Постанова 4824 № 372/1862/18

Головуючий у І інстанції Потабенко Л.В. Провадження №22-ц/824/1345/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В : У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, в якому, уточнившипозовні вимоги, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частки вказаної квартири; визначити за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частку у спільному сумісному майні, а саме вказаній квартирі, та визнати за ним, ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є позивач ОСОБА_2 та дружина померлого, відповідач по справі ОСОБА_1 . У грудні 2017 року позивач звернувся до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на ј частину квартири АДРЕСА_1 . Однак, 23.06.2018 року державний нотаріус Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковалевська Н.В. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири є ОСОБА_1 . Оскільки спірна квартира була набута в період перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 , вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, отже спадкодавцеві ОСОБА_3 належала Ѕ її частина, відповідно, позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, який прийняв спадщину, має право на ј її частину. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Встановлено факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частки квартири у спільній сумісній власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Визначено за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частку у спільному сумісному майні, а саме квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за законом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалась на те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено факту порушення нею його прав, оскільки спірна квартира є її особистою власністю, придбаною за особисті кошти, які були отримані нею за продаж квартири, що належала на праві власності їй та її сину ОСОБА_4 . В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Сергійчик А.О. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник ОСОБА_2 адвокат Сєньков О.О. в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.122). Відповідач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.127). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , повторно виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2129 (а.с.119, зв.). Також встановлено, що 10.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.119). ОСОБА_1 також звернулася до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори у визначений законом шестимісячний строк - 18.05.2018 року, із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 (а.с.126). З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 110246444 від 10.01.2018 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 22.06.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті його батька ОСОБА_3 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за дружиною померлого ОСОБА_1 та набута у період перебування останньої у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 (а.с.129). 23.06.2018 року державний нотаріус Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Ковалевська Н.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме: 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті його батька ОСОБА_3 , оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником вказаної квартири є ОСОБА_1 (а.с.131). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняв, що підтверджується спадковою справою, копія якої наявна в матеріалах справи(а.с.118-141). Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , і такі висновки суду є правильними, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 60 СК України та майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки спірна квартира була придбана за час перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , дана квартира в силу вимог ст. 60 СК України є об`єктом їх спільної сумісної власності, як подружжя. При цьому, частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у праві власності на квартиру згідно вимог ч. 1 ст. 70 СК України є рівними - по Ѕ частині. Враховуючи викладене та беручи до уваги факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , до складу якої увійшла Ѕ частина спірної квартири, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на ј частину квартири, як за спадкоємцем за законом першої черги в порядку спадкування після смерті батька. Доводи апеляційної скарги про те, що квартира АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки є особистою власністю відповідача ОСОБА_1 в зв`язку із придбанням квартири за особисті кошти, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідач ОСОБА_1 у скарзі посилалась на те, що спірна квартира була придбана нею за кошти, отримані нею та її сином ОСОБА_4 від продажу належної їм квартири АДРЕСА_3 . Разом з тим, з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , копія якого долучена до апеляційної скарги (а.с.190-193), вбачається, що дана квартира була продана 31 травня 2013 року, натомість спірна квартира АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_1 на підставі договору №67170 про уступку майнових прав від 19 червня 2014 року (а.с.245), укладеного між нею та ПАТ АКБ «Аркада» більше ніж через рік після продажу квартири у м. Києві. При цьому, оплата за спірну квартиру на підставі договору №67170 про уступку майнових прав від 19 червня 2014 року була проведена ОСОБА_1 двома платежами: 17 червня 2014 року було сплачено 159 985,32 грн., 19 червня 2014 року - 471 170,64 грн., що підтверджується наявними в справі письмовими доказами (а.с.246). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що кошти, які вона сплатила за спірну квартиру 17 та 19 червня 2014 року, є коштами, отриманими від продажу квартири АДРЕСА_3 , які знаходились на депозитному рахунку, відкритому нею у ПАТ «Банк Форум» 01 червня 2013 року. Разом з тим, згідно довідки ПАТ «Банк Форум» від 12.12.2018 року № 4394/42 (а.с.205) належні ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 075,62 дол. США, що еквівалентно 190 234,57 грн., виплачені їй в межах гарантованої суми за рахунок коштів ФГВФО 23 червня 2014 року, тобто вказані кошти були отримані ОСОБА_1 вже після здійснення нею платежів за спірну квартиру АДРЕСА_1 , які мали місце 17 та 19 червня 2014 року. Інших доказів, які б свідчили про те, що квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , суду не надано. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки ОСОБА_1 не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що спірна квартира набута нею під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 за її особисті кошти, доводи апеляційної скарги про те, що квартира є її особистою власністю, є недоведеними і законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують. Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Судді: