Постанова 4850 № 200/5771/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року справа №200/5771/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. (у повному обсязі складено 21 липня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/5771/21 (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення № 00043420721 від 12.04.2021, ВСТАНОВИВ: 12 травня 2021 Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення № 00043420721 від 12.04.2021 про застосування штрафних санкцій у сумі 208835, 02 грн. (а.с. 1-4). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 00043420721 від 12.04.2021 про застосування штрафних санкцій у розмірі 208835,02, грн. Вирішено питання судових витрат (а.с. 124-127). Представник відповідача, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час проведення перевірки Сертифікат ТПП не надавався для ознайомлення посадовим особам, що здійснювали перевірку. Крім того, зазначений сертифікат не може свідчити про наявність обставин непереборної сили з 18.11.2014 по теперішній час і стосується лише продовження граничних строків для подання податкової декларації, у ньому відсутні будь-які посилання на підстави для недотримання встановленого Податковим кодексом України порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Апелянт зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин визначені Регламентом від 18.12.2014 № 44 (5) та за приписами вказаного Регламенту засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів проте стало неможливо через наявність зазначених обставин, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. За таких обставин відповідач зазначає, що надані позивачем сертифікати не є належними доказами, які засвідчують обставини непереборної сили щодо своєчасної сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб у період з 1 січня 2015 по 31.12.2017, оскільки вони видані до моменту виникнення спірних правовідносин. Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача до судового засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване у якості юридичної особи, ЄДРПОУ: 00191678, місцезнаходження: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177а, як платник податків та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області (а.с. 7). На підставі наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 02.03.2020 № 453 проведена виїзна планова документальна перевірка Дружківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 з питань дотримання правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. Вищевказаною перевіркою вказано на порушення Дружківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», зокрема вимог пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, абз. 2 п. 57.1 ст. 57, пп. 168.1.2,168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки, відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної документальної перевірки Дружківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» № 2146/05-99-07-21/35580848 від 10.03.2021 (а.с. 82-104). 13.03.2021 позивачем до ГУ ДПС в Донецькій області були направлені заперечення до акту перевірки. Листом ГУ ДПС в Донецькій області № 3270/05-99-07-21-28 від 06.04.2021 позивача було повідомлено, що у Головного управління ДПС у Донецькій області відсутні підстави для незастосування штрафних (фінансових) санкцій за вчинені правопорушення порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору (а.с. 13-20). За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00043420721 від 12.04.2021 про застосування штрафу у розмірі 208835,02 грн. (а.с. 24, 81). Позивач отримав сертифікати (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 та № 1522 від 17.11.2014, якими відповідно до пп. 100.4, 100.5 ст. 100 та пп. 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкової звітності; також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 21-22, 25). Спірним у цій справі є питання правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вчинені правопорушення порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України). Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу). Відповідно до пункту 57.1 статті 57 вказаного Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або у негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податковий кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 Податкового кодексу України випливає, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. За унормуванням п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 1251.1 статті 125 Податкового кодексу України). В даному випадку позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції за вчинені правопорушення порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Разом з тим позивач зазначає, що порушення приписів податкового законодавства сталось через настання обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому позивач посилався на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, на наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 року № 5270/05-4 та № 1522 від 17.04.2014 № 4899/05-4. Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Приписами ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» занотовано: цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Унормуванням статті 10 Закону № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р. Зазначеним переліком місто Дружківка Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Позивачем надано Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25.11.2014 року № 5270/05-4 та № 1522 від 17.11.2014 № 4899/05-4, яким Товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов`язкових платежів; продовження граничних строків для подання податкової декларації. На момент видачі сертифікатів Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Так, статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014 року) передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.) Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту. Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин. Вказаним Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів, проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Натомість, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє тим більше без обмеження строком. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Таким чином надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно порушення приписів податкового законодавства, оскільки такі видані більше, аніж за кілька років до спірних правовідносин, і фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 року до моменту їх видачі - 17.11.2014 року та 25.11.2014. Крім того, як вбачається з Сертифікатів № 1735 від 25.11.2014 № 5270/05-4 року та № 1522 від 17.11.2014 № 4899/05-4, вони стосуються пунктів 100.4 і 100.5 статті 100, 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України та про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, військового збору у них не йдеться (а.с. 21-22, 25). Зазначення у вказаних Сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату. Отже, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому зобов`язанню та відносно обов`язку, виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 вересня 2020 року (справа № 805/1693/17-а). Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами у справі письмові докази та пояснення в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. За унормуванням ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 р. у справі № 200/5771/21 - скасувати. Прийняти нову постанову. Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення рішення № 00043420721 від 12.04.2021. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 листопада 2021. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Сіваченко Е.Г. Казначеєв