Постанова 4851 № 520/31805/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2024 р.Справа № 520/31805/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Глущенка В. Б. представника відповідача: Гвоздецької О. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 28.02.24 у справі № 520/31805/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 862 від 04.10.2023 в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , /0082075/, поліцейського-водія з логістики відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 457 о/с від 12 жовтня 2023 року в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , /0082075/, поліцейського-водія з логістики відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія з логістики відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, 12 жовтня 2023 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського-водія з логістики відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області з 12.10.2023 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає про те, що суд першої інстанції не проаналізував та не надав відповіді на аргумент позивача про відсутність підстав для відкриття службового розслідування; не врахував, що передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належними доказами; не спростував доводів позивача в частині того, що протиправні накази прийнято лише на підставі проведення обшуку за місцем його проживання, та на підставі його особистих пояснень щодо спілкування з ОСОБА_2 , при цьому ці покази було наведено у висновку за результатами службового розслідування неповно, неправдиво, підтвердженням чого є додані до відзиву пояснення, які прийнято у позивача 19.09.2023 інспектором з ОД ВСР УГІГУНП ОСОБА_3 ; не врахував результати аналізу опитування позивача з використанням приладу поліграф. На переконання позивача норми щодо присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону № 580-VIII, пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту, порушення яких ставиться у вину позивачу, є загальними та декларативними, а отже не можуть слугувати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, особливо для звільнення. Позивач наголошує, що відповідно до матеріалів службового розслідування та матеріалів справи, в рамках кримінального провадження №22023220000000801 від 16.06.2023 його не затримано, не повідомлено про підозру ні на час винесення оскаржуваних наказів, ні на час розгляду справи. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними, спростовуються положеннями чинного законодавства України та доказами, дослідженими під час судового розгляду. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції та працював на посаді поліцейського водія відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області. 19.09.2023 до відповідача надійшла доповідна записка т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 від 19.09.2023 за №1564/119-15/02-2023, у якій містились відомості про те, що 19.09.2023 працівниками Управління Служби Безпеки України в Харківській області, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 16.06.2023 за № 22023220000000801, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023, проводяться обшуки за місцем мешкання поліцейського-водія відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області - старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 19.09.2023 за обставинами, вказаними в доповідній записці, призначено проведення службового розслідування. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією 03.10.2023 складено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці УГІ ГУНП в Харківській області від 19.09.2023 за №1564/119-15/02-2023, який затверджено начальником ГУНП в Харківській області 03.10.2023. Відповідно до висновку, викладеного дисциплінарною комісією, зокрема, відомості, викладені у доповідній записці, слід уважати такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження; за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, ч. 6 п. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 за № 100, рекомендовано застосувати до поліцейського-водія відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон 0082075) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області 04.10.2023 за №862 Про застосування дисциплінарних стягнень відносно поліцейських ГУНП в Харківській області за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, ч. 6 п. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції зяяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 за № 100, застосовано до поліцейського-водія відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (спеціальний жетон 0082075) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.10.2023 за № 457 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, урахувавши обставини вчинення проступку, його тяжкість, а також з огляду на наслідки проступку, дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та правомірність Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 862 від 04.10.2023 в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , /0082075/, поліцейського-водія з логістики відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначивши про те, що інші позовні вимоги є похідними від вимог про скасування оскаржуваного Наказу № 862 від 04.10.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для їх задоволення також відсутні. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам учасників справи, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за № 580-VІІІ (далі також Закон № 580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. За визначенням, наведеним у статті 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VІІІ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 18 Закону № 580-VІІІ встановлено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 60 Закону №580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції. Згідно з п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15.03.2018 за №2337-VIIІ. Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За змістом п. 2, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ч. 1, ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Відповідно до ч. 1, ч. 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу. Згідно з ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо. Пунктом 1, 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 за №893 (далі також Порядок №893), передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку № 893 від 07.11.2018 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування щодо позивача стали обставини, викладені в доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 від 19.09.2023 за №1564/119-15/02-2023, у якій містились відомості про те, що 19.09.2023 працівниками Управління Служби Безпеки України в Харківській області, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 16.06.2023 за № 22023220000000801, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023, проводяться обшуки за місцем мешкання поліцейського-водія відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . У зв`язку з чим відповідачем прийнято Наказ від 19.09.2023 за № 1826 «Про призначення та проведення службового розслідування». Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність підстав для відкриття службового розслідування, колегія суддів виходить з того, що начальник ГУНП в Харківській області наділений сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними. Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов`язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності. Колегія суддів зазначає, що у доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_5 , з посиланням на текст ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 зазначено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 , у складі злочинної групи, з 24.02.2022 по теперішній час систематично здійснював збір відомостей про діяльність збройних сил та інших військових формувань, Сил оборони та безпеки України, а в подальшому за допомогою мобільних додатків «WhatsApp», «Telegram», «Viber» передавав представникам спеціальних служб рф, для використання під час здійснення ракетно-бомбових, артилерійських обстрілів, спеціальних операцій та інших видів підривної діяльності проти України. За результатами обшуку за місцем мешкання старшого сержанта поліції ОСОБА_1 виявлено та вилучено 11 патронів калібру 5,45 мм та 2 мобільних телефона. За наявності наведених обставин колегія суддів не знаходить порушень в діях відповідача щодо призначення службового розслідування, які вчинені правомірно, в межах наданої законом компетенції. Під час службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що слідчими 3-го відділення слідчого відділу УСБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000801 від 16.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. У ході проведення працівниками УСБУ обшуків у старшого сержанта поліції ОСОБА_1 вилучено мобільні телефони марки «SAMSUNG J3» та марки «APPLE 11» та 11 предметів зовні схожих на патрони калібру 5,45 мм, які знаходились у шафі в одній із кімнат. Повідомлення про підозру старшому сержанту поліції ОСОБА_1 не повідомлялось, у порядку статті 208 КПК України останній не затримувався, запобіжний захід відносно нього не обирався. В той же час дисциплінарною комісією встановлено, що згідно з текстом ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 група осіб з числа громадян України, діючи на виконання завдань спеціальних служб держави-агресора рф, у період з 24.02.2022 по теперішній час (на момент винесення ухвали), здійснюють дії, направлені на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання допомоги представникам держави-агресора рф у проведенні підривної діяльності проти України. Так, указані особи, у тому числі ОСОБА_1 , з 24.02.2022 систематично здійснювали збір відомостей про діяльність ЗСУ, Сил оборони та безпеки України, які у подальшому передавали представникам спеціальних служб держави-агресора РФ для використання під час здійснення ракетно-бомбових та артилерійських обстрілів території України. З метою повного та всебічного проведення службового розслідування до УСБУ в Харківській області 21.09.2023 за № 1586/119-15-2023 направлено запит щодо надання будь-якої інформації або матеріалів, які можуть свідчити про причетність старшого сержанта поліції ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, проте відповідь не надійшла. В межах проведення службового розслідування опитаний поліцейський-водій ВП № 1 ХРУП № 2 старший сержант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 18.09.2023 о 08:45 він заступив на добове чергування в якості водія СОГ ВП № 1 ХРУП №

2. Приблизно о 08:00 19.09.2023 до чергової частини ВП прибули працівники УСБУ, які повідомили, що за місцем його мешкання будуть проводитись обшуки в рамках кримінального провадження за ч. 2 ст. 111 ККУ та ознайомили його з ухвалою про обшук. Квартира, в якій повинен був проводитися обшук, належить йому на праві власності, де окрім нього прописані його дружина ОСОБА_6 , 1977 р.н. та донька ОСОБА_7 , 2005 р.н. Останні з початком війни виїхали до м. Полтава, де перебувають по теперішній час. За результатами обшуку у нього вилучені: 2 мобільні телефони та 11 предметів, візуально схожих на патрони калібру 5,45 мм., які знаходились в речах його покійного батька та належали йому. Після смерті батька у 2017 році він забрав усі його речі та перевіз до своєї квартири, де зберігав в шухляді у шафі. У вказаній шухляді знаходились батьківські ножі та його пенсійне посвідчення. Про те, що в речах також знаходились патрони калібру 5,45 мм у кількості 11 од., йому відомо не було. Після закінчення обшуків працівники УСБУ повідомили, що його буде допитано в якості свідка у кримінальному провадженні від 16.06.2023 № 22023220000000801 за ч. 2 ст. 111 КК України. Під час допиту йому ставили питання щодо знайомого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким він знайомий ще з дитинства. Останній у 1995 році виїхав до м. Рязані рф. Приблизно у 2018 році ОСОБА_2 повернувся до м. Харків та періодично телефонував йому, підтримуючи товариські відносини. Зі слів ОСОБА_2 у Харкові він займався ремонтом комп`ютерної техніки та мобільних телефонів. Оскільки ОСОБА_2 не мав власного автомобіля, останній навесні 2023 року звернувся до нього з проханням звозити його до матері, яка мешкає в с. В`язова Краснокутського району Харківської області, куди вони їздили на його автомобілі «HYUNDAY SONATA», д.н.з. НОМЕР_1 . Також кілька разів вони їздили в с. Велика Рогань за водою та у серпні 2023 року до с. Вільхівка Харківського району на озеро. Під час поїздок ОСОБА_2 періодично щось знімав та фотографував на свій мобільний телефон, пояснюючи це тим, що він знімає це для свого молодшого брата, який проживає у Швейцарії. Що саме фотографував та знімав ОСОБА_2 йому невідомо. У комендантську годину вони не їздили. Під час проїздів блок-постів він пред`являв для перевірки паспорт громадянина України, спеціальні паролі та службове посвідчення не використовував, грошові кошти від ОСОБА_2 за поїздки не отримував. Також ОСОБА_1 зазначив, що кілька разів він був у квартирі ОСОБА_2 , куди останній запрошував його на каву. Перебуваючи у нього вдома, ОСОБА_2 при ньому на комп`ютері за допомогою месенджера (якого саме не знає) спілкувався з громадянами рф, на що ОСОБА_8 робив йому зауваження та попереджав про наслідки такого спілкування у період дії воєнного стану. Проте ОСОБА_2 запевняв його, що нічого суттєвого він не обговорює. Крім цього, ОСОБА_2 розповідав йому, що у нього є картка одного з банків рф, на яку йому періодично надходять кошти, проте, за що та від кого саме ОСОБА_2 йому не розповідав. Чи здійснював ОСОБА_2 збір відомостей про діяльність ЗСУ та інших військових формувань, Сил оборони та безпеки України, які в подальшому передавав вказаним представникам спеціальних служб держави-агресора рф для використання під час здійснення ракетно-бомбових та артилерійських обстрілів проти України, йому не відомо. Також ОСОБА_1 повідомив, що в рф має рідну тітку, яка мешкає в Тюменській області та з якою інколи спілкується за допомогою «Viber». Його дружина в рф має спадщину будинок, який розташований у с. Кочетівка Бєлгородської області, за яким наглядають сусіди. Останній раз він їздив до рф приблизно у 2012 році до родичів дружини. Збір відомостей про діяльність ЗСУ та інших військових формувань він не здійснював та жодної інформації представникам спеціальних служб держави-агресора рф не передавав та не повідомляв. Зі свого боку ОСОБА_1 зазначив, що йому відомо про те, що у період дії воєнного стану на території України забороняється здійснювати фото-, відеофіксацію блокпостів, об`єктів інфраструктури та загальних доріг, якими пересуваються сили ЗСУ та оборони. Про заборону проведення даних фото-, відеозйомок йому періодично доводиться керівництвом ВП під час інструктажів та у вигляді повідомлень на мобільний телефон від СБУ. Також в ході проведення службового розслідування опитано заступника начальника СМ ВП № 1 ХРУП № 2 майора поліції ОСОБА_9 та начальника ВП № 1 ХРУП № 2 полковника поліції ОСОБА_10 . Зі змісту висновку службового розслідування також установлено, що під час проведення службового розслідування 27.09.2023 проведено опитування старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з використанням приладу поліграф (лист УГІ ГУНП від 22.09.2023 за № 1600/119-15-2023). Так, за результатами аналізу у ОСОБА_1 значимих фізіологічних реакцій, які свідчать про те, що останній мав мотиви для приховування інформації щодо причетності до збору відомостей про діяльність ЗС України, інших військових формувань, Сил оборони та безпеки України, та подальшої їх передачі представниками спецслужб країни агресора не виявлено (довідка поліграфолога-начальника ВПЗ УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_11 «Про результати опитування з використанням поліграфу» від 02.10.2023 за № 394дсквс/119-12-2023). На питання поліграфолога від ОСОБА_1 надійшли такі відповіді:

1. «Ви бачили, що ОСОБА_2 фотографує стратегічні та військові об`єкти?» відповідь: «Ні»;

2. «Ви допомагали ОСОБА_2 отримувати фотоматеріали для російських спецслужб?» відповідь: «Ні»;

3. «Ви перевозили ОСОБА_2 у комендантську годину?» відповідь: «Ні». Надані відповіді були правдиві. В той же час за результатами аналізу ОСОБА_1 виявив значимі фізіологічні реакції, які свідчать про те, що останній знав про те, що у нього в квартирі зберігаються набої до автоматичної зброї калібру 5,45 мм, проте уваги цьому не приділяв. Отже, зі змісту висновку службового розслідування встановлено, що відповідь на питання: «Чи знали Ви про те, що зберігаєте у своїй квартирі патрони до автоматичної зброї калібру 5,45 м?» відповідь: «Так» була правдива. З огляду на встановлені під час проведення службового розслідування обставини дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що згідно з отриманими у ході службового розслідування відомостями встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 під час дії режиму воєнного стану на території України неодноразово у позаслужбовий час возив на своєму автомобілі раніше йому знайомого ОСОБА_2 , який під час вказаних поїздок знімав на свій мобільний телефон дороги загального користування, де могли переміщуватись підрозділи ЗСУ та сили оборони, а також були розміщені об`єкти інфраструктури. Разом з цим ОСОБА_1 володів інформацією щодо заборони проведення під час дії воєнного стану будь-якої фото- і відеофіксації вищевказаних об`єктів, проте жодних заходів щодо припинення протиправних дій з боку ОСОБА_2 останній не вчинив. Також ОСОБА_1 було відомо про те, що ОСОБА_2 мав підозрілі зв`язки з окремими громадянами держави-агресора рф, які періодично перераховували йому на банківський картковий рахунок грошові кошти, законність походження яких підлягала сумнівам, проте на службу «102» не зателефонував та про підозрілі зв`язки ОСОБА_2 з представниками держави-агресора не повідомив. Крім цього, у 2017 році старший сержант поліції ОСОБА_1 свідомо зберігав у себе вдома 11 патронів калібру 5,45 мм. Викладене підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 , що, в свою чергу, може свідчити про наявність в його діях ознак кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 263 КК України. Отже, дисциплінарна комісія під час службового розслідування дійшла висновку, що за результатом проведення службового розслідування, на підставі наявних матеріалів, встановлено, що позивачем допущено порушення службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання присяги Поліцейського, п.1, 2, 6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у частині зобов`язань бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Колегія суддів, ураховуючи наведене, зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває по теперішній час. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закон України «Про Національну поліцію» поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів. Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації ОСОБА_12 «Про заборону використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації на території Харківської області» від 21.03.2022 за № 14В, на період дії правового режиму воєнного стану на території Харківської області заборонено використання відеореєстраторів та інших пристроїв для фото- і відеофіксації доріг загального користування, об`єктів інфраструктури, блокпостів, укріплень чи переміщення підрозділів ЗСУ та сил оборони. Згідно з ч. 6 п. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 за № 100, поліцейський зобов`язаний невідкладно повідомляти на службу «102» про отримання або виявлення ним кримінального правопорушення, а також ужити усіх можливих заходів щодо запобігання правопорушення. В той же час суд уважає за необхідне вказати, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Присяга поліцейського зобов`язує вірно служити, дотримуватися законодавства, поважати права людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського. Авторитет поліції багато в чому пов`язується з авторитетом поліцейського, оцінкою його поведінки як у професійній сфері, так і поза межами його професійної (службової) діяльності. Поліцейський повинен докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Колегія суддів наголошує на обставинах того, що інститут Присяги поліцейського сам по собі призначений забезпечити дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності. Разом з цим у сукупності з приписами частини другої статті 18 Закону № 580-VIII інститут присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено. Позивачем не заперечується складання присяги на вірність Українському народові, передбаченої статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Приписами ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з вимогами п.1 та п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський зобов`язаний бути вірним Присязі поліцейського; утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, що визначено у частині 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов`язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. З огляду на системний аналіз правових норм, що стосуються спірного питання, вбачається, що в основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівники поліції повинні діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством. Вони повинні усвідомлювати значимість покладених на них обов`язків, їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України. Поліцейські зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час виконання службових обов`язків, так і в поведінці у побуті. Дотримання бездоганної поведінки і безумовне виконання вимог чинного законодавства є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Колегія суддів зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Водночас суспільством висуваються підвищені вимоги до поліцейського через те, що він є носієм влади. Отже, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції. Обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 802/2046/18-а та у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 814/2622/13-а. Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим. Водночас суд зазначає, що висновок службового розслідування, складений і стосовно позивача, містить в собі опис та дослідження обставин скоєного позивачем дисциплінарного проступку, котрий охоплював сукупність реально існуючих фізичних вчинків, які суперечать інтересам служби, вчинені ним самостійно та за відсутності будь-якого впливу. Позивачем та представником позивача зазначених обставин під час розгляду справи спростовано не було. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дисциплінарна комісія у спірних правовідносинах всебічно, повно та об`єктивно дослідила та встановила обставини діяння позивача як поліцейського із одночасним правильним установленням його сутності. Доказів порушення порядку проведення службового розслідування позивачем до суду не надано. Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни. Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні зауважила, що від позивача під час проведення не надходило будь - яких заяв щодо необхідності надання правової допомоги, позивач скористався правом надання пояснень. Зважаючи на викладене, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказ ГУНП в Харківській області № 862 від 04.10.2023, в оскаржуваній частині, прийнятий за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Стосовно доводів позивача щодо того, що службове розслідування, за результатами якого його притягнуто до такого виду дисциплінарної відповідальності як звільнення з поліції, проведено у зв`язку із обставинами, викладеними в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 року у справі №953/5181/23 та встановленими в рамках кримінального провадження №22023220000000801 від 16.06.2023, а також того, що оскільки роль позивача та його правовий статус у вказаному кримінальному провадженні не визначена, а вина не доведена судом, тому його звільнення з поліції є передчасним, колегія суддів зазначає таке. Сам по собі висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення. З наявних в матеріалах справи доказів установлено, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції позивача відбулось на підставі встановлених під час проведеного службового розслідування обставин щодо вчинення останнім дисциплінарного проступку, який дискредитує звання працівника поліції. Разом з цим зі змісту висновку службового розслідування встановлено, що правовий статус позивача у відповідному кримінальному провадженні не мав впливу на рішення дисциплінарної комісії під час визначення виду дисциплінарного стягнення. Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем не оспорюються обставини того, що ОСОБА_13 здійснював фотографування місцевості та природи в його присутності, казав про зв`язки із державною-агресором, її громадянами, а також повідомляв про отримання коштів з указаної країни за начебто невідомі останньому дії; позивач указував, що робив зауваження ОСОБА_14 стосовно спілкування із громадянами країни-агресора. Натомість позивач, як працівник поліції, повинен незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством, усвідомлюючи при цьому наслідки своїх дій, їх можливий вплив на суспільство, а також необхідність забезпечення обов`язків поліцейського щодо дотримання бездоганної поведінки і безумовного виконання вимог чинного законодавства. Щодо доводів позивача стосовно того, що він мав право зберігати за місцем свого мешкання патрони після введення воєнного стану в Україні, які як йому достеменно не відомо чи були справжніми, чи були сувенірними, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі не спростовують висновків службового розслідування та самостійно наданих позивачем пояснень під час його проведення, а також не підтверджуються жодними доказами, оскільки у висновку службового розслідування вказано, що вказані патрони позивачем принесено до місця мешкання ще у 2017 році. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури службового розслідування, які б могли вплинути на висновки службового розслідування за обставинами, вказаними в доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 від 19.09.2023 за №1564/119-15/02-2023. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, ч. 6 п. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції зяяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 за № 100, є правомірними. Щодо посилання позивача на неврахування під час службового розслідування того, що повідомлення про підозру у зберіганні 11 патронів позивачу не пред`явлено, то колегія суддів звертає увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна зосереджуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Разом з цим слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. В силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського. Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 19.04.2019 у справі №802/1172/17-а. Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, провівши службове розслідування і встановивши беззаперечні докази вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, відповідач не повинен чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі припису п.6 ч.1 ст.77 Закону. З огляду на зазначене, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства, адже підставою звільнення позивача було порушення ним Дисциплінарного статуту, а не наявність кримінального провадження, чи доведення вини останнього у вчиненні злочину. Тобто оскаржуваними наказами позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння кримінального правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком. Також колегія суддів зазначає, що наявність у позивача позитивної характеристики та відсутність непогашених дисциплінарних стягнень не виключає можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Отже, при звільненні позивача зі служби відповідач діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством, внаслідок чого не було порушено законних прав ОСОБА_1 . Щодо обраного виду дисциплінарного стягнення, то колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 08.08.2019 у справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 у справі № 800/508/17, від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Враховуючи обставини вчинення проступку, його тяжкість, а також з огляду на наслідки проступку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. З огляду на встановлені обставини, а також беручи до уваги те, що відповідачем доведено правомірність прийняття ГУНП в Харківській області наказів № 862 від 04.10.2023, № 457 о/с від 12 жовтня 2023 року, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідні позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 січня 2020 року справа №807/231/17, від 28 листопада 2019 року справа №120/860/19а, від 04 грудня 2019 у справа № 824/355/17-а. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури службового розслідування, які б могли вплинути на висновки службового розслідування за обставинами, вказаними в доповідній записці т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 від 19.09.2023 за № 1564/119-15/02-2023, поданій начальнику ГУНП в Харківській області генералу поліції третього рангу ОСОБА_15 . Водночас окремі порушення процедури під час прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Тобто саме по собі порушення процедури прийняття акта не породжує правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. В залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Колегія суддів наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 22.05.2020 в справі № 825/2328/16. З огляду на викладене колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури службового розслідування, які б могли вплинути його на кінцевий результат. Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі № 520/31805/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 13.06.2024 року