Ухвала КАС ВС № 200/12349/19-а

УХВАЛА 14 липня 2020 року Київ справа № 200/12349/19-а адміністративне провадження № К/9901/15954/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 200/12349/19-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 30.06.2020 до суду надійшла касаційна скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління (далі - скаржник), направлена до суду поштою 25.06.2020. Касаційна скарга направлена до суду втретє. Попередні касаційні скарги поверталися скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 328 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень (ухвали Верховного Суду від 30.03.2020 та від 12.05.2020). Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Формально зазначаючи про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2019 у справі №805/385/17-а, скаржник зазначає, що ним були отримані Сертифікати Торгово промислової-палати до моменту затвертдження нового Регламенту 44 (5). Разом з тим, у постанові 01.10.2019 у справі №805/385/17-а здійснено системний аналіз норм законодавства, який дав підстави для таких висновків: - на час виникнення спірних правовідносин, а саме з жовтня 2015 року по березень 2016 року, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин; - Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин; - Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Верховний Суд зазначив, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що Сертифікат Торгово-промислової плати виданий до 18.12.2014, тобто до внесення змін до Регламенту ТПП щодо засвідчення форс-мажорних обставин за кожним конкретним видом зобов`язань, є безпідставними з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Порядок засвідчення обставин непереборної сили вже було змінено. Таким чином, на переконання суду, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості зареєструвати податкові накладні у період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікату від 05.09.2014, обов`язку у Товариства зареєструвати податкові накладні за спірний період (жовтень 23015 - квітень 2016) не виникало. Касаційна скарга не містить вмотивованих доводів, які б свідчили про те, що цей висновок є неправильним. При цьому, посилання скаржника на статтю 58 Конституції України є недоречним, оскільки за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як встановлено судом апеляційної інстанції у цій справі, спірні правовідносини стосуються періоду листопада 2018 року, відповідно застосуванню підлягає Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014р. №44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. У зв`язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що позивач вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Недоречними є і посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд застосував норми права статті 10 та частини третьої статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 805/1463/17-а (адміністративне провадження № К/9901/1958/17), відповідно до якої сертифікат є належним доказом, в силу статті 10 Закону, який підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від Позивача та за наявності яких підприємство було позбавлено можливості здійснити свої зобов`язання по сплаті податків, відтак покладення відповідальності на платника у такому випадку не відповідає закону. З огляду на постанову суду апеляційної інстанції, саме з цих підстав він і виходив, а підставою для відмови в позові стало те, що надані позивачем Сертифікати та Висновок не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період за листопад 2018 року, оскільки такі видані від 2 до 5 років до моменту виникнення спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 до моменту його видачі - 29.10.2014, 25.11.2014, 03.07.2014. Позивач не надав доказів звернення до ТПП України щодо засвідчення обставин непереборної сили стосовно неможливості сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за листопад 2018 року. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості виконати свій обов`язок щодо сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб на день спливу граничного строку, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв`язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв`язку тощо. Обґрунтованих доводів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить. Скаржнику вже було роз`яснено, що у касаційній скарзі він повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Натомість скаржником так і не виконано зазначених вимог щодо належного оформлення касаційної скарги. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі № 200/12349/19-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Покровського регіонального виробничого управління до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон