Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/5307/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1410/20 Справа № 201/5307/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 38 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Петешенкової М.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2019 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та майнової шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та майнової шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2018 року він звернувся до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зі скаргою, в якій просив провести перевірку діяльності Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Однак, під час ознайомлення з матеріалами розгляду скарги, виявив відсутність наказу про затвердження складу комісії на проведення перевірки державної нотаріальної контори, та відповідної довідки про результати проведеної перевірки з висновками. Листом від 29 серпня 2018 року за вих.№3536/01-02 за підписом завідуючої Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 Н.С. на імя начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Маньковського Л.К. надані письмові пояснення. Листом від 17 серпня 2018 року за вих.№П-1615-04.2 перший заступник начальника управління Захарова О.В. повідомила позивача про розгляд скарги після виходу завідуючої нотаріальної контори з відпустки. Листом від 31 серпня 2018 року за вих. № П-1615-04.2. в.о. першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дудін Т.М. додатково повідомив позивача з приводу проведеної перевірки за його скаргою. Позивач зазначає, що така бездіяльність та недбалість посадових осіб Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області сприяла подальшому порушенню Четвертою Дніпровською державною нотаріальною конторою його прав, та призвело до того, що 16 жовтня 2018 року постановою державного нотаріуса Шугаєвої Н.С. йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. 18 жовтня 2019 року позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зі скаргою виходячи з нових фактів, та просив провести позапланову перевірку організації роботи вказаної нотаріальної контори. Серед наданих для ознайомлення матеріалів розгляду його скарги, він не виявив ні відповідного наказу ні довідки, складеної про результати проведеної перевірки, тим самим відповідач вчинив протиправну бездіяльність. Вищезазначені неправомірні дії та бездіяльність відповідача, порушили звичний уклад його життя, він зазнав моральної шкоди, у зв`язку з чим має право вимагати відшкодувати моральну шкоду. Крім того, порушено право позивача на розпорядження власністю - частиною квартири АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій та бездіяльності державного нотаріуса Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори, тому має на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю відмовлено. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження позивача про вчинення протиправної бездіяльності та неправомірних дій з боку Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області є такими, що не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги про відшкодування шкоди, є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають. Не погоджуючись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не визначився з характером спірних правовідносин, вийшов за межі позовних вимог і зазначених позивачем обставин. Залишив поза увагою позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу неправомірними діями Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Суд не застосував норми ст.ст. 1166, 1167, 1173, 1268, 1296, 1298 ЦК України. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 8 ЦПК України, позивач викликався лише у підготовче судове засідання, про розгляд справи по суті, в порушення вимог п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК, останній не повідомлявся. Окрім того, суд не надав жодної оцінки доказам, які мітяться у матеріалах справі. Суд першої інстанції так і не з`ясував навіть в додатковому рішенні обставини викладені в позовній заяві, оскільки твердження позивача про вчинення відповідачем бездіяльності не є обставиною у справі, а є аргументом для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а оцінка суддею першої інстанції цього твердження, є абсолютно надуманою. Зазначив, що додаткове рішення є необгрунтованим. 26 листопада 2019 року та 13 лютого 2020 року від Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшли відзиви на апеляційні скарги, у яких заявник просить відхилити указані апеляційні скарги та залишити рішення без змін, посилаючись на те, що судом правильно було встановлено всі обставини справи та додержані норми процесуального та матеріального права, а неприйняття рішення суду, як такого, що не задовольняє вимоги однієї із сторін, не може бути підставою для скасування такого рішення, та не підлягають задоволенню. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині правового обґрунтовування відмови у задоволенні позову, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області скаргу з наступними вимогами: поновити йому право на проставляння на копії його заяви від 31 липня 2018 року до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області штампу із зазначенням найменування Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і проставити нарешті такий штамп на його копії цієї заяви; притягти до відповідальності за самоправство чи службову недбалість завідуючу Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Шугаєву Н.С.; надати йому копію наказу № 556/7 від 12 липня 2017 року Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області яким затверджено розміри плати за надання державними нотаріусами Дніпропетровської області додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані з вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру та повідомити ці актуальні наразі розмірі плати; провести відповідно до вимог Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 17 лютого 2014 року № 357/5, перевірку організації роботи Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і обов`язково за його участі, а про результати перевірки повідомити його у письмовій формі (а.с. 28). Листом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Щодо розгляду звернення» від 17 серпня 2018 року за вих. № П-1615-04.2 позивачу було надано відповідь, якою повідомлено, що при перевірці організації роботи державної нотаріальної контори не розглядаються питання виконання державними нотаріусами вимог правил нотаріального діловодства, а саме не проставлення на другому примірнику заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину відмітки про прийняття документа. Також було зазначено, що Порядком проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 298/25075 не передбачено можливості участі у проведенні перевірки заявників за зверненнями (а.с. 29-30). Додатково до листа Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Щодо розгляду звернення» від 17 серпня 2018 року за вих. № П- 1615-04.2, позивачу було направлено відповідь від 31 серпня 2018 року, вих. № П-1615-04.2, якою повідомлено, що оскільки заява про прийняття спадщини була подана до нотаріальної контори особисто, така заява не підлягає реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів (а.с. 31-32). 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ще одну скаргу з наступними вимогами: провести відповідно до Порядку 357/5, перевірку організації роботи Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області і обов`язково за його участі як заінтересованої особи права якої порушені протиправними діями та бездіяльністю службових осіб Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а результати такої перевірки повідомити йому у письмовій формі (а.с. 33). Листом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Щодо розгляду звернення» від 02 листопада 2018 року за вих № П-1615-04.2/2 ОСОБА_1 було надано відповідь, якою повідомлено, що державним нотаріусом Шугаєвою Н.С. 16 жовтня 2018 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що останній не надав платіжних документів за здійснення перевірки інформації за даними Спадкового реєстру та роз`яснено порядок її оскарження (а.с. 34-37). Однак, слід враховувати що предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування шкоди, завданої йому органом державної влади Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області. Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Водночас, для реалізації конституційного права на відшкодування за рахунок держави шкоди у такому випадку, є встановлення у передбаченому законом порядку факту неправомірності дій, рішень або бездіяльності органу державної влади, наявності шкоди та причинного звязку між ними, обов`язок доведення яких покладається на позивача. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Тобто позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльності заподіювача та спричиненою шкодою. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, ті інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд наголошує, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на ігнорування посадовими особами Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приписів п. 3, п. 30, п. 31 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5 (далі Порядок № 357/5), що свідчить про вчинення останніми протиправної бездіяльності. В обгрунтування завданої майнової шкоди посилався на неправомірні дії та бездіяльність нотаріуса Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори, внаслідок яких він позбавлений права розпорядитися своєю власністю. Не призначення та не проведення Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області перевірок нотаріальної контори за зверненням позивача, свідчить про вчинення неправомірної бездіяльності з боку останнього, та як наслідок надає право на відшкодування майнової та моральної шкоди, відповідно до норм статей 1166, 1167 ЦК України. Згідно із пунктом 3 Порядку № 357/5, основними завданнями перевірки є, у тому числі, перевірка дотримання державними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій (пункт 3 Порядку № 357/5). Відповідно до пункту 14 Порядку № 357/5), надходження звернення фізичної особи щодо недотримання нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, може бути підставою для проведення позапланової перевірки нотаріуса, яка проводиться в межах предмета скарги та в межах компетенції відповідного органу Мінюсту. Натомість, наявність чи відсутність підстав для проведення перевірки у загальному порядку, вирішується на розсуд відповідача. З урахуванням конкретних обставин справи, для застосування цивільно-правової відповідальності необхідним є, зокрема встановлення в передбаченому законом порядку факту неправомірності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, наявності шкоди та причинного зв`язку між ними, обов`язок доведення яких цивільним процесуальним законодавством покладається на позивача. Факт неправомірності (незаконності) таких дій органом державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто підтверджуватися відповідним судовим рішенням, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. При цьому, належним доказом протиправних неправомірних рішень, дій чи бездіяльності є, як правило відповідне судове рішення, що набрало законної сили або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Натомість, позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, та з яким закон пов`язує можливість відшкодування шкоди, суду не надано. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо протиправності дії чи бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, внаслідок яких позивачеві заподіяна майнова та моральна шкода. Таким чином, оскільки відсутні такі складові цивільно-правової відповідальності, як неправомірна поведінка відповідача, - дія чи бездіяльність внаслідок якої позивачеві завдана шкода, відсутні підстави для стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив підстави відмови через недоведеність позовних вимог, зокрема завдання моральної шкоди, в той час, як заявлені позовні вимоги на даному етапі, з урахуванням встановлених обставин у справі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами встановленого факту протиправних дій або бездіяльності, а також вини відповідача у спричиненні позивачу майнової та моральної шкоди. Само по собі звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, за умови не доведення вищенаведених обставин, не є достатньою підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову, а саме з підстав не доведення належними та допустимими доказами встановленого факту протиправних (неправомірних) дій або бездіяльності, а також вини відповідача у спричиненні позивачеві майнової та моральної шкоди. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2019 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2019 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида