Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 639/2373/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2025 р.Справа № 639/2373/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Труханович В.В., повний текст складено 19.05.25 року по справі № 639/2373/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ВСТАНОВИВ: 10 квітня 2025 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої просив суд: скасувати постанову від 02.04.2025 № 1221 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити. Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 19 травня 2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_3 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції є неправосудним, бо воно прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається , що суд першої інстанції залишив поза увагою, що для встановлення події і складу правопорушення, а також для визначення закону, який підлягає застосуванню, орган, який розглядає справу перш за все мав встановити, коли у позивачки виник обов`язок повідомити про зміну місця проживання та з`явитися до ТЦК для постановки на військовий облік за новим місцем проживання та, відповідно, в який конкретно час (дату) здійснено адміністративне правопорушення. Вказані обставини мають бути встановлені не тільки для точного встановлення всіх складових правопорушення, наявності складу та події адміністративного порушення але й для визначення міри покарання та строків притягнення до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачка 25.05.2024р. здійснила уточнення своїх даних, у т.ч. про фактичне місце проживання через застосунок Резерв+, а тому щонайменше з 25.05.2024 відповідачу було відомо про зміну місця проживання позивачки, однак до 02.04.2025 вона не була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. У відповідності до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Тобто відповідач мав довести час та місце вчинення адміністративного правопорушення, для визначення розміру штрафу та з метою перевірку чи не сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, однак не зробив цього. Суд першої інстанції залишив без уваги, що закон не має зворотної дії в часі, окрім випадків, коли він пом`якшує відповідальність, а так як позивачка здійснила адміністративне правопорушення 10.10.2023р., а тому вона мала бути притягнута до відповідальності відповідно до ст.210 КУпАп у редакції, чинній на момент вчинення правопорушення, тобто у вигляді штрафу від 510 до 850 грн., так як закон не має зворотної дії в часі.

27. При цьому притягнуто її до відповідальності мало бути не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, тобто до 10.12.2023р.

28. У відповідності до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Просить суд рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 19.05.2025 у справі 639/2373/25 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 02.04.2025 начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 складено протокол №1221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 50). Зі змісту протоколу вбачається, що гр. ОСОБА_1 , яка перебуває на військовому обліку з 04.01.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте з 20.02.2025 являється порушником військового обліку з причини не повідомлення про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим порушила вимоги абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. В протоколі №1221 від 02.04.2025 гр. ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о "19" годині "30" хв. 02.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 в кабінеті №13. В протоколі наявний підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1 . Також, в протоколі наявні пояснення ОСОБА_1 , а саме: «Я, ОСОБА_3 , при зміні місця мешкання не знала, що необхідно подавати цю інформацію до ТЦК та СП». ОСОБА_1 другий примірник протоколу отримала, про що свідчить її підпис. В подальшому, 02 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 винесено постанову про адміністративне правопорушення №1221 відносно ОСОБА_1 , в якій вказано, що гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте з 20.02.2025 являється порушником військового обліку з прчини не повідомлення про зміну місця проживання та в семеденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим порушила вимоги абзацу першого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 8). Однак, позивачка не згодна з вищезазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме постановою №1221 від 02 квітня 2025 року та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення №1221 від 02.04.2025 за формою і змістом відповідає вимогам ст. ст.255,256,283 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу накладено на позивача в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3543-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу; 2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання. Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил. Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 3543-XII призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487). Відповідно до п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: - за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; - за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; 2) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 3) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Згідно з п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача містить відомості про порушення вимог ч. 1 ст. 37 «Про військовий облік та військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, пункт 1 Додатку 2 зазначеного Порядку (правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), а саме : гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте з 20.02.2025 являється порушником військового обліку з причини не повідомлення про зміну місця проживання та в семиденний строк ТЦК та СП щодо взяття на військовий облік. Згідно витягу з реєстру Територіальної громади від 05.04.2025, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). Як вбачається з військово-облікового документу «Резерв+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаною (а.с.9) Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 взята на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56). Довідкою від 03.10.2023 №6344-7001899018 підтверджується, що 03.10.2023 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та змінила місце проживання з села Кабичівка Марківського району Луганської області на місто Мерефа Харківської області (а.с.5). З військово-облікового документу «Резерв+» вбачається , що 25.05.2024 ОСОБА_1 вчасно уточненно данні та зазначено місце проживання : АДРЕСА_2 (а.с.52). Так, на ОСОБА_1 , як на військовозобов`язану відповідно до правил військового обліку, про які зазначено у рішенні вище, покладений обов`язок особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивачки наявний склад правопорушення, за яке ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність. Щодо доводів позивачки з посиланням на те , що вона здійснила адміністративне правопорушення 10.10.2023, а тому мала бути притягнута до відповідальності згідно до ст.210 КУпАП у редакції, чинній на момент вчинення правопорушення, тобто у вигляді штрафу від 510,00 грн. до 850,00 грн., так як закон не має зворотної дії в часі, а також стосовно того , що до відповідальності її мало бути притягнено не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, тобто до 10.12.2023, колегія суддів зазначає наступне. Так , факт порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, позивачка на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, не оспорювала. Правопорушення, вчинене позивачкою виявлено відповідачем 20.02.2025 (а.с.47) та 02.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3ст.210 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, порушення, вчинене ОСОБА_1 усунуто 02.04.2025 шляхом подання нею заяви про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, суд першої інстанції вірно зазначив, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 має характер триваючого. Як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказане адміністративне правопорушення є триваючим і було виявлене 20.02.2025р., тобто вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696 ІХ від 09.05.2024р., а тому ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП в редакції станом на момент виявлення вчиненого правопорушення в межах строку накладення адміністративного стягнення. Посилання позивачки на те , що ТОВ «Європейський медичний центр пластичної та відновлювальної хірургії «Естет Медікал» , як роботодавець , повідомляв ТЦК про працевлаштування ОСОБА_1 з 03.11.2023 до ТОВ «Європейський медичний центр пластичної та відновлювальної хірургії «Естет Медікал» , тобто відповідачу було достеменно відомо, що позивач є працевлаштованою, а тому він з метою встановлення початку перебігу строку притягнення до адміністративної відповідальності був зобов`язаний встановити дату, коли відповідний ТЦК та СП дізнався про те, що військовозобов`язані особа перемістилися з тимчасово окупованої території і не стала на військовий облік до уваги судом не приймаються, оскільки законом визначено, що саме призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх місця проживання зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, що позивачем виконано не було, підстави вважати, що відповідач повинен був сам дізнатися про те, що позивач не подав документи про зміну місця проживання відсутні. Посилання позивачки на те , що вона 25.05.2024р. здійснила уточнення своїх даних, у т.ч. про фактичне місце проживання через застосунок Резерв+, а тому щонайменше з 25.05.2024 відповідачу було відомо про зміну місця проживання позивачки, однак до 02.04.2025 вона не була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не спростовують факт не повідомлення нею відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та факт не прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці для взяття на військовий облік після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк. Такі посилання свідчать лише про виконання нею свого обов`язку щодо уточнення персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 , встановленого ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024). З огляду на вищенаведене , доводи позивачки щодо здійснення нею адміністративного правопорушення саме 10.10.2023р., а тому вона мала бути притягнута до відповідальності до ст.210 КУпАп у редакції, чинній на момент вчинення правопорушення, тобто у вигляді штрафу від 510 до 850 грн., так як закон не має зворотної дії в часі, є помилковими. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.05.2025 по справі № 639/2373/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає . Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий