Постанова 4851 № 639/7859/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020 р.Справа № 639/7859/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Мороз М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шкурупій Валерія Сергійовича на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Рубіжний С.О., м. Харків, повний текст складено 20.01.20 року по справі № 639/7859/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Шкурупій Валерія Сергійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: 08 листопада 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова, як до адміністративного суду надійшла позовна заява від позивача ОСОБА_1 до відповідача Інспектора 2 роти Батальйон Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шкурупія В.С., про визнання дій Інспектора 2 роти Батальйон Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шкурупія В.С. та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки жодних порушень Правил дорожньог руху він не вчиняв, та просив працівника поліції надати йому ознайомитися з доказами вчиненого ним правопорушення, на що останній не відреагував. Отже, постанова про накладання адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення складена без достатніх на те правових підстав, а тому є протиправною, необґрунтованою і підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю. Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеним адміністративним позовом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 675920, винесену 30.10.2019 року Інспектором 2 роти Батальйон Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шкурупієм Валерієм Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Інспектором 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шкурупій Валерієм Сергійовичем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що потягло за собою звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності внаслідок скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що посилання суду на не вірну кваліфікацію вчиненого адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки дотримання вищевказаного правила слід тлумачити як порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, що передбачено диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП. Також зазначає, що позиція щодо кваліфікації порушення п. 9.8. ПДР саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП була застосована у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 620/62/19, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 539/665/19, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 641/7491/17. Зважаючи на вищевикладене просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/7859/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Шкурупія В. С. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №675920 від 30.10.2019. Прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. До суду першої інстанції, відповідачем, Інспектором 2 роти Батальйон Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шкурупієм В.С., як доказ в обґрунтування прийнятого ним рішення, було надано диск з відеозаписом вчиненого позивачем правопорушення. Від імені позивача по справі, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Колегія суддів вважає за необхідним зауважити, що правовий статус електронного цифрового підпису визначає Закон України "Про електронні довірчі послуги". Згідно приписів п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. За приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Таким чином, оскільки надіслане клопотання не містить електронного цифрового підпису, тобто не має статусу оригіналу, ухвалення судового рішення по суті клопотання є неможливим, у зв`язку з чим копії електронних документів підлягають залишенню без розгляду. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 27.02.2020р. (а.с. ). Відповідач повідомлявся на електронну адресу, яка містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.10.2019 року інспектором 2 роти Батальйон Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шкурупійом В.С. винесено постанову ДП18 №675920 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача визнано винним у здійснення правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови, 30.10.2019 року о 11 год. 00 хв. по трасі Київ - Харків - Довжанський 207 км, водій керуючи ТЗ порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами, а саме не увімкнув ближне світло фар поза населеним пунктом в дений час доби, чим порушив п. 9.8 ПДР України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення вина особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, а тому суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі - Інструкція). У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне. Пунктом 9.8. розділу 9 ПДР України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Згідно із ч.2 ст.122 КУпАП, за якою застосовані санкції, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Зі змісту спірної постанови про адміністративне правопорушення слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку із порушенням ним вимог п.п. 9.8 ПДР України, а саме керування транспортним засобом поза населеним пунктом, у якого не були ввімкненні денні ходові вогні або ближнє світло фар. Колегією суддів досліджено диск з відеозаписом з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, який надано відповідачем до суду першої інстанції. З наданого відповідачем відеозапису достеменно, з урахуванням куту зйомки, конструкції освітлювальних приладів не можливо встановити чи дійсно у авто позивача не увімкнене ближнє світло фар чи денні ходові вогні. При покадровому перегляді у ракурсі зйомки вбачаються світлові відблиски фар транспортного засобу позивача, також під час роботи показника повороту також створюється враження роботи освітлювальних приборів. Відеозапис відповідача не достатньої якості, в деякі моменти камера, на яку здійснено запис, тремтить. Будь яких даних про технічні можливості (харатеристики) приладу, на який було здійснено фіксацію правопорушення відповідачем до суду не надано. Наведене не дає можливості встановити наявність факту правопорушення. У позовній заяві позивач факт вчинення порушення ПДР не визнає, зазначає, що їхав з ввімкненим ближнім світлом фар. Також позивач посилається на конструктивні можливості фар його транспортного засобу щодо яскравості світла. З урахуванням зазначеного, колегія суддів не приймає даний відеозапис, як доказ правопорушення. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто в матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керував транспортним засобом з вимкненими денними ходовими вогнями або вимкненим ближнім світлом фар в світлу пору доби, чим порушив п. 9.8 ПДР України. Таким чином, з урахуванням куту з якого проводилась зйомка, конструктивні можливості фар транспортного засобу позивача, якості запису, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування. Колегія суддів зазначає, що згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Матеріали справи, відзив на адміністративний позов та апеляційна скарга не містить будь яких посилань на фактичні обставини та докази в їх підтвердження, окрім наявності відеозапису з якого достеменно не вбачається факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова серії ДП18 №675920 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача визнано винним у здійснення правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. підлягає скасуванню. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 620/62/19, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 539/665/19, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі № 641/7491/17, є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішенням, які є обов`язковими до виконання, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи. З урахуванням вищезазначеного, того, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, всі інші доводи сторін по справі, щодо процедури та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, кваліфікації вчиненого позивачем правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. Таким чином, суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення в частині скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, щодо задоволення позову. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2020 року по справі № 639/7859/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло