Постанова 4850 № 200/12349/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року справа №200/12349/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника відповідача Груєна С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 р. у справі № 200/12349/19-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління (далі позивач, КП «Компанія «Вода Донбасу») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення № 00008901303 від 08 липня 2019 року про сплату штрафних санкцій в сумі 974 158,15 грн., у тому числі штрафу у розмірі 947156,62 грн. та пені у розмірі 26992,53 грн. за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 00008901303 від 08 липня 2019 року на суму 974158,15 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу в особі Покровського регіонального виробничого управління Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу судовий збір в сумі 14 612 грн. 37 коп. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що сертифікатами (висновком) Торгово-промислової палати України, засвідчено настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, який, у свою чергу, передбачає процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а не процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 20202 року замінено в адміністративній справі № 200/12349/19-а відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС України (а.с. 20). Покровське регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» не є юридичною особою, є відокремленим підрозділом, що входить до складу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 26-27). Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період діяльності з 01.04.2016 по 31.03.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2019, за результатами якого складено акт № 593/05-99-13-03/35397811. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00008901303 від 08 липня 2019 року про застосування штрафних санкцій на загальну суму 974 158,15 грн., у тому числі штрафу у розмірі 947 156,62 грн. та пені у розмірі 26 992,53 грн. за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (а.с.8). 12 липня 2019 року податкове повідомлення-рішення отримано Покровським регіональним виробничим управлінням Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу. Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено спірне рішення відповідача, рішенням ДПС від 17.09.2019 № 2069/6/99-00-08-05-04 скаргу було залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення, - без змін. Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу, та Покровським (колишнім Красноармійським) регіональним виробничим управлінням Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу були отримані сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25 листопада 2014 року, № 1196 від 29 жовтня 2014 року, № 1736 від 25 листопада 2014 року, відповідно до яких для позивача було засвідчено настання обставин непереборної сили при здійснені господарської діяльності на території Донецької області, та дотриманні нормативно-правових актів України, що стосуються справляння податків та обов`язкових платежів, з 10 червня 2014 року. Встановлено, що обставини непереборної сили тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав податковому органу належні докази настання форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення підприємства від відповідальності. Приписами підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. За пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу. Як визначено п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно п .38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно із пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.5, 168.1.6 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Положеннями п.54.2 ст.54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Із системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що податок з доходів фізичних осіб є частиною заробітної плати робітника. Специфіка податку на доходи фізичних осіб полягає у тому, що юридична особа - податковий агент не є власником оподатковуваного доходу. Законом на нього покладено обов`язки утримувати податок із суми такого доходу працівників підприємства. Відповідно до пп.168.4.1, 168.4.4, 168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України, порядок сплати (перерахування) податку до бюджету. Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України. Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості). Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів. Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів; Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. За положенням п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Відповідно до 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. За положенням п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Отже, вказана стаття визначає відповідальність за несвоєчасну сплату податків. Відповідачем під час перевірки було встановлено, що Покровським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» 07.11.2018 при виплаті оподаткованого доходу у вигляді заробітної плати за жовтень 2018 року, підприємством надавалась платіжні документи на перерахування податку на доходи фізичних осіб від 07.11.2018 № 1378 на суму 50000грн, від 08.11.2018 № 1203 на суму 10853 грн 79 коп, від 08.11.2018 № 1383 на суму 50000грн, від 08.11.2018 № 1387 на суму 23000 грн та платіжні документи на перерахування військового збору від 07.11.2018 № 1380 на суму 7750 грн, від 08.11.2018 № 1205 на суму 728 грн. 67 коп, від 08.11.2018 № 1385 на суму 1000 грн, від 08.11.2018 № 1389 на суму 19002 грн 49 коп. Таким чином, Покровським РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» не дотримано вимоги ПК України у частині несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб. Факт порушення вимог законодавства в частині несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, позивачем не заперечується. В якості підстави для скасування податкового повідомлення-рішення позивач та суд першої інстанції посилається на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. № 1669-VII, та наявність у позивача Сертифікатів та Висновку Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили. Суд з цього приводу зазначає наступне. Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року, набрав чинності з 15 жовтня 2014 року. Вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Згідно до ст. 1 Закону, період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває. На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, місто Маріуполь, м. Покровськ (колишній Красноармійськ) Донецької області. Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідно до частин 1-3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону № 1669-VІІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Статтею 11 цього Закону Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини. Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014р.) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014р. №44(5), який набрав чинності з 18.12.2014р. та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.) Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. В зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновок про необхідність аналізування норм Податкового кодексу України та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII та межі регулювання нормами вказаного Закону податкових правовідносин і чи є такі норми спеціальними по відношенню до норм Податкового кодексу України. Матеріали справи містять сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, а саме: - № 1196 від 29 жовтня 2014 року, яким п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Покровському (колишнім Красноармійському) регіональному виробничому управлінню Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів; - № 1735 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України КП Компанія Вода Донбасу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (а.с. 17); - № 1736 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України КП Компанія Вода Донбасу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій (а.с. 18); Також, матеріали справи містять висновок Торгово-промислової палати України від 03 липня 2014 року № 2005/12.12-03, відповідно до якого невиконання зобов`язань КП Компанія Вода Донбасу відбулось в період дії антитерористичної операції, обставини є форс-мажорними, тобто не передбачуваними, такими, що перешкоджають своєчасному виконанню договорних зобов`язань (а.с.14-16). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем Сертифікати та Висновок не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період за листопад 2018 року, оскільки такий виданий, від 2 до 5 роки до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14.04.2014р. до моменту його видачі - 29 жовтня 2014 року, 25 листопада 2014 року, 03 липня 2014 року. Крім того, Сертифікати № 1196 від 29 жовтня 2014 року та № 1735 від 25 листопада 2014 року стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, стосується розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, про засвідчення неможливості своєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, у ньому не йдеться. Сертифікат №1736 від 25 листопада 2014 року стосується пунктів 102.6-102.7 ст. 102 ПК України. Проте, вказані норми ПК України передбачають порядок прийняття керівником (його заступником) органу доходів і зборів рішення про продовження строків подання платниками податків податкової звітності. Матеріали справи свідчать, що у відповідності до порядку позивач з заявою до контролюючого органу не звертався. Отже, позивачем порядок не було дотримано. Зазначення у вказаних Сертифікатах, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату. Позивач не надав доказів звернення до ТПП України щодо засвідчення обставин непереборної сили стосовно неможливості сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за листопад 2018 року. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості виконати свій обов`язок щодо сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб на день спливу граничного строку, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв`язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв`язку тощо. Враховуючи викладене та відсутності у сертифікатах, виданих позивачу ТПП України, посилання на вплив форс-мажорних обставин на своєчасність сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за листопад 2018 року, суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач є звільненим з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за листопад 2018 року, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним. На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем на позивача як платника податку правомірно накладено штраф за неподання податкових декларації, в порядку та розмірі, що відповідали вимогам законодавства, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 р. у справі № 200/12349/19-а - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 р. у справі № 200/12349/19-а - скасувати. В задоволені позовних вимог Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Покровського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 00008901303 від 08 липня 2019 року про сплату штрафних санкцій в сумі 974 158,15 грн., у тому числі штрафу у розмірі 947156,62 грн. та пені у розмірі 26992,53 грн. за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на доходи фізичних осіб - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: А.В. Гайдар І.В. Геращенко