Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 635/5773/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2020 р.Справа № 635/5773/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мороховського Дениса Миколайовича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Назаренко Олег Володимирович, вул. Калініна, 18, с. Покотилівка, Харківська, 62458, повний текст складено 20.12.20 року по справі № 635/5773/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мороховського Дениса Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мороховського Дениса Миколайовича, в якому просив суд: - скасувати постанову серії ЕАВ № 1330291 від 15 липня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 15 липня 2019 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Мороховським Д.М. відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1330291 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст. 122 КУпАП за те, що він, керуючи транспортним засобом, нібито здійснив виїзд на трамвайну колію зустрічного напрямку, чим порушив п.11.9 ПДР. Вказану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, оскільки п. 11.9 Правил дорожнього руху він не порушував. Будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбачених ст.251 КУпАП, інспектором під час розгляду справи встановлено не було. Рішенням Харківського районного суду Харківськівської області від 20.12.2019 позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мороховського Дениса Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1330291 від 15 липня 2019 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн. Провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діянні позивача складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з УПП у м. Харкові Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 768 грн 40 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Харківського районного суду Харківської областв від 20.12.2019 скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 768,40 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесені оскаржуваної постанови, відповідач керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково стягнув з суб`єкта владних повноважень судовий збір, оскільки у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення від сплати судового збору звільнені як позивач так і відповідач. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріалии справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення судового збору з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А саме, відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях, а відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII. Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону). Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Згідно з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. В свою чергу, інспектор є працівником Управління, тобто посадовою особою органів Національної поліції. Таким чином, інспектор має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення. Статтею 222 КУпАП передбачено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають органи Національної поліції, зокрема, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Матеріалами справи встанволено, що 15 липня 2019 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Мороховським Д.М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпече6ння безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ №1330291 про притягнення нього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, якою на останнього накладений штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.01.2019 по справі № 592/5576/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення не містить. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відсутності належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірно скасував оскаржувану постанову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Також, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. У частині 1 статті 132 КАС України зазначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням справи. Частиною 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах. Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, встановлені Законом України "Про судовий збір". За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" в редакцій, чинній до набрання чинності Законом України "Про судовий збір", державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову. 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому. Отже, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір", не сплачується. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року (№ 632/1929/16-а), від 19 червня 2018 року (№ 308/167/16-а). Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стянення судових витрат з УПП у м. Харкові Департаменту патрульної поліції в сумі 768 грн 40 коп., а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мороховського Дениса Миколайовича задовольнити. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.12.2019 року по справі № 635/5773/19 скасувати в частині стягнення з УПП у м. Харкові Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 768 грн 40 коп. В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 20.12.2019 по справі № 638/5773/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 28.02.2020 року