Постанова КАС ВС № 1.380.2019.003123

ПОСТАНОВА Іменем України 21 травня 2020 року Київ справа №1.380.2019.003123 адміністративне провадження №К/9901/7366/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року (прийняту у складі головуючого Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Синика Р.П., суддів: Іщук Л.П., Шевчук С.М.), у с т а н о в и в : І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ( далі -відповідач) в якому просить суд: 1.1. - визнати протиправною бездіяльність відповідача; 1.2. - зобов`язати відповідача належним чином розглянути заяву позивача від 28.03.2018 та вжити заходи; 1.3. - стягнути з відповідача солідарно 20000,00 грн. моральної шкоди; 1.4. - виявити і встановити порушення закону щодо тривалого невиконання судових рішень, які набрали законної сили, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення та постановити окрему ухвалу щодо факту навмисного тривалого невиконання рішення суду відповідачем.

2. Обґрунтовуючи вимоги ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не розгляду її звернення від 28.03.2019. ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позовні вимоги залишено без розгляду.

4. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність будь-яких обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду поважними. IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Касаційну скаргу позивачка обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій в результаті неповного встановлення фактичних обставин справи дійшли до необґрунтованого висновку. 7.1. Також, позивачка вважає помилковими висновки суду, що вона була обізнана з результатами розгляду своєї заяви ще приблизно в травні - червні 2018 року. 7.2. Крім того, зазначає, що судами не досліджувалось, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суд з поважних причин, оскільки перебувала в лікарні на стаціонарному лікуванні кардіологічного захворювання.

8. Відзив відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.. ІV. Установлені судами фактичні обставини справи 9. 28.03.2018 ОСОБА_1 звернулась із запитом до Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 10. 25.04.2018 за вих. № 13.3/7-Д314561.18/13-24 Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь на вказане звернення позивача від 28.03.2018.

11. Позовну заяву позивачем надіслано до адміністративного суду 23.06.2019. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 13. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

14. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Згідно зі статтею 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

21. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

22. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

23. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

24. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

25. Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

26. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

27. Так, судами першої та апеляційної інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду було зазначено, що 25.04.2018 за вих. № 13.3/7-Д314561.18/13-24 Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надано відповідь на вказане звернення позивача від 28.03.2018.

28. Таким чином, з моменту отримання зазначеного листа від 25.04.2018 позивач була обізнана з результатами розгляду своєї заяви.

29. Разом з тим, як видно з відбитка штампа поштового відправлення на конверті, позовну заяву позивачем надіслано до адміністративного суду 23.06.2019 і така отримана канцелярією суду 25.06.2019, тобто більше, ніж через рік після отримання відповіді, наданої відповідачем.

30. Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповіді Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення позивача від 28.03.2018.

31. Тобто, судами не було досліджено з якої дати почався перебіг строку звернення до суду.

32. Також, суди, залишаючи позов без розгляду не надали оцінку обставинам, які можуть вплинути на висновок про поважність пропуску строку звернення до суду, а саме перебування ОСОБА_1 у лікарні на стаціонарному лікуванні.

33. Отже, судами першої та апеляційної інстанції не досліджено причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

34. Нормами частини третьої статті 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

36. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском звернення до суду порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані в справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним.

37. Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України. VI. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.003123 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко