Постанова 4851 № 520/14992/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 р. Справа № 520/14992/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 06.01.26 по справі № 520/14992/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.08.2025, просив суд: - визнати протиправним та скасувати пункт 7 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 № 607 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області", яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність"; - визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу ГУНП в Харківській області від 26.05.2025 № 702, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 03.06.2025 №319-ОС "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області; - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі; - допустити негайне виконання рішення в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області понесені ОСОБА_1 витрати, пов`язані із розглядом справи (на професійну правову допомогу). В обґрунтування позову зазначив про протиправність пункту 7 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 № 607 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУ НП в Харківській області» (далі Наказ № 607), пункту 6 наказу ГУНП в Харківській області від 26.05.2025 № 702 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» (далі Наказ № 702) та наказу ГУНП в Харківській області від 03.06.2025 № 319-ОС «По особовому складу» (далі Наказ № 319о/с), як таких, що прийняті за відсутності події дисциплінарного проступку у діях позивача, без дотримання процедури проведення службового розслідування та обґрунтування обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, що порушує його право на працю. Переконував, що Наказ № 702 у тій частині, що надано позивачу для ознайомлення, не містить чіткого формулювання дій (бездіяльності), які вчинив позивач, та які утворюють склад дисциплінарного проступку, за вчинення якого останнього звільнено зі служби в поліції. Фактично оскаржуваним Наказом № 702 констатовано неналежне його виконання позивачем, незважаючи на можливу непридатність ОСОБА_1 для визначених у ньому завдань, при цьому, в основу наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності покладено висновки службового розслідування, які є неповними та необґрунтованими, що свідчить про його необґрунтованість та наявність підстав для скасування. Наполягав, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби - крайнього заходу дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку, однак службовим розслідуванням не було належним чином встановлено підстави для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а також обставин, що можуть свідчити про безпідставність висунутих звинувачень. Відтак, на переконання позивача, висновки наказу про застосування дисциплінарного стягнення про те, що за своєю тяжкістю дисциплінарний проступок не сумісний з подальшим проходженням служби, не є обґрунтованими. Враховуючи вищевикладене, наполягав на визнанні протиправними та скасування Наказів № № 607, 702, 319 о/с, поновлення позивача на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі. Також зазначив, що докази понесених витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №520/14992/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд.13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 7 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 № 607 "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області", яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність". Визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.05.2025 № 702, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2025 №319-ОС "По особовому складу", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Харківській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу в розмірі 159685 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 96 копійок. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області та в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 520/14992/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що службовим розслідуванням об`єктивно та достеменно встановлено обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, які виразились у відмові виконувати наказ Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України (далі - ДПД НП України) від 11.04.2025 № 236дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» (далі Наказ № 236дск/ВС), а також наказу командира зведеного підрозділу ДПД НП України від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» (далі Наказ № 308 дск/ВС) шляхом неприбуття 11.04.2025 на позицію у м. Торецьк, Бахмутського району Донецької області, з подальшим утриманням визначеного рубежу (позицій) з іншими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, недопущення прориву противника та його просування в глибину території та 24.04.2025 о 00:00 на вогневу позицію у м. Торецьк, Бахмутського району Донецької області, з метою ведення та посилення стійкості оборони ТОРЕЦЬК у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Зауважив, що поліцейський не наділений правом самостійно оцінювати достатність організаційних або логістичних заходів та на цій підставі ухилятися від виконання наказу, який є законним та обов`язковим до виконання, разом з цим, суд першої інстанції безпідставно звів обов`язок поліцейського виконувати накази керівництва до пасивного очікування організаційних дій командирів підрозділу, що суперечить як змісту Наказів № 236дск/ВС та № 308дск/ВС, так і правовій природі службової дисципліни в умовах виконання бойових (спеціальних) завдань. Стверджував, що позивач не надав жодного офіційного документа, який би засвідчував його непридатність до виконання службових обов`язків або заборону залучення до бойових завдань, а тому не мав правових підстав відмовлятись від виконання отриманих наказів №236дск/ВС та № 308 дск/ВС з огляду на направлення його на проходження ВЛК, яке не є підтвердженням тимчасової або постійної непридатності та не звільняє поліцейського від обов`язку виконувати накази до моменту отримання відповідного медичного висновку. Зауважив, що оцінка бойової обстановки, визначення рівня ризиків та прийняття управлінських рішень є виключною прерогативою командування, а не підлеглого, та не належать до компетенції окремого поліцейського. Однак, суд першої інстанції безпідставно надав вирішального значення поясненням позивача щодо відсутності артилерійської підтримки, евакуації, шляхів відступу та непідготовленості позицій. Також зазначив, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції України, не визначено вимог до форми бойового (спеціального) наказу, рівня його деталізації, а також не встановлено обов`язку відображати у наказі кількість, види чи обсяги озброєння, боєприпасів або інших засобів, які можуть бути надані особовому складу згодом у процесі виконання завдання; законність наказу визначається його відповідністю закону та повноваженням особи, яка його видала, а не суб`єктивною оцінкою його складності або ризикованості, однак жодних доказів того, що Накази № 236дск/ВС та № 308дск/ВС є незаконними або виданими з перевищенням повноважень судом не встановлено. Наполягав, що суд формально послався на загальні підходи до оцінки процедурних порушень, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, застосував їх вибірково та без урахування конкретних обставин справи, при цьому, не встановив, яке саме процедурне порушення було допущене, у чому воно полягало та яким чином воно могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Підсумовуючи викладене, стверджував, що суд першої інстанції безпідставно визнав службове розслідування неповним та упередженим, а дисциплінарні накази протиправними, що призвело до необґрунтованого скасування пункту 7 Наказу № 607, пункту 6 Наказу № 702 та Наказу № 319-ОС та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ГУНП в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі № 520/14992/25 залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач не висловлював прямої відмови виконувати накази, а діяв у чіткій відповідності до приписів частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), оскільки отримавши наказ, повідомив керівника про вірогідну неможливість його виконання у повному обсязі через стан здоров`я, однак такі обставини залишилися поза увагою дисциплінарної комісії при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження. Так, з огляду на те, що позивач має хронічні захворювання спини (грижі, протрузії), що підтверджується актуальними результатами МРТ, 14.03.2025 він подав рапорт на проходження ВЛК, за результатами якого 01.04.2025 (до оголошення спірних наказів) отримав направлення № 344, однак не міг його реалізувати та прибути до м. Харкова для проходження ВЛК без наказу командування, оскільки з 21.02.2025 по 04.08.2025 безперервно перебував у відрядженні в зоні бойових дій (ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 "). Разом з цим, отримавши доповідь про хворобу позивача, командир був зобов`язаний перевірити його здатність до виконання завдання, а не ігнорувати цей факт, як це було зроблено у спірних правовідносинах. Звернув увагу на те, що текст бойових наказів (№ 236дск/ВС та № 308дск/ВС) не містив чіткої вказівки на конкретний спосіб реалізації обов`язків позивачем, а у першу чергу визначав обов`язки командирів підрозділу щодо організації прибуття особового складу, маршруту, логістичного супроводу, перевезення та забезпечення інструктажів, які не виконали покладені на них функції та не забезпечили умови для належного виконання у тому числі і ОСОБА_1 відданих наказів. Крім того, розслідування було проведено формально, а про упередженість відповідача яскраво свідчить наявність у матеріалах справи двох суперечливих службових характеристик на ОСОБА_1 - від 24.04.2025, яка характеризує його виключно позитивно як «досвідченого працівника, який користується авторитетом», та від 18.06.2025, яка раптово змінює оцінку службової діяльності позивача на «посередню». Наполягав, що при притягненні ОСОБА_1 до відповідальності відповідачем порушено принцип співмірності, оскільки факт прямої відмови від виконання наказів не доведено, об`єктивні перешкоди (логістичні та медичні) не спростовано, а позивач навіть після доповіді про неможливість виконання конкретного завдання продовжував нести службу та виконувати інші накази з укріплення бойових рубежів у м. Торецьк. Враховуючи викладене, стверджував, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дослідив відеозаписи та письмові докази, і дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, водночас, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, суб`єктивних припущень відповідача і не спростовують законних висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , з 14.07.2003 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справи України, з 07.11.2015 - в Національній поліції України. З 11.06.2024 обіймає посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Харківській області, що підтверджується біографічною довідкою від 09.05.2025. 15.04.2025 до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 14.04.2025 № 807/119-38/14-2025 щодо невиконання окремими поліцейськими, зокрема, ОСОБА_1 , наказу БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 11.04.2025 № 236дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 23.04.2025 № 1185 призначено службове розслідування, створено дисциплінарну комісію. За результатами службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУНП в Харківській області 08.05.2025, в якому дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частин першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1 пункту 1 розділу VІІ Положення про підрозділи особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №

987. Наказом № 607 до поліцейського взводу № 2 роти № 2 БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Крім того, судом встановлено, що до Головного управління Національної поліції в Харківській області 25.04.2025 надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 , в якій містилась інформація щодо невиконання наказу командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308 дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, у тому числі і поліцейським взводу № 2 роти № 2 старшим сержантом поліції ОСОБА_1 . З метою перевірки вказаних відомостей наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 06.05.2025 № 1302 призначено службове розслідування, створено дисциплінарну комісію. 20.05.2025 начальником ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 затверджено висновок службового розслідування за відомостями у доповідній записці БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 25.04.2025 № 293-2020 (1474). Під час проведення службового розслідування враховано Наказ № 607, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987, до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарна відповідальність у вигляді попередження про неповну службову відповідність. За результатами службового розслідування, ГУНП в Харківській області прийнято Наказ № 702, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 2172, до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом № 318 о/с, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", позивача звільнено зі служби в поліції з 03.06.2025. Не погодившись з вказаними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, вважаючи їх протиправними, безпідставними, прийнятими з порушенням процедури, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності Наказів № 607, № 702 та № 319-ОС в частині, що стосується позивача, оскільки при їх прийнятті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у не виконанні Наказів №236дск/ВС та № 308дск/ВС, а службовим розслідуванням не було чітко та обґрунтовано встановлено всі обставини проступку та вчиненого правопорушення, його наслідки, ступінь вини поліцейського, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного його проведення, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Оскільки вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області з 04.06.2025 є похідною від задоволених позовних вимог про скасування наказів про застосування дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції вважав, що позивач підлягає поновленню на посаді з вказаної дати. Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначив, що стягненню на користь позивача підлягають кошти у розмірі 159685,96 грн, які обраховані шляхом множення розміру середньоденної заробітної плати позивача (735,88 грн) на 217 днів вимушеного прогулу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке. Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності як у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» Наказом № 607 так і у вигляді «звільнення зі служби в поліції» Наказом № 702 слугували твердження відповідача про невиконання ОСОБА_1 . Наказів № 236 дск/ВС та № 308 дск/ВС. Нормативною ж підставою в обох випадках вказано порушення ОСОБА_1 вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 №2172 (далі Положення № 2172). Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII. Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Згідно з пунктами 1, 4, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. За приписами частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Як передбачено частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Так, підставами для призначення службових розслідувань відносно позивача слугували доповідні записки т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 14.04.2025 № 807/119-38/14-2025 та від 25.04.2025 вих. № 293-2025, адресовані начальнику ГУНП в Харківській області полковнику поліції Токарю П. Т., в яких містилась інформація щодо невиконання окремими поліцейськими, зокрема, ОСОБА_1 . Наказу № 236 дск/ВС та Наказу № 308 дск/ВСЛ відповідно Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893). Відповідно до пункту 2 розділу І Положення № 893, дисциплінарна комісія створюється за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ України, службової особи поліції або ректора закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, наділених повноваженнями із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (далі - уповноважений керівник), одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування. На виконання пункту 3 розділу І Положення № 893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5 розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Таким чином обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Так з наявних у матеріалах справи висновків, затверджених начальником ГУНП в Харківській області Токарем П. Т. 08.05.2025 та 20.05.2025, колегією суддів встановлено, що в обох випадках (накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність та подальше у вигляді звільнення зі служби в поліції) дисциплінарна комісія визнала доведеним факт відмови позивача від виконання правомірного наказу, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Частиною 2 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. З матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі доповідної записки т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції Есаулка В.І. від 14.04.2025 № 807/119-38/14-2025, за фактом невиконання окремими поліцейськими, зокрема, ОСОБА_1 . Наказу № 236 дск/ВС, колегією суддів встановлено, що 11.03.2025 о 17:00 у визначеному місці в м. Краматорськ, Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП ГУНП доведено Наказ № 236дск/ВС. При цьому окремі поліцейські зазначеного батальйону відмовилися виконувати цей наказ, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . За твердженнями відповідача, відмова від виконання Наказу № 236дск/ВС зафіксована на службовий портативний відеореєстратор поліцейських відділення моніторингу та контролю БПОП ГУНП. Так, з дослідженого колегією суддів відеофайлу під назвою «VID250411-170801F-000033-022015-0020» (тривалість 5 хвилин), таймкод «2025/04/11 17:27 00033-022015», вбачається, що на 3 хвилині 29 секунді відео представляється поліцейський взводу № 2 роти № 2 БПОП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 та повідомляє, що через стан здоров`я скоріше за все виконати наказ не зможе, оскільки має численні проблеми зі спиною (грижі, протрузії), які сильно загострюються на відкритій місцевості у холодну погоду, та можуть стати істотною перешкодою при виконанні бойового завдання. Також проінформував про наявність направлення на проходження ВЛК від 01.04.2025. Крім того послався на відсутність належної організації, медичної евакуації та вогневої підтримки. З наданих під час службового розслідування письмових пояснень позивача вбачається, що відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 №18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » поліцейських БПОП ГУНП відряджено в підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП "ОШБ «Лють» з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України у порядку взаємодії підрозділів Національної поліції України зі Збройними Силами України, реагування на зміни в обстановці, ведення та посилення стійкості оборони м. Торецьк Донецької області. 11.04.2025 о 17:00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області окремими поліцейськими БПОП ГУНП, відрядженими до зони бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП "ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, було доведено до відома Наказ № 236дск/ВС. При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що зміст наказу йому було зрозуміло, виконувати його не відмовляється, однак через стан здоров`я, найімовірніше, не зможе виконати завдання у повному обсязі. Окрім того, ОСОБА_1 звернув увагу на чинники, які унеможливлюють виконання наказу, а саме: відсутність проведеної розвідки, вогневої підтримки артилерії, належного радіозв`язку, медичної евакуації та логістичного забезпечення. Після цього, ОСОБА_1 був залучений до виконання завдань на бойовому рубежі оборони м. Торецьк, Донецької області, де виконував роботи з укріплення позицій. За наслідками проведеного службового розслідування, Наказом № 607 до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. Крім того, матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі доповідної записки т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 25.04.2025 вих. № 293-2025, за фактом невиконання окремими поліцейськими, зокрема, ОСОБА_1 . Наказу № 308 дск/ВС, колегією суддів встановлено, що 23.04.2025 о 12:00 у визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП "ОШБ "Лють" для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено Наказ № 308дск/ВС. Однак, за твердженнями відповідача, окремі поліцейські зазначеного батальйону відмовилися виконувати цей наказ, зокрема, але не виключно, ОСОБА_1 . Факт доведення Наказу № 308дск/ВС до відома вищезазначених поліцейських та їх відмови від його виконання зафіксовано на службовий портативний відеореєстратор поліцейських відділення моніторингу та контролю БПОП ГУНП. Крім цього, факт ознайомлення з Наказом № 308дск/ВСЛ підтверджують підписи поліцейських на аркуші ознайомлення. Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється виконувати зазначений наказ, однак позиція, на яку він повинен був відбути не відповідає нормам. Доїхати до неї майже не має можливості у зв`язку з відсутністю вогневої підтримки, аеророзвідки, резервної позиції у випадку знищення основної, відсутня медична евакуація. Крім цього зазначив, що у нього є проблеми зі здоров`ям: грижі та протрузії у хребті. Із зазначеними проблемами раніше звертався до медичних закладів, де проходив лікування. На даний час має направлення на проходження ВЛК, однак не має можливості почати обстеження у зв`язку з перебуванням у бойовому розпорядженні. До пояснення додав висновок МРТ попереко - крижового відділу хребта (L1-S1) від 15.03.2025, відповідно до якого встановлено: мр - ознаки дегенеративно - дистрофічних змін хребта у вигляді остеохондрозу 2-3 ст., спондилорартрозу 1 ст. Протрузії дисків на рівні L3-S1. Субстеноз хребетного каналу на рівні L4-S1. Рекомендація - консультація відповідного спеціаліста. Обставини повідомлення про незадовільний фізичний стан при отриманні Наказу № 308 дск/ВС підтверджуються також наявною в матеріалах дисциплінарного провадження стенографією відеозапису VID250423-120635F-000012-280012-0031.MOV, відповідно до якої (8:43 9:37 діалог з позивачем), ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється виконувати наказ, але за станом здоров`я скоріше за все виконати його не зможе. Також зазначено про лікування у госпіталі МВС. Однак, незважаючи на викладене, дисциплінарна комісія вважала, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні Наказу № 308 дск/ВС, старший сержант поліції ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. З цього приводу слід зазначити, що на підтвердження незадовільного фізичного стану, який може перешкодити належному виконанню бойових наказів № 236 дск/ВС та № 308 дск/ВС, позивачем надавались дисциплінарній комісії : 1) протокол мрт-дослідження поперекового відділу хребта від 14.12.2021 з висновком лікаря про наявність у ОСОБА_1 полісегментарного остеохондрозу поперекового відділу хребетного каналу. Спонділорартроз в сегментах L4-5, L5-S1. Лівобічна задньо-латеральна грижа диску L4-5. Задні протрузії дисків L4-5, L5-S1.. Легкий форамінальний стеноз на рівні L4-5. Стеноз хребцевого каналу на поперечному рівні, в тому числі легкий латеральний стеноз на рівні L2-3, L3-4, L4-5. Ретролістез хребта L4 І.ст; 2) виписка ДУ "ТМО МВС України по Харківській області" із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення № 1771 від 24.12.2021, якою позивачу встановлено діагноз вертеброгенна двобічна люмбоішалгія, з помірними м`язово-тонічними проявами. Поперековий остеохондроз, спондилорартроз, ретролістез L4 хребця, протрузії м/х дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1 з больовим синдромом; 3) виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3489, виданого 21.06.2024 КНП "Люботинська міська лікарня" Люботинської міської ради Харківської області; 4) консультативний висновок спеціаліста Управління домедичної та медичної допомоги ("медична рота") ДПОП Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 13.03.2025 №2039, яким встановлено діагноз - хронічна двобічна люмбоішалгія з м`язово-тонічним синдромом. Рекомендовано обмежити фізичне навантаження; 5) магнітно-резонансна томографія попереково - крижового відділу хребта (L1-S1), Центру магнітно-резонансної томографії м. Краматорськ від 15.03.2025; 6) консультативний висновок спеціаліста Управління домедичної та медичної допомоги ("медична рота") ДПОП Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 17.03.2025 № 2174, яким встановлено діагноз - хронічна двобічна люмбоішалгія з м`язово-тонічним синдромом. Остаехондроз 2-3 ст., спондиноартроз 1 ст., протрузії МКД L3-4, L4-5, L5-S1, з субатенозом хребетного каналу. Рекомендовано обмежити фізичне навантаження; 7) рапорт позивача начальнику Управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області (далі - УКЗ ГУНП в Харківській області) про надання направлення на проходження ВЛК, у зв`язку зі станом здоров`я; 7) направлення начальника УКЗ ГУНП в Харківській області на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи від 01.04.2025 № 344 для визначення стану здоров`я з метою встановлення придатності до подальшої служби на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області (у зв`язку з погіршенням стану здоров`я). При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до витягу з наказу від 12.02.2025 №18о/с ДСК, позивач із 21.02.2025 по 04.08.2025 (включно) перебував у відрядженні в зоні відповідальності ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у підпорядкуванні командира зведених підрозділів ДПОП "ОШБ Лють", тобто, фактично був позбавлений можливості самостійно прибути до місця проходження медичного огляду в м. Харків з незалежних від нього причин, оскільки був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, без його виводу з підпорядкування відповідним наказом. За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах, повідомлені позивачем причини, наявність яких перешкодило виконанню Наказу № 236 дск/ВС, так і Наказу № 308 дск/ВС, зокрема, незадовільний фізичний стан з наданням у подальшому дисциплінарній комісії вищевказаних медичних документів на підтвердження таких обставин, не є вочевидь неповажними, а відтак підлягали врахуванню дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування, однак взагалі були залишені поза увагою. Оцінка ним не надавалася. Враховуючи, що позивач, маючи направлення на проведення ВЛК від 01.04.2024 (видане до дат видання та ознайомлення з Наказами № 236 дск/ВС та № 308 дск/ВС), негайно повідомив про такі обставини, ним дотримано вимоги частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, під час доведення до його відома як Наказу № 236 дск/ВС, так і Наказу № 308 дск/ВС. Слід зауважити, що згідно з частиною 6 статті 4 Дисциплінарного статуту, керівник несе відповідальність не лише за видання наказу, а і за його відповідність закону та результати виконання. В умовах, коли позивач вказував на об`єктивні перешкоди медичного характеру, посадова особа, що віддавала відповідні накази зобов`язана була вжити заходів щодо належної перевірки його стану здоров`я. Натомість, жодних дій у цьому напрямку здійснено не було. Внаслідок цього позивач опинився у ситуації, за якої не мав змоги почати обстеження та пройти медичну експертизу у зв`язку з перебуванням у розпорядженні, ані бути офіційно звільненим від участі у виконанні наказів. Разом із тим, всупереч частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службовими розслідуваннями, не встановлено істотних причин та умов, що сприяли можливому порушенню службової дисципліни, зокрема, не досліджено та не надано належної оцінки факту повідомлених позивачем обставин погіршення здоров`я та необхідності проходження медичного огляду. Посилання відповідача на проведення поверхневого медичного огляду лікарем під час доведення змісту наказів до ОСОБА_1 , яким не встановлено протипоказань до виконання бойових завдань позивачем, не звільняло відповідача від обов`язку своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з наданням їм належної оцінки. Не вжиття таких заходів свідчать про формальний підхід до проведення службового розслідування та неповноту з`ясування всіх обставин, необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. У пункті 82 постанови від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 Верховний Суд наголошував на тому, що будь-які фактори, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського. Сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку. Самого лише посилання на загальні вимоги Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Присяги працівника поліції, недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Колегія суддів наголошує, що норми Дисциплінарного статуту та Порядок № 893 зобов`язують дисциплінарну комісію та керівника враховувати вищевказані відомості щодо поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування, адже рішення про визначення поліцейському виду дисциплінарного стягнення повинно бути індивідуалізованим і ґрунтуватися на фактичних даних і матеріалах, зібраними під час розслідування. Водночас, дисциплінарною комісією, а в подальшому і керівником у спірних наказах, при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення не враховано характер проступку та обставини, за яких він був вчинений. У цьому зв`язку колегія суддів акцентує, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Між тим, колегія суддів вважає, що не надання дисциплінарною комісією оцінки таким обставинам, як наявність у позивача направлення на ВЛК від 01.04.2025, виданого до дати ознайомлення ОСОБА_1 зі спірними наказами, та інших медичних документів, перелік яких наведено вище, вказує на передчасність висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки у даному випадку ключовим аспектом у доведеності порушення позивачем службової дисципліни є встановлення під час службового розслідування наявності/відсутності поважних причин невиконання вимог спірних наказів та неприбуття до визначеного місця для виконання поставлених завдань, чого зроблено не було. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, до матеріалів службового розслідування від 23.04.2025 № 1185, надавалась службова характеристика ОСОБА_1 за підписом т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області Есаулка В. І. від 24.04.2025, відповідно до якої, за час служби в Національній поліції України старший сержант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе досвідченим працівником. Нормативну базу, яка регламентує роботу Національної поліції, знає та працює над підвищенням свого професійного рівня. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться з відповідальністю. Всі доручення керівництва виконує. У вирішенні поставлених завдань вимогливий до себе. Вміє правильно будувати свої стосунки з громадянами та колегами по роботі. Здатний якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості. В спілкуванні ввічливий, культурний, здатний надавати всебічну допомогу. ОСОБА_1 притаманна працьовитість, почуття відповідальності за доручену справу, наполегливість у вирішенні поставлених завдань, цілеспрямованість. Користується авторитетом, довірою та повагою серед колективу. Наркотичні речовини та спиртні напої не вживає. На критику з боку керівництва реагує позитивно, вчасно усуває недоліки. Фізично розвинутий добре. Матеріальну частину, правила застосування та заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю знає, володіє нею впевнено. Державною мовою володіє добре. Службою в Національній поліції дорожить. У свою чергу, надана до матеріалів службового розслідування від 06.05.2025 № 1302 службова характеристика ОСОБА_1 за підписом т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 від 18.06.2025 (тобто видана менше ніж через 2 місяці після попередньої), по іншому характеризує позивача, а саме, як такого, що за час служби в Національній поліції України зарекомендував себе посередньо. Нормативну базу, яка регламентує роботу Національної поліції знає, але не завжди працює над підвищенням свого професійного рівня. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться з відповідальністю. У вирішенні поставлених завдань переважно вимогливий до себе. Правильно будує свої стосунки з громадянами та колегами по роботі, але не в повній мірі реалізовує на службі свої потенційні можливості. В спілкуванні в більшій мірі ввічливий, культурний. ОСОБА_1 притаманна працьовитість, почуття відповідальності за доручену справу. Користується авторитетом, довірою та повагою серед колективу. На критику з боку керівництва реагує. Переважно усуває недоліки в службовій діяльності. Фізично розвинутий добре. Матеріальну частину, правила застосування та заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю знає на достатньому рівні. Державною мовою володіє добре. З аналізу вищенаведеного вбачається, що надані характеристики з різницею у часі менше ніж 2 місяці містять суперечливу інформацію, що свідчить про можливу необ`єктивність відповідача під час проведення службового розслідування. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування положень Дисциплінарного статуту, якими урегульовано особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, з урахуванням усталеної практики, Верховний Суд вказав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 та ін.) Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 600/4386/22-а. На переконання колегії суддів, порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Водночас саме лише відтворення у висновку службового розслідування обставин повідомлення позивачем про незадовільний стан здоров`я без надання відповідної оцінки таким поясненням, не є достатньою правовою підставою для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами. Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у не виконанні саме без поважних причин наказу командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 11.04.2025 № 236дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" та наказу командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 22.04.2025 № 308дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання", оскільки не надано жодної належної оцінки наявним у матеріалах службових розслідувань медичним документам, рекомендаціям лікарів та направленню на проходження ВЛК ОСОБА_1 , яке і мало встановити ступінь його придатності до подальшої служби на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області (у зв`язку з погіршенням стану здоров`я). