Постанова 4803 № 212/9583/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3296/20 Справа № 212/9583/19 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2019 року, яке постановлено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 грудня 2019 року, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її батько, ОСОБА_2 , працював з 05 листопада 1953 року по 07 листопада 1966 року в РУ імені Рози Люксембург тресту Ленінруда на різних підземних професіях. У 1966 році ОСОБА_2 було встановлені професійні захворювання - вібраційна хвороба, сидеросилікоз першої стадії. В результаті тривалої роботи в підземних умовах, а саме 13 років, у її батька виник сидеросилікоз першої стадії, який був визнаний професійним захворюванням. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 помер. Актом комунального закладу «Обласний центр медико - соціальної експертизи Управління охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації» від 18.06.2004 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим йому за життя професійним захворюванням легень. Смертю її батька, ОСОБА_2 , їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину, яку дуже любила і поважала. За життя її батько постійно піклувався про неї, підтримував у складних життєвих ситуаціях. Смерть її батька призвела до того, що вона постійно перебуває у пригніченому моральному стані, адже думки про його смерть не залишають її навіть до теперішнього часу. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 300 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача на її користь без утримання податків та зборів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 1800,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачці в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачкою не надано жодного доказу того, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є правонаступником ліквідованого РУ імені Рози Люксембург. На думку відповідача, ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником РУ імені Рози Люксембург. Крім того, посилається на Постанову Великої Палати по справі № 210/5258/16-2 від 05.12.2018 року, як на приклад аналогічного спору, згідно якої, обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника в період з 01.01.2001 року до 20.03.2007 року, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 1168 ЦК України. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, також посилається на те, що позивачкою не підтверджений доказами факт заподіяння моральних страждань. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» Ніколенко К.В., яка підтримала апеляційну скаргу відповідача та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 (а.с.17). 25 вересня 1976 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.18). Батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у період часу з 05 листопада 1953 року по 07 листопада 1966 року, працюючи на різних посадах у РУ імені Рози Люксембург тресту Ленінруда в шкідливих умовах праці, правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», отримав професійні захворювання, а саме вібраційну хворобу І стадії у червні 1966 року та сидеросилікоз І стадії у вересні 1966 року (а.с.11,12,14-16,). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.10) Відповідно до акту посмертного огляду з встановлення причинного зв`язку між смертю та професійним захворюванням від 18.06.2004 року, встановлена причина настання смерті ОСОБА_2 із встановленим вперше у 1966 році професійним захворюванням легень - сидеросилікозом (а.с.19-21). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачка має право, передбачене ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманого ним професійного захворювання на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком». Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Позивачка ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім`ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивачки на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці - доньці померлого, оскільки у зв`язку зі смертю батька позивачки від профзахворювання, вона переносить моральні страждання, змінився ритм її життя, для поновлення якого їй необхідні додаткові зусилля. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 1168 ЦК України. Відповідно до вимог ч.1,6 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було звернуто увагу на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником РУ імені Рози Люксембург, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ці аргументи не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Щодо посилання відповідача в апеляційні скарзі на Постанову Великої Палати по справі № 210/5258/16-2 від 05.12.2018 року, як на приклад аналогічного спору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки смерть батька позивачки настала внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачці шкоду, завдану смертю батька на відповідача, крім того, Постанова Великої Палати по справі № 210/5258/16-2 від 05.12.2018 року винесена з інших правовідносин і не може застосовуватися до спірних правовідносин по даній цивільній справі. Не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачкою не доведено наявність моральних страждань. Позивачка втратила батька та залишилась без його турботи і піклування, смерть рідної людини, спричиняє їй хвилювання і по теперішній час, оскільки батько для позивачки був дуже близькою людиною. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та не відповідає дійсності, колегія судів не бере до уваги, оскільки, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачці, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну оцінку. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважаєщо рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: