Постанова 4813 № 509/1250/18

Номер провадження: 22-ц/813/7168/21 Номер справи місцевого суду: 509/1250/18 Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2021 року м. Одеса Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: Головуючого судді Гірняк Л.А., Суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С., За участю секретаря Ющак А.Ю., розглянувши у в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: ПРОЦЕДУРА: Короткий зміст позовної заяви: 10 квітня 2018 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява від представника позивача з подальшими уточненнями, в якій зазначалось, що 23 вересня 2011 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов`язання по вищевказаному кредитному договору виконав, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач свої зобов`язання по кредитному договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 28 лютого 2019 року виникла сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі 45 222,63 грн., яка складається з: -заборгованості за кредитом 4 787,69 грн. -заборгованості по процентам за користування кредитом 37 805,29 грн. а також штрафів відповідно до п..2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -500 грн. штраф (фіксована частина); -2 129,65 грн. штраф (процентна складова). Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 45 222,63 грн. та судовий збір. Короткий зміст рішення першої інстанції: Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 787,69 грн. та судовий збір в сумі 1 762 грн., а всього 6 549,69 грн. Короткий зміст апеляційної скарги: Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Крилова Олена Леонідівна подала до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушенням норм процесуального і матеріального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та неустойкою та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В апеляційній скарзі заявник також просить суд провести розгляд справи за участі представника АТ КБ «ПриватБанк» та викликати його у судове засідання з метою детального пояснення конкретних обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про виклик їх представника у судове засідання не підлягає задоволенню, оскільки розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН: Заявник вважає дане рішення таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до ухвалення помилкового рішення. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджуючись із висновком районного суду вказує, посилаючись на те, що суд незаконно відмовив у стягненні процентів та неустойки, оскільки не в повній мірі встановив обставини справи. Зазначає, що відповідачем, при укладенні договору, особисто підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначені: базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5 %); розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів. Посилається на те, що відсутність підпису ОСОБА_1 на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. відзив до суду апеляційної інстанції не надійшов. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ: Матеріалами справи встановлено, що 23 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ) отримав кредит у сумі 5 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 28 лютого 2019 року сума заборгованості за вищевказаним кредитним договором складає: -заборгованість за кредитом 4 787,69 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом 37 805,29 грн. а також штрафи відповідно до п..2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -500 грн. штраф (фіксована частина); -2 129,65 грн. штраф (процентна складова). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Відмовляючи у задоволені частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та неустойкою, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору з фізичною особою, банк не дотримувався вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. ст. 633, 634 ЦК України, а тому суд вважав, що позивач не зміг обґрунтувати позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом а також штрафи відповідно до П..2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість також роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбаченим цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. За змістом ст. 13 ЦПКсуд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до статті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. (пункти 1 та 3 частини 1 статті 611 ЦК України). Згідно вимог ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 2 статті 1050 ЦК Українипередбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом становить 45 222,63 грн. Відсутність заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідач суду не довів. Щодо стягнення процентів за кредитним договором Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що сторонами при укладенні Кредитного договору досягнути усі істотні умови договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Крім того, до суду першої інстанції була надана довідка про умови кредитування (0315050300245704267), яка власноруч підписана відповідачем. В зазначеній довідці зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом (2,5 %). Крім цього, сторонами узгоджено розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки тощо. В кінці довідки зазначено: «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений (а). За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на: -встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства); -договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема: -заборгованість по процентам за користування кредитом; -штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на довідку про умови кредитування, підписану відповідачем. Пред`являючи цей позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нарахованими у розмірі 37 805,29 грн. Вказану довідку про умови кредитування районний суд належним чином не оцінив, хоча Верховний Суд вже звертав увагу на такі обставини, зокрема, у постанові від 12.02.2020 року у справі № 382/327/18-ц та у постанові від 24.02.2021 року №61-5459св20. Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку, що районний суд неповно дослідив обставини справи в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 37 805,29 грн. Щодо стягнення штрафів Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн +5% від суми заборгованості. Позивач просив стягнути штрафи відповідно до п..2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 2 129,65 грн. штраф (процентна складова). Виходячи з вищезазначеного вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафів підлягають до задоволенню, так як вони узгоджені довідкою про умови кредитування 500 грн + 5% від суми позову. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору (0315050300245704267) є складовою до заяви-анкети та Умов та правил надання банківських послуг, так як підписана особисто відповідачем щодо розміру процентів та нарахування штрафних санкцій, районний суд помилково вважав, що сторони їх не узгодили. За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК Україниє малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Україниухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судовий збір Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 1 762,00 грн., за подачу апеляційної скарги в розмірі 2643,00 грн, а тому у зв`язку із задоволенням позову присудженню з відповідача на користь АТ «ПриватБанк» підлягає судовий збір в сумі 1497,70 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2021 року скасувати в частині відмови в стягненні процентів та штрафних санкцій і в цій частині прийняти постанову. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ:14360570) заборгованість: - по процентам за користування кредитом у розмірі 37 805,29 грн; - 500 грн. штраф (фіксована частина); - 2 129,65 грн. штраф (процентна складова). Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати у розмірі 1 497,70 (одну тисячу чотириста дев`яносто сім гривень сімдесят копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 17.06.2021 року. Головуючий Л.А. Гірняк Судді: С.М. Сегеда О.С. Комлева