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що службові розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено належними доказами вчинення позивачем дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, а відтак, і наявність вини позивача. Вищенаведене, на переконання колегії суддів є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування пункту 7 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 № 607 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» та пункту 6 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.05.2025 № 702 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області», яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. З огляду на те, що Наказ № 702 визнано судом протиправним, колегія суддів вважає, що такий наказ не може породжувати правових наслідків від моменту його прийняття та слугувати законною підставою для прийняття інших наказів, зокрема, щодо його застосування та виконання. Отже, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2025 № 319-ОС «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції є також таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Враховуючи, що звільнення позивача з посади визнано судом протиправним, керуючись приписами вищенаведеної норми права, ОСОБА_1 слід поновити на посаді, яку він займав до свого звільнення. Оскільки 03.06.2025 (тобто день звільнення) є останнім днем служби позивача, то поновлення на службі слід провести з наступного календарного дня, тобто з 04.06.2025. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку № 100, встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду. Пунктом 2 вказаного Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до пункту 5 цього Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24.12.1999 № 13 роз`яснено, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми. Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 № 669/28799, затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі по тексту - Порядок № 260). Згідно з пунктом 9 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Таким чином, поліцейські отримують грошове забезпечення не за робочі дні, а за календарні дні, тому при розрахунку середньоденного заробітку необхідно брати кількість календарних днів. Як зазначалось вище, днем звільнення позивача є 03.06.2025. Отже, двома попередніми місяцями перед звільненням є квітень 2025 року (30 календарних днів) та травень 2025 року (31 календарний день). Виходячи зі змісту наданої відповідачем довідки від 18.06.2025 № 807 про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , виданої ГУ НП у Харківській області; Розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 735,88 грн. Середньомісячна заробітна плата позивача складає 22444,34 грн (том 1, а. с. 161). Такий розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивачем не заперечується. Враховуючи дату звільнення позивача зі служби (03.06.2025) та дату поновлення на посаді (06.01.2026), кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 04.06.2025 по 06.01.2026 становить 217 календарних днів. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день прийняття рішення судом першої інстанції (з 04.06.2025 по 06.01.2026) складає 159685,96 грн (735,88 грн* 217 днів), що відповідає сумі, визначеній судом першої інстанції. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З огляду на задоволення позовних вимог позивача про поновлення на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає наявними підстави допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 22444,34 грн. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Враховуючи, що суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів та поновлення ОСОБА_1 , однак помилково зазначив, що відповідальність за невиконання бойового завдання покладається виключно на командирів підрозділу, передчасно визнав підтвердженим факт відсутності артилерійської підтримки, евакуації, шляхів відступу, непідготовленості позицій та достатнього укомплектування особового складу озброєнням, не визначив суму, яка підлягає стягненню у межах суми стягнення за один місяць в порядку негайного виконання, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 520/14992/25 слід змінити з підстав та мотивів задоволення позову, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац сьомий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, Україна, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13 код ЄДРПОУ: 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22444,34 грн (двадцять дві тисячі чотириста сорок чотири гривні тридцять чотири копійки)». В іншій частині, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 520/14992/25 підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване. Доводи апеляційної скарги у вищенаведеній частині висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 520/14992/25 - змінити з підстав та мотивів задоволення позову, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, а абзац сьомий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, Україна, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13 код ЄДРПОУ: 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22444,34 грн (двадцять дві тисячі чотириста сорок чотири гривні тридцять чотири копійки)». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 по справі № 520/14992/25 - залишити без змін.. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій