяв, відзивів та заперечень від відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області не надходило, суд приймає доводи викладені в зазначеному запереченні як позицію відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо заявленого позову. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Разом з цим, під час першого розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції за нормами ЦПК України, що діяли на той час, представник ОСОБА_1 подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що прокурор в даній справі не може виступати позивачем, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, яким є ГУ Держгеокадастру у Харківській області (Т. 1 а.с. 108-110). Оскільки інших заяв, відзивів та заперечень від відповідача ОСОБА_1 та його представника не надходило, суд приймає доводи викладені в зазначеному клопотанні як позицію відповідача ОСОБА_1 щодо заявленого позову. Справа судами переглядалася неодноразово. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 у задоволені позовних вимог заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , СТОВ Агрофірма «Україна Нова» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 липня 2017 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2017 були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року позов заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 року «Про надання в оренду земельних ділянок»; визнано недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі від 24 березня 2014 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, загальною площею 139,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 квітня 2014 року за № 5252653; скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 24 березня 2014 року укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 квітня 2014 року за № 5252653; визнано недійсним, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова», договір суборенди землі від 05 травня 2014 року, щодо передачі в суборенду земельної ділянки, загальною площею 139,6 га, кадастровий номер 6320280400:02:000:0105, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 липня 2014 за № 6329953; скасовано державну реєстрацію договору суборенди землі від 05 травня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова», відомості про який внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 липня 2014 року за № 6329953. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору в сумі 800 (вісімсот) грн 00 коп. Повернуто прокуратурі Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації бюджету 2800) з Державного бюджету України 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого нею за подання до суду позовної заяви за платіжним дорученням № 891 від 25 квітня 2017 р. В апеляційній скарзі представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Корсун-Цуркан О.Б. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Стягнути судові витрати на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Вказав, що до ГУ Держземагенства у Харківській області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 26.12.2013 про надання в оренду земельної ділянки. До заяви дійсно були додані: копія паспорта, копія коду, копія трудової книжки, копія диплому про вищу освіту (за спеціальністю землевпорядкування), графічні матеріали по земельній ділянці, договір оренди землі. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів видано наказ №ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 139,6000 га для ведення фермерського господарства. Згідно вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» є безпідставними та необгрунтованими, оскільки в жодній зі статей, на які посилається позивач, на Головне управління не покладено обов`язку пересвідчуватися в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 . Зазначив, що як вбачається з матеріалів справи прокурор вказує на те, що дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про фермерське господарство», а тому на думку останнього, договір суборенди є недійсним та підлягає скасуванню. Згідно ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Пунктом 32 договору оренди землі від 24.03.2014 р. передбачено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем. Таким чином, констатуємо, що чинним земельним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору, передбачено можливість передачі земельної ділянки в суборенду. Також ГУ Держгеокадастру у Харківській області заперечує проти позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між Головним управлінням та ОСОБА_1 договору оренди землі, оскільки позивачем не доведено його недійсності. Зазначає, що стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» договору суборенди землі, ГУ Держгеокадастру у Харківській області в запереченнях зазначає, що ним було надано згоду ОСОБА_1 на передачу орендованої ним ділянки в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова» на 10 років на умовах визначених вищезазначеним договором оренди землі з додержанням вимог Закону України «Про оренду землі» та ЗК України. Крім того ГУ Держгеокадастру у Харківській області не є стороною Договору суборенди, його копію не отримувало, а отже з умовами договору не обізнане. В апеляційній скарзі представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» адвокат Гіль Є.В. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Стягнути судові витрати на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова». Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне та необґрунтоване, прийняте з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав, що заступником керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області було грубо порушено вимоги процесуального закону, чинного на час подання позову, щодо порядку звернення до суду з метою представництва інтересів держави в суді, а судом першої інстанції не було надано цьому жодної оцінки, незважаючи на акцентування на цьому аспектів учасників справи. Посилався на те, що, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор у цій справі набуває статусу позивача, оскільки у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, водночас, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. При цьому вказувало на те, що прокурор не довів своїх позовних вимог. Зазначив, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади, повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , отримавши на підставі оскаржуваного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області та договору оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення, фермерське господарство не створив, натомість передав вказану земельну ділянку в суборенду, чим допустив порушення земельного законодавства. При цьому суд першої інстанції врахував, що, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор набув статусу позивача, оскільки відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Встановивши, що позивач не знав і не міг знати про наявність порушень вимог земельного законодавства до отримання листа Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області № 01-45/3899 від 15.11.2016, суд першої інстанції дійшов висновку, що строки позовної давності прокурором не пропущено. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Згідно зі статтями 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. З огляду на частини другу та третьою статті 134 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні торги не проводяться, зокрема, при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки (частина друга статті 8 Закону України «Про фермерське господарство»). За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постановах від 07 грудня 2016 року у справі № 6-2237цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-2354цс16. Згідно зі статтями 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. З огляду на частини другу та третьою статті 134 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні торги не проводяться, зокрема, при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Частиною 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Згідно ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Судом встановлено, що 26.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 139,6 га із кадастровим номером 6320280400:02:000:0105, що розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. До вказаної заяви заявником додані копії паспарту, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, диплом про вищу освіту, графічні матеріали по земельній ділянці та договір оренди землі (Т. 1 а.с. 16, 34-46). Наказом ГУ Держземагенства у Харківській області № ХА/6320280400:02:000/00000730 від 30.12.2013 «Про передачу в оренду земельної ділянки», ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105) (Т. 1 а.с.17-18,47-48). Пунктом 3.3. вказаного наказу передбачено, що земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 ЗК України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів. 24 березня 2014 року на підставі зазначеного наказу між ГУ Держземагенства у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди без номеру вказаної земельної ділянки, строком на 49 років, нормативно грошова оцінка якої становить 3 206 713,58 грн та встановлена орендна плата в розмірі 128 268,54 грн на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно. Даний договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03.04.2014 за № 5252653 (Т. 1 а.с. 19-23). У вказаному договорі оренди передбачене право орендаря передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни її цільового призначення, за погодженням з орендодавцем (п. 29 Договору). 05.05.2014 між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Україна Нова» укладено договір суборенди без номеру, земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, строком на 10 років та встановлена суборендна плата у розмірі 153 480 грн на рік, яка вноситься рівними частками щомісячно (Т. 1 а.с. 24-25). 29 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання згоди на передання в суборенду СТОВ агрофірмі «Україна Нова» земельної ділянки та цього ж дня отримав відповідне погодження. На підставі вищевказаної заяви, ГУ Держземагенства у Харківській області надано погодження на передачу земельної ділянки загальною площею 139,6 га (кадастровий номер 6320280400:02:000:0105), яка розташована за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», терміном на 10 років, що підтверджується листом №19-20-14-6621/0/9-14 від 29.05.2014 (Т. 1 а.с. 32). Після погодження з ГУ Держземагенства у Харківській області зазначений Договір суборенди 08.07.2014 був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 6329953 (а.с. 26-28). Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону). Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство». Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року в справі № 6-248цс16. Суд першої інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки, ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток сільського господарства, нестворення ним фермерського господарства, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з СТОВ Агрофірма «Україна Нова», з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів. Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 діяв з метою отримати земельної ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду СТОВ Агрофірма «Україна Нова», що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання оспорюваного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області незаконними та їх скасування. Правильним також є висновок суду першої інстанції про визнання оспорюваного договору оренди та суборенди недійсними. Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 648 ЦК України договір, укладений на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту. Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Суд першої інстанції, керуючись статтею 203, частиною третьою статті 215 та статтею 228 ЦК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди та суборенди недійсними. При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про подання позивачем цього позову в межах строку позовної давності з огляду на наступне. У справі, що переглядається, суд встановив, що прокурор є позивачем, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області є одним із співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави. Тобто, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, навівши підставу для представництва інтересів держави та обґрунтовуючи у чому полягає порушення цих інтересів. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. У позовній заяві прокурор зазначає, що оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у зв`язку з чим звертаючись із даним позовом прокурор набуває статусу позивача. Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову. З огляду на викладене, встановивши, що позивач не знав і не міг знати про наявність порушень вимог земельного законодавства Балаклійський відділ Лозівської місцевої прокуратури Харківської області дізнався в листопаді 2016 року з листа Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області № 01-45/3899 від 15.11.2016 , тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про подання цього позову в межах строку позовної давності. Саме такий висновок міститься у постанові Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі №619/3611/17, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує при розгляді цієї справи. Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Україна Нова» - залишити без задоволення. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 25 вересня 2020 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.