Постанова 4857 № 1.380.2019.003123

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003123 пров. № 857/9913/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Іщук Л.П., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання Джули В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.003123 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,- суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І., час ухвалення рішення - 03.09.2019 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 03.09.2019 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача; - зобов`язати відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 28.03.2018 та вжити заходи; - стягнути з відповідача солідарно 20000,00 грн. моральної шкоди; - виявити і встановити порушення закону щодо тривалого невиконання судових рішень, які набрали законної сили, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення та постановити окрему ухвалу щодо факту навмисного тривалого невиконання рішення суду відповідачем. Підставою позову зазначено, те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду її звернення від 28.03.2018 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року позовні вимоги залишено без розгляду. Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при постановленні ухвали судом не повністю з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позов подавала ще в 2018 році, крім того, до відповіді на відзив долучила останні відповіді відповідача за 2019 рік, які суддя до уваги не брала. Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Залишаючи без розгляду позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач не подала, лише у відповіді на відзив зазначила, «що стосується поновлення терміну - це визначає суд, а не відповідач». Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду поважними. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що підставою позову зазначено, те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду її звернення від 28.03.2018 року. 25.04.2018 за вих. № 13.3/7-Д314561.18/13-24 Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь на вказане звернення позивача від 28.03.2018. Позовну заяву позивачем надіслано до адміністративного суду 23.06.2019. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, згідно з приписами ст. 122 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду. 25.04.2018 за вих. № 13.3/7-Д314561.18/13-24 Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь на вказане звернення позивача від 28.03.2018. Отже, з часу отримання відповіді позивачем починається обрахунок строку звернення до суду, так як позивачу стало відомо про позицію відповідача з порушеного питання. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Суд зазначає, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Як вже зазначалось вище 25.04.2018 за вих. № 13.3/7-Д314561.18/13-24 Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь на вказане звернення позивача від 28.03.2018/ Водночас, суд вважає, що пропуск строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Також суд зазначає, що відповідно до змісту положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин - в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. З матеріалів справи убачається, що позивач не звертався до суду із клопотання про поновлення пропущеного строку на право звернення до суду. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 23.06.2019 року, тобто пропустив встановлений строк звернення до суду відповідно до ч.4 ст.122 КАС України. Щодо посилання позивача на те, що строк звернення до суду нею не пропущено, так як останні відповіді відповідача за 2019 рік, то суд вважає такі необґрунтованими, так як підставою позову зазначено, те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду її звернення від 28.03.2018, відповідь на яке отримала ще в травні-червні 2018 року. Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом і нею не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Також колегія суддів звертає увагу на те, що твердження апелянта про невідповідність висновків суду нормам законодавства не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 229. 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.003123 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 18.02.2020 року