Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/32111/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/32111/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вохмінова О.С. Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г. 18 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Охрімчук І.Г. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року (повний текст ухвали складено 14.01.2020 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови винесеної у справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови. Позовна заява обґрунтована тим, що 21.08.2019 року завідуючим сектору інформаційно-аналітичної роботи та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Вінницької митниці ДФС Левицьким С.О. складено протокол про порушення митних правил № 0807/40100/19 відносно ОСОБА_1 10.09.2019 року Вінницькою митницею ДФС України в особі начальника митниці Калашнікова В.В. було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу, в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 38 053, 08 грн. Постанову було прийнято без участі ОСОБА_1 , без врахування, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, що передбачений ст. 485ч. 1 Митного Кодексу України. Копію постанови було отримано позивачем 18.11.2019 року. Позивач просив поновити пропущений процесуальний строк на оскарження вказаної постанови; скасувати постанову від 10.09.2019 року про порушення митних правил № 0807/40100/19, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 38 053, 08 грн. Представник Подільської митниці Держмитслужби Кононов В.Д. у судовому засіданні суду першої інстанції заявив клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, оскільки провадження у даній справі було відкрито судом без врахування того, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав 21.10.2019 року, про що розписався на оригіналі постанови. Зауважив, що поважних причин пропуску строку представник позивача не навів. У свою чергу, в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача адвокат Бєрєснєв І.Р. просив поновити пропущений процесуальний строк на оскарження вказаної постанови. Зауважив, що фактично копію постанови позивач отримав 18.11.2019 року, а не 21.10.2019 року, як зазначено в постанові. З метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя просив його заяву задовольнити. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови винесеної у справі про порушення митних правил залишено без розгляду. Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду не врахував тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 отримав постанову начальника Вінницької митниці ДФС України за №0807/40100/19 від 10.09.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності 18.11.2019 року, про що свідчать відмітка в оскаржуваній постанові, що була подана до позовної заяви. Крім того, Вінницьким міським судом при постановленні оскаржуваної ухвали не конкретизовано, чому саме суд першої інстанції дійшов до такого висновку залишаючи позов без розгляду з підстав визнання його доказів не поважними, окрім як посилання на письмові докази, що були надані відповідачем, тим самим ігноруючи докази та викладені факти, що були зазначені в позовній заяві. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.08.2019 року завідуючим сектору інформаційно-аналітичної роботи та моніторингу управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Вінницької митниці ДФС Левицьким С.О. складено протокол про порушення митних правил № 0807/40100/19 відносно ОСОБА_1 10.09.2019 року Вінницькою митницею ДФС України в особі начальника митниці Калашнікова В.В. було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу, в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 38 053, 08 грн. Позивач, не погоджуючи із прийнятою постановою, звернувся до суду з даним позовом. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що пропуск строку звернення до суду з позовом було виявлено судом після відкриття провадження у справі на підставі доказів, що надав представник відповідача, проте, представником позивача в судовому засіданні не спростовано, що фактично ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 18.11.2019 року, а не 21.10.2019 року і не доведено, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з позовом, суд вважає необхідним залишити даний позов без розгляду. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ст. 286 ч.2 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня винесення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Обставиною, на яку апелянт посилається, як на підставу для поновлення йому пропущеного строку, є те, що постанову було прийнято без участі ОСОБА_1 , без врахування, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, що передбачений ст. 485 ч. 1 Митного Кодексу України. Копію постанови було отримано позивачем 18.11.2019 року. Між тим, позивач зауважив, що на час отримання ухвали суду першої інстанції від 10.12.2019 року було з`ясовано, що працівники Вінницької митниці проставили іншу дату в оскаржуваних постановах, зазначивши, що ОСОБА_1 отримав відповідну копію постанови 21.10.2019 року, що не відповідає дійсності. Тому, позивач зауважив, що був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом вчасно через дії відповідача, який поставив дату отримання на власний розсуд. Водночас, позивач у позовній заяві просив визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови, поновити такий строк на оскарження. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами поважності причин його пропуску. Виходячи зі змісту фактичних обставин справи, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, з огляду на наступне. Статтею 488 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Відповідно до статті 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до частини 1 статті 497 МК України, у провадженні в справах про порушення митних правил беруть участь: особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); захисники; представники органів доходів і зборів; свідки; експерти; перекладачі; поняті. Згідно із статтею 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Відповідно до статті 526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Отже, МК України визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, визначено зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про час та місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення. З матеріалів справи встановлено, що згідно оригіналу постанови про порушення митних правил від 10.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 копію постанови особисто отримав 21.10.2019 року в приміщенні митного органу, про що свідчить його підпис на оригіналі постанови. Тобто, виходячи з викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 . ОСОБА_3 було відомо про наявність постанови про порушення митних правил саме з 21.10.2019 року, тому з вказаної дати почався відлік часу на оскарження даної постанови, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Позивачем зазначені обставини не спростовані. Слід враховувати, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. В даному випадку, позивачем не надано доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у поновленні строку на оскарження вказаної постанови. Суд апеляційної інстанції зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Між тим, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Варто також враховувати, що строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95). Колегія суддів наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В даному випадку, з огляду на вище зазначене, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачу, з часу складання протоколу про порушення митних правил у серпні 2019 року, було відомо про наявність стосовно нього такої справи, однак позивач не надав суду доказів того, що ним вживались дії щодо можливості отримання інформації про рух даної справи та про результати її розгляду з серпня 2019 року і до 18.11.2019 року ( до дати про яку зазначає позивач). Інших поважних причин пропуску строку на звернення до суду за захистом свого права позивач не надав. Колегія суддів, переглянувши у межах вимог апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну правову оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, для поновлення строку звернення до суду, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення процесуальних строків звернення до суду та, як наслідок, залишено позов без розгляду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2020 року. Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.