Постанова 4855 № 640/25692/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25692/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Грибан І.О. суддів: Ключковича В.Ю. Парінова А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Громадянина Бангладеш ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И В: Громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача (Державної міграційної служби України) від 24.05.2021 № 38-21 про відхилення скарги на наказ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області № 69 від 02.03.2021 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, викладене у повідомленні № 107 від 15.06.2021 року; - зобов`язати Відповідача (Державну міграційну службу України) повторно розглянути скаргу позивача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року повернуто позовну заяву позивачу. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою громадянина Бангладеш ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи убачається, що 08 вересня 2021 року громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року позовну заяву громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалу суду першої інстанції від 23 вересня 2021 року було відправлено позивачеві на адресу, зазначену у позовній заяві як адресу для листування, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно з інформацією із сайту Укрпошти копія зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху не вручена під час доставки позивачу з незалежних від суду причин. З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що зазначена ухвала, відповідно до положень п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України, вважається врученою належним чином. Станом на 05 листопада 2021 року, позивачем не усунуто недоліків позовної заяви. Не подано клопотань про продовження строку для усунення недоліків позову чи доказів неможливості надання витребуваних судом документів тощо. Тобто, у встановлений судом строк, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху та не усунуто недоліки позовної заяви, що стало підставою для повернення позовної заяви. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк. Матеріали справи свідчать, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року зазначену позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску Громадянином Бангладеш ОСОБА_1 строку звернення до суду і неподанням заяви про його поновлення. Судом встановлено позивачу десятиденний строк для усунення визначених в ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску. Колегією суддів встановлено, що копія ухвали суду першої інстанції від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху направлялася позивачу Громадянину ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою зазначеною в позовній заяві. Однак, відповідно до довідки пошти поштовий конверт повернувся з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.17-18). Разом з тим, дослідивши конверт, який повернувся неврученим позивачу, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції скеровано у передбачений законом строк, на зазначену громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_1 , належним чином завірену копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року про залишення без руху позовної заяви. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції був позбавлений можливості скерувати вказану ухвалу суду про залишення позову без руху іншими засобами зв`язку, оскільки в позовній заяві апелянтом не зазначено, адреси електронної пошти та інших засобів зв`язку, представник позивача взагалі не вказаний. Отже, надсилання копії ухвали суду першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу особи, вказану останньою у адміністративному позові, є належним виконанням обов`язків судом першої інстанції щодо направлення копії судового рішення. Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. За правилами пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання. В той же час слід враховувати, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку, зокрема, з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій. Також, колегія суддів зауважує, що строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, якій надійшло поштове відправлення вжити заходів для його отримання та ознайомлення з такою ухвалою протягом даного строку. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. З вищенаведеного слідує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Щодо доводів апелянта вказаних у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює наказ Державної міграційної служби України від 24.05.2021 №38-21, яким відхилено скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 02.03.2021 №69. В обґрунтування поважності пропущеного строку позивачем вказано, що повідомлення № 107 від 15.06.2021 року останній отримав - 30.08.2021 року, а тому вважає, що перебіг строку має розпочатися саме з цієї дати для подання позовної заяви. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не додано до позовної заяви належні докази отримання вказаного повідомлення саме 30 серпня 2021 року. Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем не додано до позовної заяви клопотання про поновлення пропущеного строку. Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції мав обґрунтовані та законні підстави для залишення позовної заяви громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 без руху. Ураховуючи, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , у встановлений судом строк, не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дана позовна заява підлягає поверненню. Щодо доводів апелянта про те, що ним одразу після отримання оскаржуваного рішення підготовлено позовну заяву але через важке захворювання останній не міг виходити з дому та вчасно її направити до суду, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано до суду першої інстанції разом з позовною заявою доказів, які б свідчили про наявність у останнього тяжкої хвороби на момент подання позовної заяви. Також відсутні такі докази і станом на час апеляційного розгляду справи. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Так, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення до адміністративного суду з даним позовом, відповідно до правових положень адміністративного судочинства. Керуючись ст.ст. 169, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року про повернення позовної заяви залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 16.02.2022р.)