Постанова 4851 № 640/5208/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 р.Справа № 640/5208/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Старосуда М.І., Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Жданюк Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сенаторов В.М., м. Харків, повний текст складено 06.11.19 року по справі № 640/5208/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семененка Дмитра Олександровича про визнання дій незаконними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семененка Дмитра Олександровича, в якому просила: - визнати незаконними дії інспектора патрульної поліції роти № 6 батальйону № 4 УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Семененко Д.О. щодо винесення постанови серії ЕАВ № 931886 від 19.02.2019 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 931886 від 19.02.2019, складену інспектором роти № 6 батальйону № 4 УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Семененко Д.О.; - закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення; - судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки: не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис; з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити марку та номер автомобіля; в постанові неправильно зазначено місце реєстрації позивача; не вказано назву населеного пункту; постанова винесена без складення протоколу про адміністративне правопорушення і, окрім того, дії відповідача щодо її зупинки є незаконними, оскільки здійсненні в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а також в порушення вимог КУпАП відповідач не склав протокол про адміністративне правопорушення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.02.2019 о 23:26 у Харківському районі, Харківської області на 469 км автодороги М-03 інспектором роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Семененко Д.О. винесено постанову серії ЕАВ № 931886 від 19.02.2019 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 19 лютого 2019 року о 22:03 позивач, керуючи автомобілем Mercedes Benz GLE 450 AMG 4 Matic д.н.з. НОМЕР_1 , рухалась у населеному пункті зі швидкістю 81 км/год, перевищивши встановлену швидкість в населеному пункті на 31 км/год, чим порушила пункт 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача TruCam ТС 000709. Таким чином позивач вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, розглядаючи справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, у справі за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову без складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Отже, вимога позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо її зупинки та щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки змістом статті 286 КАС України не передбачено право суду визнавати дії суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності неправомірними. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину…, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. У відповідності до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, була розглянута без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст. 258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція). Отже, винесення поліцейським постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не суперечить вимогам діючого законодавства. Таке право підтверджено численними рішеннями Верховного Суду, зокрема, постановою від 04.04.2018 в справі № 523/6540/16 (номер в Єдиному реєстрі судових рішень - 73249859). Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення даного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Як підтверджено матеріалами справи, в оскаржуваній постанові від 19.02.2019 зазначено, що вимір швидкості проводився приладом TruCAM ТС000709 та до матеріалів справи надано оптичний диск із записом лазерного вимірювача швидкості TruCAM ТС000709 із зазначенням швидкості руху автомобіля позивача 81 км/год. Отже, покази приладу TruCam оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова в порушення вимог ст. 283 КУпАП не містить конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення, оскільки у постанові зазначено, що 19.02.2019 року о 22:03:20 позивач рухалась в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год., тобто не вказано конкретний населений пункт. Окрім того, з наданого відеозапису неможливо встановити на якому відрізку дороги було здійснено вимірювання швидкості автомобіля, тобто чи рухався автомобіль в межах населеного пункту та напрямок руху транспортного засобу, а також неможливо встановити марку автомобіля, номерний знак автомобіля та хто конкретно керував цим транспортним засобом. З листа Департаменту національної поліції від 26.04.2019 року щодо можливості роботи лазерного вимірювача швидкості TruCAM ТС000709 в нічний час слідує, що нічний режим фіксації є ліцензованою функцією, яка наявна за замовчуванням, проте її використання потребує додаткового обладнання, а саме інфрачервоний спалах. Лазерні вимірювачі швидкості TruCAM ТС000709, які використовуються підрозділами ДПП, необладнані зазначеним додатковим обладнанням. Отже, із запису лазерного вимірювача швидкості TruCAM ТС000709 не неможливо встановити марку транспортного засобу, номерний знак автомобіля та хто конкретно керував цим транспортним засобом. Окрім того, відповідач не встановив обов`язковий елемент адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - місце вчинення адміністративного правопорушення, що також виключає законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та свідчить про достатність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Однак, відповідачем доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного проступку, за яке передбачена відповідальність згідно частини 1 статті 122 КУпАП, суду не надано. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 272, 286, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 по справі № 640/5208/19 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 931886 від 19.02.2019, складену інспектором роти № 6 батальйону № 4 УПП у Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Семененко Д.О. Закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко