Ухвала КЦС ВС № 372/1862/18

Ухвала 31 березня 2020 року м. Київ справа № 372/1862/18 провадження № 61-4536ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ѕ частки вказаної квартири; визначити за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ѕ частку у спільному сумісному майні, а саме вказаній квартирі, та визнати за ОСОБА_2 , право власності на ј частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Встановлено факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ѕ частки квартири у спільній сумісній власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Визначено за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ѕ частку у спільному сумісному майні, а саме квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за законом. Вирішено питання про судові витрати. Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін. 11 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у ній не зазначено підстав касаційного оскарження. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Так, ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, а також узагальнено вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 11 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. П. Штелик