Постанова 4850 № 360/4448/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року справа №360/4448/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є. представника позивача Косогової Л.О., представника відповідача Матусевич Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Косогової Людмили Олексіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №360/4448/19 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.09.2019 № 2427 в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 ; -визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19.09.2019 877 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 ; - поновити позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 20.09.2019; -стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту фактичного звільнення з 20.09.2019 по час прийняття судового рішення про поновлення на роботі; -допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позову зазначив, що спірним наказом його звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 20.09.2019. 17.08.2019 у вечірній час позивач, знаходився поза службою, в цивільному одязі та без табельної зброї в клубі с.Валуйське Станично-Луганського району, де стався конфлікт між ОСОБА_2 та незнайомою позивачу дівчиною. При цьому хтось, знаходячись за приміщенням клубу, побризкав с газового балона, як стало відомо пізніше - ОСОБА_3 . Дізнавшись про вказані обставини,позивач повідомив за телефоном до чергової частини Станично-Луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області. За вказаною подією ГУНП в Луганській області призначено та проведено службове розслідування, за результатами якого відповідачем видані накази про звільнення позивача зі служби в поліції. Накази є протиправними, оскільки службові особи ГУНП в Луганській області порушили порядок проведення службового розслідування по збиранню, перевірці та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. При цьому позивач не порушив службової дисципліни, не скоїв невиконання чи неналежного виконання обов`язків поліцейського або виходу за їх межі, не скоїв порушень, обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також не вчинив дій, що підривають авторитет поліції. До складу дисциплінарної комісії по проведенню службового розслідування не були_включені представники громадськості, а розгляд справи не здійснювався дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. Крім того, на засідання дисциплінарної комісії по розгляду справи, позивач не запрошувався та участі в ній не приймав. З матеріалами службового розслідування, проведеного у його відношенні, не був ознайомлений, хоча з цього приводу письмово і неодноразово звертався до керівництва ГУНП в Луганській області. Дисциплінарна комісія при визначенні виду стягнення не врахувала характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують, попередню правомірну поведінку поліцейського, його сумлінне ставлення до служби, відомості, що позитивно характеризують ОСОБА_1 , тобто застосувала вид дисциплінарного стягнення, який не відповідає дійсним обставинам та характеру скоєного діяння. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив рішення скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позов. Обґрунтування апеляційної скарги. Суд першої інстанції не прийняв жодної ухвали за результатами усно заявленого клопотання представника позивача в судовому засіданні 02.12.2019 року про продовження строку підготовчого провадження. Суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання представника позивача про допит свідків, які не були допитані під час проведення службового розслідування. Між тим, саме показання цих свідків необхідні для з`ясування обставин, які стали підставою для прийняття висновку за результатами службового розслідування. Судом першої інстанції під час розгляду справи обмежувалися процесуальні права позивача та його представника. Судом першої інстанції не надана належна оцінка обставинам проведення службового розслідування відносно позивача. В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 з 18.01.2018 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-луганського відділу поліції ГУНП в Луганській області (а.с.14,15) 17.08.2019 року до Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_5 щодо можливого вчинення неправомірних дій окремими працівниками поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області, про що 19.08.2019 року на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області полковника поліції Костенка В.А. надійшов рапорт т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Луганській області полковника поліції Зінченка В.В. (а.с.40) Для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин можливого порушення дисципліни наказом ГУНП в Луганській області №2150 від 19.08.2019 року призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області та визначений склад дисциплінарної комісії (а.с.41) З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 19.08.2019 року, про що свідчить його підпис (а.с.41) В ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав пояснення щодо події, в якому визнавав вживання нецензурної лексики під час спілкування з цивільними особами, яку припинив після зауваження громадян та вибачився. Не надавав ОСОБА_5 домедичну допомогу, не викликав швидку медичну допомогу, оскільки розгубився. При цьому заперечував підбурювання ОСОБА_6 до протиправних дій, не був свідком застосування балончика відносно ОСОБА_7 , не пропонував їй статевий зв`язок, не чіплявся до неї, нікого не бив та нікому не погрожував. Також зазначав, що в клубі знаходився поза межами служби, у цивільному одязі, у нього був вихідний. (а.с.49) 12.09.2019 начальником ГУНП в Луганській області ОСОБА_8 затверджений висновок про результати службового розслідування щодо можливого вчинення неправомірних дій окремими працівниками поліції Станично - Луганського ВП ГУНП в Луганській області (а.с.66-74) За результатами службового розслідування встановлено, що 17.08.2019 року о 23.03 годин до чергової частини Станично-луганського ВП ГУНП в Луганській області зі служби «102» надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_5 , що у клубі по вул. Центральна с. Валуйське Станично-Луганського району ОСОБА_2 бризнув їй в обличчя балончиком з перцем. На місце події була направлена слідчо-оперативна група. В ході розслідування встановлено, що сержант поліції ОСОБА_1 , незважаючи на раніше вжите до нього дисциплінарне стягнення, за порушення норм ділового мовлення, не вжив заходів щодо належного дотримання службової дисципліни, а навпаки знову порушив службову дисципліну, а саме вимоги п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у використанні ненормативної лексики під час спілкування з громадянами, не реагуванні на зауваження громадян щодо належної поведінки, своїми діями підбурював поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_6 щодо вчинення неправомірних дій відносно громадян, порушив вимоги п.п. 4 п. 1 та п. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося у не наданні невідкладної до медичної та медичної допомоги, не виклику на місце події швидкої медичної допомоги, не виконав вимоги п.п. 3, п.п. 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, в частині повазі прав, честі і гідності людини, надання допомоги та запобіганні вчиненню правопорушення, утриманні від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини та проігнорував вимоги посадової інструкції в частині партнерських стосунків з населенням та підвищення рівня довіри громадян до поліції. Наказом ГУ НП в Луганській області №2427 від 16.09.2019 року «Про покарання окремих поліцейських Станично-луганського ВП ГУНП в Луганській області» за систематичне порушення службової дисципліни, Присяги працівника поліції, повторне порушення норм ділового мовлення, а саме вимоги п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилося у використанні ненормативної лексики під час спілкування з громадянами, не реагуванні на зауваження громадян щодо належної поведінки, своїми діями підбурював поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_6 щодо вчинення неправомірних дій відносно громадян, порушення вимоги п.п. 4 п. 1 та п. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося у не наданні невідкладної до медичної та медичної допомоги, не виклику на місце події швидкої медичної допомоги, не виконання вимоги п.п. 3, п.п. 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, в частині поваги прав, честі і гідності людини, наданні допомоги та запобіганні вчиненню правопорушення, утриманні від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини та ігноруванні вимоги посадової інструкції в частині партнерських стосунків з населенням та підвищення рівня довіри громадян до поліції - наказано звільнити ОСОБА_1 із служби в поліції. (а.с.75-76) Наказом ГУ НП в Луганській області №877 о/с від 19.09.2019 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 20.09.2019 року за ст.77 ч.1 п.6 «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с.77) Трудову книжку, наказ про звільнення позивач отримав 20.09.2019 року (а.с.78) Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем службове розслідування проведено відповідно до вимог нормативно-правових актів, з врахуванням обставин, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність поліцейського. Також суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наслідком якого стало звільнення позивача. Оцінка суду. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. На підставі частини першої статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 19 Закону №580 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Частиною першої статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частини першої статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Як визначено статтею 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно із частиною другою статті 13 Статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського складає поняття службового розслідування. Відповідно до статті 14 Статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. За приписами частини першої, другої статті 15 Статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. На підставі частини першої статті 16 Статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Згідно частини четвертої статті 16 Статуту службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Відповідно до частин першої та другої статті 19 Статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Як визначено частиною десятою статті 14 Статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі Порядок № 893) затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України. Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Пунктом 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. На підставі пункту 7 розділу V Порядку № 893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. Як свідчать матеріали справи наказом т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області від 19.08.2019 № 2150 службове розслідування за повідомленням громадянки ОСОБА_5 про можливе вчинення неправомірних дій окремими працівниками поліції призначено у формі письмового провадження, визначено склад дисциплінарної комісії (а.с.41) Підставою для призначення службового розслідування є вищезазначене повідомлення ОСОБА_5 ОСОБА_1 ознайомлений належним чином із зазначеним наказом, що підтверджується підписом останнього на наказі та не заперечується позивачем. Підсумоювучи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача відмовідно до приписів ст.14 Статуту були наявні підстави для призначення та проведення службового розслідування. Висновок про результати службового розслідування затверджено 12.09.2019 року, тобто службове розслідування проведено в місячний строк з дати його призначення 19.08.2019 року, як вимагає стаття 16 Статуту. Відповідно до пункту 10 статті 15 Статуту за рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За приписами частини третьої статті 15 Статуту до складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет. Отже, аналіз зазначених норм свідчить, що визначення форми розгляду справи дисциплінарною комісією (письмова або у відкритому засіданні) віднесено до компетенції уповноваженого керівника. А включення представників громадськості до складу дисціплінарних комісій є правом, а не обов`язком керівника, за рішенням якого призначається службове розслідування, тому суд першої інстанції вірно не прийняв доводи позивача про невключення представників громадськості до складу дисциплінарної комісії. При цьому, виклик поліцейського на засідання діючим законодавством передбачений лише у випадку розгляду справи у відкритому засіданні. З огляду на зазначене, є безпідставними доводи позивача про не запрошення його до участі на засідання дисциплінарної комісії. Згідно з частиною першої статті 18 Статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України"Про захист персональних даних","Про державну таємницю"та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (частина друга статті 18 Статуту). Пунктами 5, 6 розділу V Порядку № 893 також визначено право поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, надавати письмові клопотання, зокрема, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб, а також право подати письмову скаргу на дії осіб, які проводять службове розслідування. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений із наказом т.в.о. начальника ГУНП в Луганській області від 19.08.2019 № 2150 про призначення службового розслідування, яким визначено письмову форму провадження та склад дисциплінарної комісії (а.с.41). Матеріали службового розслідування містять пояснення позивача від 10.09.2019, надані ним в ході його проведення (а.с.48) Суд зауважує, що позивачем не надано жодного доказу звернення до дисциплінарної комісії при проведенні службового розслідування з письмовими клопотаннями-запереченнями проти письмової форми провадження, з клопотаннями про відкритий розгляд справи. Також не надано жодного доказу звернення з відповідними скаргами, рапортами тощо на дії осіб, які проводили службове розслідування, у відповідності до вимог частини першої статті 18 Статуту та пунктів 5, 6 розділу V Порядку №

893. Заяви про отримання матеріалів службового розслідування ОСОБА_1 подані до відповідача 20.09.2019 та 04.10.2019, тобто вже після закінчення службового розслідування та звільнення позивача з Національної поліції України (а.с.22-23, 179-180). Також судом першої інстанції стосовно доводів позивача про відсутність у висновку службового розслідування його підпису про ознайомлення з висновком правильно визначено, норми Статуту та Порядку №893 передбачено підписання висновку службового розслідування лише членами дисциплінарної комісії. Відповідно до частини сьомої статті 19 Статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. На підставі пункту другого розділу VІІ Порядку №893 наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 20.09.2019 належним чином ознайомлений із наказом ГУНП в Луганській області від 16.09.2019 №2427 «Про покарання окремих поліцейських Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області», що підтверджується особистим підписом позивача (а.с.75-76). Таким чином, сукупність наданих відповідачем доказів свідчать про безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування. Щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку суд зазначає наступне. Матеріали службового розслідування свідчать про порушення ОСОБА_1 посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області, обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівників поліції, Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, які виразилися не тільки у неприйнятті позивачем заходів врегулювання конфлікту громадянки ОСОБА_5 з сержантом поліції ОСОБА_6 , а й у вживанні ненормативної лексики під час спілкування з громадянами, ненаданні домедичної та медичної допомоги ОСОБА_5 , що в своїх поясненнях під час проведення службового розслідування не заперечував позивач. Як вже зазначалося судом, статтею 18 Закону №580 визначені обов`язки поліцейського, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я тощо. Як визначено пунктом третім статті 1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини. Наказом МВС від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі Правила). Як визначено пунктом 2 розділу ІІ Правил незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. На підставі пункту 3 розділу ІІ Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Правил поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно та ввічливо, викликаючи у населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Згідно пункту 12 розділу ІІ посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції ОСОБА_1 , затвердженого начальником Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області 19.04.2019, до завдань та обов`язків позивача віднесено здійснення надання невідкладної, зокрема медичної та домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень та інших подій, а також особам, які опинилися в безпорадному стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я (а.с.55-57). Письмові пояснення позивача від 19.08.2019 (а.с.49) та від 10.09.2019 року (а.с.48) підтверджують використання ОСОБА_1 ненормативної лексики в ході спілкування з громадянами, ненадання домедичної допомоги ОСОБА_7 , не викликання їй швидкої медичної допомоги, в цій частині позивача визнав, що порушив службову дисципліну, обіцяв більше такого не повторювати. При наявності вищезазначених порушень позивачем, які ним визнаються, а також підтверджуються поясненнями інших робітників поліції в ході проведення службового розслідування вже достатньо підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, вчинення дій, які не сприяють посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. Відповідно до частини третьої статті 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника (частина четверта статті 19 Статуту). Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (частина шоста статті 19 Статуту). Згідно частини восьмої статті 19 Статуту встановлено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Як визначено частиною дванадцятою статті 19 Статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. Згідно пункту 1 частини першої статті 23 Статуту строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить, зокрема, зауваження - протягом двох місяців. Як свідчать матеріали справи наказом ГУНП в Луганській області від 21.01.2019 №22 за особисту недисциплінованість, неналежне та безвідповідальне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, ігнорування вимог п.1 ст.1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», ч.2 п.1 ст.18 Закону України «про Національну поліцію» та порушення службової телеграми ГУНП в Луганській області «Про посилення заходів із зміцнення дисципліни і законності» від 22.06.2018 № 3391/111/19/03-2018, що виразилось у виїзді 16.01.2019 за межі території обслуговування Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області без письмового дозволу начальника вказаного відділу поліції, поліцейському сектору реагування патрульної поліції Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області сержанту поліції ОСОБА_1 було оголошено зауваження (а.с.58-61). Згідно наказу ГУНП в Луганській області від 04.08.2019 № 1959 ОСОБА_1 було оголошено зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився, зокрема, у порушенні вимог підпункту 10 пункту 1 розділу ІІ наказу МВС «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», затвердженого 09.11.2016 №1179 (а.с.62-65). На підставі п.1 ч.1 ст.23 Статуту дисциплінарне стягнення відносно позивача у вигляді зауваження відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 04.08.2019 № 1959, станом на час затвердження висновку службового розслідування та видання оскаржуваних наказів було діючим. Висновок за результатами службового розслідування містить визначення обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського ОСОБА_1 - усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; та визначення обставин, що обтяжують його відповідальність - настання тяжких наслідків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку, що виразилось у значному суспільному резонансі та негативному впливі на громадську думку, систематичність порушення службової дисципліни, посередня службова характеристика. Верховний Суд в постанові від 20.12.2019 по справі № 804/2054/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Підсумовуючи викладене, з урахуванням обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку (ненадання домедичної помоги громадянці ОСОБА_7 , не виклик швидкої медичної допомоги, використання ненормативної лексики), систематичність порушення позивачем службової дисципліни, виключні дискреційні повноваження відповідача щодо застосування на свій розсуд заходів дисциплінарного впливу, суд приходить до висновку, що відповідачем повно, об`єктивно, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, з додержанням принципу пропорційності, - застосовано до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з Національної поліції України, оскільки дії, що вчинив позивач принижують та дискредитують як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому в частині поваги прав, честі і гідності людини та наданні допомоги. Зазначене спростовує доводи апелянта, що судом першої інстанції не надана належна оцінка обставинам проведення службового розслідування відносно позивача. З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність наказів відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та відсутність підстав для їх скасування, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що обумовлює відмову в задоволенні позовних вимог. Є незмістовними доводи апелянта про неприйняття судом першої інстанції жодної ухвали за результатами усно заявленого клопотання представника позивача в судовому засіданні 02.12.2019 року про продовження строку підготовчого провадження, оскільки, як свідчать матеріали справи, в попередньому судовому засіданні від 02.12.2019 року було оголошено перерву по справі до 04.12.2019 року (а.с.125), а 04.12.2019 року розгляд справи відкладено до 10.12.2019 року (а.с.131), а вже 10.12.2019 року прийнята ухвала про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 року. Апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження обставин обмеження судом першої інстанції процесуальних прав позивача та його представника, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Матеріали справи свідчать, що позивач та його представник належним чином повідомлялися про час, дату та місце проведення попереднього розгляду справи, яке неодноразового відкладалося судом першої інстанції, позивач та його представник були обізнані про можливість надання доказів до розгляду справи по суті. При цьому процесуальні норми КАС України не обмежують сторони щодо надання доказів безпосередньо в попередньому судовому засіданні, а надають можливість заявляти клопотання та надавати докази також і в письмовому вигляді суду, повідомляти суд про наявність доказів до розгляду справи по суті тощо. Тобто, представник позивача не був позбавлений можливості своєчасно направити до суду письмове клопотання про наявність доказів, в тому числі і допит свідків. Є неприйнятними доводи апелянта про безпідставність залишення судом першої інстанції клопотання представника позивача про допит свідків, оскільки підставою для прийняття висновку за результатами службового розслідування про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції стали не показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Такою підставою в спірних правовідносинах слугував висновок за результатами проведеного службового розслідування, який безумовно свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, як вже зазначалося вище, який полягав у не наданні позивачем громадянці домедичної допомоги, не виклику швидкої медичної допомоги, використання ненормативної лексики, що визнавав і ОСОБА_1 та визнавав в цій частині свою провину. При цьому порушення позивачем службової дисципліни мали ознаки систематичності. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Косогової Людмили Олексіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №360/4448/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі №360/4448/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25 лютого 2020 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення, в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 25 лютого 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв