Постанова 4807 № 334/4204/19

Дата документу 14.02.2020 Справа № 334/4204/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/4204/19 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю. Провадження № 22-ц/807/472/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «14» лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 01 вересня 2010 року отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року має заборгованість 17758,65 грн., яка складається з наступного: 378,23 грн. - заборгованість за кредитом; 12758,58 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3300 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов договору: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 821,84 грн. - штраф (процентна складова). На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 01 вересня 2010 року у розмірі 17758,65 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.09.2010 року у сумі 378 гривень 23 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 40 гривень 89 коп. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на підписання відповідачем довідки про умови кредитування, нарахування пені та штрафів відповідно до умов кредитного договору, просило скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, в іншій частині рішення суду залишити без змін, вирішити питання про судові витрати. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та неустойки, в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 378,23 грн. рішення не оскаржується та не переглядається. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується його підписом під заявою (а.с.7). Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувався. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору 01 вересня 2010 року. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до розрахунку, наданого банком, ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на 30 квітня 2019 року має заборгованість 17758,65 грн., яка складається з: 378,23 грн. - заборгованість за кредитом; 12758,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3300 грн. - заборгованість за комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 821,84 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-6). Зі змісту розрахунку заборгованості (а.с4-6) та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с.89-98) вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, а також періодично сплачував суми на погашення кредиту, починаючи з моменту укладання кредитного договору. Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що ОСОБА_1 отримав дві картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , зі строком дії до останнього дня 05.2016 року (а.с. 88). Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 378,23 грн., суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що підписана позичальником довідка про умови кредитування містить базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами - 3% на місяць (36 % на рік ), розмір пені та штрафів (а.с.8). Таким чином, вказані умови кредитного договору узгоджені сторонами. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Встановлено, що банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому термін дії картки визначено до травня 2016 року включно. Таким чином, враховуючи, що строк кредитування до 31 травня 2016 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими банком після 31 травня 2016 року. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, а також процентна ставка, за якою позивач нараховував проценти за користування кредитом, не відповідають умовам укладеного сторонами договору. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 25.10.2010 року по 31.12.2012 року включно - 36,00% річних, з 01.01.2013 року до 31.08.2014 року включно - 30,00% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 включно - 34,80% річних, з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року включно - 43,20% річних (а.с.4-6). Таке нарахування не відповідає зазначеній в позовній заяві процентній ставці 36,00% річних. Виходячи з досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, з урахуванням фактично використаних позивачем кредитних коштів, кількості днів користування коштами та відсоткової ставки 36,00%, а в межах заявлених позовних вимог в період, коли діяла зменшена позивачем відсоткова ставка, відповідно 30,00% та 34,80% річних (з 01.01.2013 року до 31.08.2014 року включно - 30,00 % річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року включно - 34,80% річних), а також, враховуючи, що згідно з довідкою про умови кредитування банк нараховує відсотки за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, відсотки за використані відповідачем кредитні кошти (кредитний ліміт) мали бути нараховані та становлять наступні суми: - з 25.10.2010 року по 31.03.2015 року включно банком нараховано заборгованість за відсотками з врахуванням погашених сум, правильність нарахування яких у суду не викликає сумнівів, в розмірі: 18,13 грн. (а.с.6), - з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року включно: 789,70 (заборгованість за кредитом станом на початок періоду) : 360 днів х 426 днів (фактична кількість днів користування кредитними коштами) х 36,00% (відсоткова ставка, визначна сторонами при укладенні договору) = 336,41 грн. За період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року банком в рахунок погашення процентів зараховано сплачені відповідачем 339,55 грн. Таким чином, розмір несплачених відповідачем відсотків за період користування кредитним коштами в межах заявлених позовних вимог з 25.10.2010 року по 31.05.2016 року становить: 18,13 грн. + 336,41 грн. - 339,55 грн. = 14,99 грн. В зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за процентами підлягають задоволенню на розраховану судом суму 14,99 грн. Також встановлено, що вимоги в частині нарахованої неустойки вимоги позивача також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення наступних сум: 3300 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 821,84 грн. - штраф (процентна складова). В той же час, згідно з розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви, нарахована сума 3300 грн. є комісією, нарахування якої не передбачено ані анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк, ані довідкою про умови кредитування, а тому відсутні підстави для її стягнення (а.с.6 зворот, 7, 8). ПАТ КБ «ПриватБанк» в довідці про умови кредитування узгоджено стягнення штрафів за порушення строків платежів більше ніж на 30 днів в розмірі: 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням прострочених відсотків та комісій. Отже, відповідач має сплатити позивачу штрафи відповідно до умов договору в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 19,66 грн. - процентна складова, враховуючи наступний розрахунок: (378,23 грн. + 14,99 грн.) х 5% = 19,66 грн. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та штрафами відповідно до п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по процентам за кредитним договором б/н від 01.09.2010 року в розмірі 14,99 грн., штрафів 500 грн. - фіксована частина та 19,66 грн. - процентна складова. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення 378,23 грн. заборгованості за кредитом не оскаржувалось та не переглядалось. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 98,75 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 148,12 грн., всього 246,87 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2019 року у цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафів скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за кредитним договором б/н від 01.09.2010 року в розмірі 14 грн. (чотирнадцять грн.) 99 коп., штрафи 500 (п`ятсот грн.) грн. - фіксована частина та 19 грн. (дев`ятнадцять грн.) 66 коп. - процентна складова. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 246 грн. (двісті сорок шість грн.) 87 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 378,23 грн. не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 14 лютого 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова