Постанова 4812 № 484/621/20

21.09.20 22-ц/812/1589/20 Справа №484/621/20 Головуючий суду першої інстанції - Фортуна Т.Ю. Провадження №22-ц/812/1589/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2020 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Локтіонової О.В., суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2020 року, ухвалене за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк або АТ КБ «Приватбанк») подало до суду зазначений позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним. 19 липня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 27 000 грн. зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору станом на 10 січня 2020 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 49 453,88 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 33 341,52 грн., заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України, в сумі 5445,73 грн., пені в сумі 7835,49 грн. та штрафів в сумі 2831,14 грн. (фіксована частина в сумі 500 грн. та процентна складова в сумі 2331,14 грн.). Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 49 453,88 грн., а також судовий збір у сумі 2102 грн. Відповідач проти задоволення позову заперечувала та вказувала, що позовні вимоги банку є недоведеними, а тому просила у їх задоволенні відмовити. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2020 року Банку у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що Банком не доведено розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також правомірність нарахування процентів, штрафів та пені. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошувала на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Ст.ст.525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку та довідкою про умови кредитування (т.1 а.с.14, т.2 а.с.22). Сторони погодили, що базова процентна ставка за договором в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів в році) становить 2,5%; розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості складається з: пені (1) = базова процентна ставка за договором / 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, що нараховується один раз на місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше; штраф складається з 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Протягом дії договору згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» позичальником було отримано чотири кредитні картки, остання з яких має термін дії до 30 вересня 2022 року (а.с.169). 24 вересня 2010 р. ОСОБА_1 . Банком було встановлено кредитний ліміт в сумі 10 грн. У подальшому він збільшувався: 01 березня 2014 р. до 50 грн., 17 червня 2014 р. до 5000 грн., 01 березня 2016 р. до 6800 грн., 18 липня 2017 р. до 22 000 грн., 27 липня 2017 року до 25 000 грн., 02 листопада 2017 р. до 27 000 грн., 25 березня 2019 р. кредитний ліміт зменшено до 26 793,67 грн., а 13 травня 2019 р. кредитний ліміт встановлено на рівні 0 грн. (а.с.97, 170). Виписка по рахунку відповідача свідчить, що вона користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості, але не у повному обсязі. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим Банком, станом на 10 січня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася загальна заборгованість за кредитним договором у сумі 49 453,88 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 33 341,52 грн., заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України, в сумі 5445,73 грн., пені в сумі 7835,49 грн. та штрафів в сумі 2831,14 грн. (фіксована частина в сумі 500 грн. та процентна складова в сумі 2331,14 грн.). У вказаному розрахунку зазначено, що Банк з 01 вересня 2014 року нараховував 32,4% річних, з 01 квітня 2015 року - 42% річних. Право нарахування Банком збільшеного відсотка належними доказами не доведено, а отже не може братися до уваги. Виходячи з погодженої процентної ставки 30% на рік відповідач переплатила за відсотками 8229,27 грн. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим. Досліджені докази свідчать, що між сторонами у справі склалися кредитні правовідносини. Банк надав відповідачу, а вона отримала кредитні кошти на умовах відновлювальної кредитної лінії. Відповідач користувалася коштами, здійснювала погашення заборгованості, але не у повному обсязі. З урахуванням переплачених відповідачем відсотків борг по тілу кредита склав 25 112,25 грн. (33 341,52 грн. - 8229,27 грн.). Оскільки борг не було погашено, нарахування відсотків за ст.625 ЦК України є правомірним, виходячи з 3% річних, як то передбачено у нормі статті, а не у розрахунку Банку (84% річних), оскільки вказані відсотки належним чином з позичальником погоджені не були. Розмір вказаних відсотків, виходячи з позовних вимог Банку, які заявлені за 71 день, становить 146,26 грн. Враховуючи, що наявна заборгованість за кредитним договором, то є підстави для нарахування неустойки за договором. Колегія суддів вважає, що це має бути штраф, оскільки механізм застосування його виписаний таким чином, що є зрозумілим позичальнику. Нарахування одночасно штрафу і пені є неможливим, оскільки протирічить принципу відсутності подвійної відповідальності. Виходячи з наявної заборгованості штраф становить 1755,60 грн. (500 грн. + 1255,60 грн.). Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку на суму 27 014,11 грн. Посилання відповідача на те, що Банком не доведено факту отримання нею кредиту та наявність заборгованості, спростовується дослідженими судом доказами. Відповідач належними та допустимими доказами вказані факти не спростувала. Оскільки рішення суду скасоване, а позовні вимоги Банку задоволено частково (55%), то з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 2890,25 грн. Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2010 року у сумі 27 014,11 грн.,яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 25 112,25 грн., заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України, в сумі 146,26 грн. та штрафу в сумі 1755,60 грн. (фіксована частина в сумі 500 грн. та процентна складова в сумі 1255,60 грн.). Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі 2890,25 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О.В. Локтіонова Судді С.Ю. Колосовський О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року.