Постанова 4807 № 336/980/19

Дата документу 25.02.2020 Справа № 336/980/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/980/19 Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б. Провадження № 22-ц/807/607/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «25» лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнювала, до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 17.01.2019 року №30 звільнена з 18.01.2019 року з посади завідувачки відділення судово-медичної імунології на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, на якій вона працювала з 01.08.1995 року. За весь час її роботи дисциплінарних стягнень до неї не застосовувалося та вона належним чином виконувала свої трудові обов`язки. Вважала, що вказаний наказ є незаконним, її звільнення відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на посаді. 02.11.2018 року вона отримала лист від КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, до якого були додані копія попередження «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 26.10.2018 року №01-15/9450; копія наказу «Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 26.10.2018 року №114 та довідка про вакантні посади станом на 26.10.2018 року, відповідно до якої існувала лише одна вакантна посада, що відповідає її спеціальності (професії), а саме лікар судово-медичний експерт імунолог, а також їй запропоновані інші посади, які вона може займати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров`я, серед яких санітарка, реєстратор медичний тощо. Вважала, що посада «лікар судово-медичний експерт імунолог» не єдина, що могла бути запропонована їй з урахуванням її спеціальності та професії. Згідно з наказом № 114 від 26.10.2018 року зі штатного розпису скорочена посада, яку вона обіймала, а відділення судово-медичної імунології разом з відділенням судово-медичної цитології об`єднані у відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики та разом з цим, замість посад «завідувач відділення судово-медичної імунології» та «завідувач відділення судово-медичної цитології» створена нова «завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики», яка відповідає її професії й спеціальності та з огляду на те, що посада була новоутвореною, вона мала вважатися вакантною, проте не була їй запропонована. Новоутворена посада була запропонована іншій особі ОСОБА_3 , яка займала рівнозначну посаду завідувачки відділення судово-медичної цитології. ОСОБА_3 не мала відповідної кваліфікації, у зв`язку з чим не мала переважного права на її зайняття. Під час винесення оскаржуваного наказу не відбулась жодна зміна в організації виробництва та праці, зокрема, не відбулась ліквідація, реорганізація або перепрофілювання установи, не відбулось жодне скорочення чисельності або штату працівників. Також було порушено порядок участі профспілкової організації у процедурі її звільнення. Так, в основу наказу про її звільнення покладене, зокрема, звернення профспілкового комітету про згоду на звільнення від 27.12.2018 року, яке надано Первинною профспілковою організацією КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, проте зазначена профспілкова організація не легалізована належним чином, а тому не може вважатися повноважною. Вважала, що має право на стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.01.2019 року по 22.11.2019 року у сумі 135 700,43 грн. ЇЇ звільнення з займаної посади призвело до втрати нею нормальних життєвих зв`язків та ділового авторитету у колі своїх колег, вона не має можливості надалі займатися тією діяльністю, якій присвятила більшу частину свого життя та належним чином забезпечувати себе та свою родину. Для подальшого налагодження свого становища їй наразі необхідно прикласти значних зусиль, фактично почати спочатку розбудову своєї професійної діяльності, шукати відповідні професії та спеціалізації вакантні посади. Моральну шкоду оцінила у сумі 50 000,00 грн. На підставі зазначеного, посилаючись на порушення положень ст.ст. 2-1, 5-1, 40, 49-2, 49, 43 КЗпП України, ст.ст. 16, 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», вимоги ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, остаточно просила: визнати незаконним та скасувати наказ КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 17.01.2019 року №30, зобов`язати КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, поновити її на посаді завідувачки відділення судово-медичної імунології, стягнути з КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 135 700,43 грн. та стягнути моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., допустити негайне виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року з виправленими описками ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2019 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність змін в структурі відповідача, незаконність наказу №114 від 26.10.2018 року через перевищення повноважень начальника бюро, складання штатного розпису на підставі незаконного наказу, неправильне застосування судом норми ст.64 ГПК України, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати незаконним та скасувати наказ КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 17.01.2019 року №30, зобов`язати КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради поновити її на посаді завідувачки відділення судово-медичної імунології, стягнути з КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2019 року по день ухвалення рішення апеляційним судом, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., судовий збір в розмірі 1921 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що в установі відбулись зміни в організації виробництва та праці, зміна переліку структурних підрозділів бюро та штатного розпису входить до повноважень керівника установи, при вирішенні спору щодо незаконності звільнення у зв`язку із скороченням посад суд не має права досліджувати питання про доцільність прийняття такого рішення, звільнення відповідача відбулось з дотриманням норм чинного законодавства, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2019 року у справі №336/394/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу №114 від 26.12.2018 року, позивачем не доведено спричинення моральної шкоди. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 263 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.11.2001 року працювала на посаді завідувача відділення судово-медичної імунології КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради. Наказом № 30 від 17.01.2019 року ОСОБА_1 з 18.01.2019 року звільнена з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1, а.с.10-11). Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнена у зв`язку з скороченням штатної посади (т.1, а.с.18). Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст.2,36,40,41 КЗпП України). Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Аналіз вказаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Згідно з п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. За приписами ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судом першої інстанції встановлено, що в КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради відбулися зміни в організації виробництва і праці, наслідками яких є скорочення штату працівників. Так доповідними записками дев`яти завідувачів структурних підрозділів (за №1363/01-14 від 13.08.2018 року, №1374/01-14 від 14.08.2019 року, №1343/01-14 від 08.08.2018 року, №1317/01-14 від 03.08.2018 року, №1286/01-14 від 30.07.2018 року, №1256/01-14 від 26.07.2018 року, у тому числі ОСОБА_1 за №2117/01-14 від 13.12.2017 року), начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради повідомлено про наявність проблеми різкого росту навантаження при кадровій нестачі на одні відділення та стрімкого спаду при кадровому переповненні в інших відділеннях (т.1, а.с.92-96, 102-104). На підставі зазначених доповідних записок керівником КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради був виданий наказ №90 «Про створення комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро» від 21.08.2018 р. За результатами роботи Комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро для вирішення проблеми різкого росту навантаження при кадровій нестачі на одні відділення та стрімкого спаду при кадровому переповненні в інших відділеннях було запропоновано здійснення об`єднання восьми основних структурних підрозділів в чотири та надано техніко-економічне обґрунтування, зокрема, визначено кадрові, технічні та економічні переваги, що підтверджується: протоколом №1 від 24.08.2018 року, протоколом №2 від 10.09.2018 року, висновками до протоколів №1, №2 від 12.09.2018 року, звітом від 20.09.2018 року, рекомендаціями від 20.09.2019 року. Зміни в організації виробництва і праці в КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради підтверджується наступними доказами: - штатним розписом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, погодженим директором Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 28.09.2018 року за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року, який містить структурні підрозділи «Відділення судово-медичної імунології» та «Відділення судово-медичної цитології», посади «завідувач відділення судово-медичної імунології» та «завідувач відділення судово-медичної цитології»; - наказом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради «Про введення в дію штатного розпису КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 02.01.2019 року №02, яким затверджено та введено в дію штатний розпис з 02.01.2019 року; - штатним розписом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, погодженим за період з 02.01.2019 року по 31.03.2019 року, в якому відсутні структурні підрозділи «Відділення судово-медичної імунології» та «Відділення судово­-медичної цитології», а наявне «Відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)» та відсутні посади «завідувач відділення судово-медичної імунології» та «завідувач відділення судово-медичної цитології», а наявна посада «завідувачка відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)». Відповідно до Примітки 2 до пункту 7 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканських бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року №6 перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змінені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю та наявними коштами. За змістом листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07 «Щодо штатного розпису» штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом, штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства. Відповідно до пункту 38 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого 28 лютого 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №285, штатні розписи установ затверджуються керівником установи, підпис якого скріплюється гербовою печаткою, із зазначенням дати. Згідно з пунктом 5.1 Статуту КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (далі - Статут), затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 20.03.2014 року №16, Бюро є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатки, штампи, бланки з власними реквізитами, найменування та ідентифікаційний код (т.1, а.с19-24). Пунктом 1.3 Статуту визначено, що Бюро є підпорядкованим та підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді (надалі - Уповноважений орган) та за галузевою спрямованістю підвідомчим Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної адміністрації. Відповідно до пункту 8.1.7 Статуту КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради Бюро має право самостійно створювати структурні підрозділи. Судом встановлено, що 27.11.2018 року керівник КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» звернувся до Директора Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної держаної адміністрації з листом № за №1-15/10355 , в якому обґрунтував необхідність внесення змін до штатного розпису установи та надав штатний розпис на 2019 рік для погодження. 21.12.2018 року листом №5825/01-03 директор Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної держаної адміністрації Клименко В.К. повідомив начальника КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради про те, що відповідно до п.28 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, наказів Міністерства охорони здоров`я України від 02 вересня 2016 року №928 «Про втрату чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23лютого 2000 року №33» та Департаменту охорони здоров`я України від 28.10.2016 року №964 «Про затвердження штатних розписів установ та закладів охорони здоров`я, що фінансуються з обласного бюджету», питання, які порушені у зверненні від 27.11.2018 року № за №1-15/10355 відносяться до повноважень керівника та тарифікаційної комісії установи (т.2, а.с.11). Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №755/3495/16-ц, установа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотримуватись гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. В зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскарження наказу про скорочення чисельності і штату працівників не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключно компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність звільнення. З огляду на вказані обставини доводи апеляційної скарги про те, що в установі не відбулися зміни в організації виробництва і праці, а об`єднання начальником Бюро структурних підрозділів «Відділення судово-медичної імунології» та «Відділення судово­-медичної цитології», у підрозділ «Відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень) проведено всупереч положенням Статуту установи, колегія суддів вважає неприйнятним. Судом встановлено, що при звільненні позивача з посади завідувача відділення судово-медичної імунології на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної посади КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради роботодавцем було дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника. На виконання ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» начальник Бюро звертався до профспілкової організації, що діє в установі з листами за №01-15/8463 «Про проведення консультацій щодо заходів запобіганню звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якому звільненню» та повідомленням «Про скорочення штатних посад» за №01-15/8305. Матеріалами справи підтверджується, що 17.12.2018 року КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради звернулось до єдиної профспілкової організації в установі із поданням «Про надання згоди на звільнення у зв`язку із скороченням штатної посади» за №01-15/10991 та отримало згоду профспілкової організації від 27.12.2018 року на звільнення ОСОБА_1 із зазначенням про те, що ОСОБА_1 двічі відмовилась ознайомлюватись під підпис із запрошеннями та бути присутньою на засіданнях. Судом також встановлено, що вимоги частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України щодо повідомлення про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці відповідачем було додержано, що підтверджується попередженням «Про зміну структури деяких основних підрозділів» за. №01-15/9450 від 26.10.2018 року, наказом «Про зміну структурних підрозділів» №114 від 26.10.2018 року, Актом про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під особистий підпис: з попередженням від 26.10.2019 року №01-15/9450, наказом від 26.10.2018 року №114, наказом від 26.10.2018 року №115, зачитаних їй вголос у присутності свідків, та довідкою із усіма вакантними посадами станом на 26.10.2018 року, які були відправлені ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладеного, повідомленням про вручення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням норм чинного законодавства, які регламентують процедуру звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва та скороченням штатної посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що процедура звільнення позивачем не оскаржується, ОСОБА_1 оскаржує лише повноваження відповідача щодо об`єднання структурних підрозділів. Довід апеляційної скарги про те, що зміни в організації та праці у Бюро судово-медичної експертизи можуть бути здійснено лише після погодження Міністерством охорони здоров`я України та на підставі відповідного наказу, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки на зазначені обставини позивач не посилалась в позовній заяві (т.1, а.с.1-7), уточнених позовних заявах (т.1, а.с.63-70; т.2, а.с118-134), правом, передбаченим положеннями ч.2 ст. ст.49 ЦПК України не скористалась, та ці обставини не були предметом розгляду першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу на таке. За положеннями пункту 7.2 Статуту фінансова-господарська діяльність Бюро здійснюється у встановленому порядку (передбаченому кошторисом) за рахунок коштів обласного бюджету. Пунктом 2 наказу Міністерства охорони здоров`я від 13.05.2019 року №1064, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.06.2019року за №585/33556, внесені зміни до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року № 385, з переліку закладів охорони здоров`я виключено: абзац другий підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 1020 від 29.12.2014 - Бюро судово-медичної експертизи (республіканське, обласне, міське). Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не застосування судом положень ст.ст. 81, 88 ЦК України щодо видів юридичних осіб та вимог до установчих документів, оскільки предметом спору зазначеної справи є визнання недійсним та скасування наказу комунальної установи від 17.01.2019 року №30 про звільнення ОСОБА_1 а не наказ від 26 листопада 2018 року №114 «Про зміну структури деяких підрозділів КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради». В частині доводів апеляційної скарги про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, яку позивач просить відшкодувати в сумі 50 000 грн., колегія суддів виходить із такого. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки судом не встановлений факт незаконного звільнення, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність встановлених законом підстав для стягнення моральної шкоди. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 лютого 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова