Постанова 4855 № 640/21490/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21490/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Галкіної Я.Г. перекладача: Сайед Мохаммад Абу Сафі Уддін розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року повернуто позовну заяву позивачу. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які з`явилися в призначене судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.11.2019 року громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 року позовну заяву громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Згідно з інформацією із сайту Укрпошти копія зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху не вручена під час доставки позивачу з незалежних від суду причин. З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що зазначена ухвала, відповідно до положень п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України, вважається врученою належним чином. Станом на 26.12.2019 року, тобто з урахування строку поштового обігу, позивачем не усунено недоліків позову, у т.ч. клопотань про продовження строку для усунення недоліків позову чи доказів неможливості надання витребуваних судом документів тощо, від позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва не надходило. Тобто, у встановлений судом строк, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2019 року про залишення позовної заяви без руху та не усунуто недоліки позовної заяви. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що, у встановлений судом строк, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, поштовий конверт з відміткою «повернення кінець терміну зберігання» підтверджує невручення позивачу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 року про залишення без руху позовної заяви громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 (а.с.14-15). Дослідивши конверт, який повернувся неврученим позивачу, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції скеровано у передбачений законом строк, на зазначену громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_1 , належним чином завірену копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 року про залишення без руху позовної заяви. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції був позбавлений можливості скерувати вказану ухвалу суду про залишення позову без руху іншими засобами зв`язку, оскільки в позовній заяві апелянтом зазначено, що адреса електронної пошти відсутня, засоби зв`язку відсутні, представник позивача взагалі не вказаний. Відповідно до правовій позиції Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2019 року в справі №400/2884/18, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» та інше, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Щодо доводів апелянта вказаних у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування позивачем вказано, що повідомлення № 242 від 05.10.2016 року останній отримав - 30.10.2019 року, а тому вважає, що перебіг у має розпочатися саме з цієї дати для подання позовної заяви. Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви належні докази отримання вказаного повідомлення саме 30.10.2019 року. Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції мав обґрунтовані та законні підстави для залишення позовної заяви громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 без руху. Ураховуючи, що громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , у встановлений судом строк, не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дана позовна заява підлягає поверненню. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Так, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до адміністративного суду з даним позовом, відповідно до правових положень адміністративного судочинства. Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року про повернення позовної заяви - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 20.02.2020 року