Постанова 4856 № 120/4098/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4098/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна Суддя-доповідач - Совгира Д. І. 18 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Совгири Д. І. суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення шкоди, завданої протиправними діями і бездіяльністю, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення шкоди, завданої протиправними діями і бездіяльністю. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що нанесені позивачу страждання і моральна шкода суб`єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню згідно із ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173 ЦК України, оскільки наявний причино-наслідковий зв`язок із стражданням, нервуванням, втратою здоров`я і нормальних життєвих зв`язків, постійним захистом своїх прав в судах, що стало наслідком протиправних дій і бездіяльності відповідача, які встановлені неодноразовими судовими рішеннями, що набрали законної сили. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. У випадку коли позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України). Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, виходжу із таких міркувань. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. З аналізу пункту 6 частини 1 зазначеної статті вбачається можливість заявляти вимогу про стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю виключно разом з вимогами визначеними у пунктах 1-4 частини 1 статті 5 КАС України. Крім того, згідно з ч.5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Так, в прохальній частині позовної заяви позивач не просить суд визнати якісь конкретні дії, бездіяльність чи індивідуальні акти відповідача протиправними. В тексті позовної заяви позивач посилається на порушення його прав відповідачем, що встановлено рішенням судів, які набрали законної сили та просить стягнути шкоду, посилаючись на статті Цивільного кодексу України. До позовної заяви додано ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 23 квітня 2012 року та ухвалу Вінницького міського суду від 15 березня 2018 року про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, які набрали законної сили. Таким чином, судом встановлено, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення моральної та матеріальної шкоди, яка заподіяна відповідачем. Разом з тим, позовна заява не містить вимоги вирішити публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем, а тому заявлені вимоги позивача вирішуються в порядку цивільного судочинства. З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Совгира Д. І. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.