Постанова 4803 № 215/7144/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2740/21 Справа № 215/7144/19 Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 215/7144/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги відповідачів Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року, яке ухвалено суддею Красюк К.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року , - ВСТАНОВИВ : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що її батько, ОСОБА_2 , пропрацював понад 21 рік 7 місяців, зокрема, 15 років 9 місяців на підприємстві ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та 3 роки 11 місяців на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Відповідно Акту розслідування професійного захворювання (отруєння) від 06.11.2000 року діагноз ОСОБА_2 : пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої стадії, ЛН другого ступеня, двостороння сенсоневральна туговухість зправа першої ст., зліва - третьої ст., причиною виникнення професійних захворювань ОСОБА_2 було визнано роботу на вказаних підприємствах в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на технічно застарілому обладнанні. Зазначила, що Актом від 12.01.2001 року, складеним зокрема повноважними представниками ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (на той час ВО «Кривбасруда»), з врахуванням тривалості роботи в умовах впливу на здоров`я шкідливих виробничих факторів, було встановлено ступінь вини вказаних підприємств в ушкоджені здоров`я: ПрAT «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - 74,12 %; ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (ВО «Кривбасруда») -18,43 %. До ПО «Кривбасрудоремонт», де батько позивачки працював протягом 1 року і 7 місяців, позов не пред`явлено у зв`язку з ліквідацією вказаного підприємства. З 4 грудня 2003 року батьку ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманим профзахворюванням, було встановлено 2 групу інвалідності безстроково та визначено стійку втрату працездатності в розмірі 80 відсотків ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер. Довідкою Міжрайонної профпатологічної МСЕК про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 22.11.2019 року Серії НОМЕР_1 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленими йому за життя професійними захворюваннями. Смертю батька позивачки, ОСОБА_2 , їй завдано моральної шкоди, оскільки вона втратила рідну їй людину, яку дуже любила і поважала, після смерті батька позивачка знаходиться в напруженому стані, адже думки про смерть батька не залишають її і до теперішнього часу. Просить стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на її корить, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 444 720,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн., з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на її користь, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 110 580, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 222 360 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника, внаслідок професійного захворювання, а також 2500 грн. витрат на правничу допомогу, всього стягнуто 224 860 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят) гривень. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 55 290 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника, внаслідок професійного захворювання, а також 500 грн. витрат на правничу допомогу, всього стягнуто 55 790 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто) гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір в розмірі 672 грн. 64 коп. на користь держави. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» судовий збір в розмірі 168 грн. 16 коп. на користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачці в задоволенні позовудо Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», на думку відповідача, належним відповідачем по справі повинно бути Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту, але воно на теперішній час ліквідовано, а ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є його правонаступником. Крім того, вказує, що після ухвалення судом рішення по справі ПАТ «Кривбасзалізрудком» стала відома нова інформація, а саме, що з 2010 року шахта «Першотравнева», яка була створена на базі Першотравневого Рудоуправління і шахт, які до нього входили, входить до складу ВАТ «ПівнГЗК», на теперішній час ПРАТ «ПІВНГЗК» - відповідача по справі. В зв`язку з чим, відповідачем ПАТ «Кривбасзалізрудком» до апеляційної скарги додано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів щодо правонаступництва частини ВО «Кривбасруда». Розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, (на 2020 рік - 18 892 грн.), сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. В апеляційній скарзі відповідач ПРАТ «ПІВНГЗК» ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції, в частині стягнутої з нього на користь позивачки моральної шкоди, шляхом зменшення цього розміру з урахуванням вимог розумності, виваженості, справедливості та судовій практиці, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції фактично погодився з визначеним розрахунком позивачки, на думку ПРАТ «ПІВНГЗК», він не відповідає принципу солідарної відповідальності та ступеню вини кожного з підприємств, на яких працював батько позивачки. Вказує, що на користь брата позивачки з ПРАТ «ПІВНГЗК» та ПАТ «Кривбасзалізрудком» у іншій справі стягнуто аналогічну суму, отже на користь двох дітей потерпілого стягнуто 555 300, 00 грн. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» Колесніченко І.В., яка підтримала апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» та просила її задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК» та просила залишити її без задоволення, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Радченка О.М., який заперечував проти доводів апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 3,5). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) Довідкою Міжрайонної профпатологічної МСЕК про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 22.11.2019 року Серії АА № 0000198 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленими йому за життя професійними захворюваннями ( а.с. 10). Батько позивачки ОСОБА_2 , працюючи понад 21 рік 7 місяців, зокрема, 15 років 9 місяців на підприємстві ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»» та 3 роки 11 місяців на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, отримав професійні захворювання, внаслідок яких висновком МСЕК від 4 грудня 2003 року ОСОБА_3 визнано особою з інвалідністю 2 групи та визначено стійку втрату працездатності в розмірі 80 відсотків, безстроково Актом від 12.01.2001 року, складеним зокрема повноважними представниками ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (на той час ВО «Кривбасруда»), з врахуванням тривалості роботи в умовах впливу на здоров`я шкідливих виробничих факторів, було встановлено ступінь вини вказаних підприємств в ушкоджені здоров`я ОСОБА_2 : ПрAT «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - 74,12 %; ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (ВО «Кривбасруда») -18,43 % ( а.с. 12). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачці має бути відшкодовано моральну у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманих ним професійних захворювань на підприємствах відповідачів. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Позивачка ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім`ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивачки на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачі Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» є особами, що несуть відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці - донці померлого, оскільки у зв`язку зі смертю батька позивачки від профзахворювань, вона переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення її звичного ритму та способу життя. Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником Першотравневого Рудоуправління ДВО «Кривбасруда», колегія суддів, не бере їх до уваги, з огляду на наступне. Батько позивачки ОСОБА_2 працював у Першотравневому Рудоуправлінні ДВО «Кривбасруда» з 24.05.1982 року по 09.11.1983 року гірником підземним; з 09.11.1983 pоку по 15.10.1985 pоку слюсарем черговим та з ремонту обладнання дробильнозбагачувальної фабрики; з 15.10.1985 pоку пo 16.04.1986 pоку майстром виробничої дільниці дробильно-збагачувальної фабрики. Також, з 1975 року до 01 жовтня 1989 року до ДВО «Кривбасруда» на правах структурного підрозділу входило рудоуправління Першотравневе. Відповідно до наказів ВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 та від 01 листопада 1989 року № 423 з 1 жовтня 1989 року Рудоуправління Першотравневе, як структурну одиницю, було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», зокрема структурну одиницю шахту «Першотравнева-1». Згідно з наказом ВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з 1 січня 1995 року шахту «Першотравнева-1» було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», як структурну одиницю шахту «Першотравнева» (пункти 1 та 2). Наказом ДВО «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахта «Першотравнева», як структурний підрозділ, була також ліквідована. Наказом № 12 від 20 січня 1998 року створено на її базі шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в п.1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту (далі - управління «Кривбасгідрозахист»). Згідно з наказом Міністерства промислової політики України (далі Мінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі - ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об`єднання (пункти 1 та 2). Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено управління «Кривбасгідрозахист». Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії з передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист» шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником усіх майнових прав та обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 05 травня 2008 року відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року №

104. При цьому, згідно розподільчого балансу, станом на 01 липня 1998 року, до «Криворізького державного гірничорудного управління «Гідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого Рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда» (зокрема: залишкова вартість активів, що залишилась ВО «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб., тоді як до Управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 грб.) що підтверджується актами прийому-передачі основних фондів та майна станом на 01.07.1998 року. Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», шляхом реорганізації, було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром». У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» указано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство, шляхом реорганізації, було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства. Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ «Кривбасзалізрудком». На підставі наказу Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 349 від 20.09.1989, зміни у який внесено наказом №423 від 01.11.1989, з 01 жовтня 1989 року ліквідовано Першотравневе Рудоуправління. Цим же наказом створено у складі об`єднання наступні структурні одиниці: шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2». Наказом Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 169 від 26 грудня 1994 року шахта «Першотравнева-1» та шахта «Першотравнева-2» ліквідовані і для доробки підготовлених запасів родовища утворена шахта «Першотравнева» на правах структурної одиниці Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». Наказом Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», № 1 від 05 січня 1998 року з 01 січня 1998 року ліквідовано шахту «Першотравнева», як структурну одиницю об`єднання. Стосовно питання правонаступництва щодо обов`язку по відшкодуванню завданої позивачці моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року, (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення, здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами. Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань. Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи. Судом першої інстанції встановлено, що професійні захворювання виникли у позивача також під час роботи на Виробничому Об`єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», до структурного підрозділу якого входило Рудоуправління «Першотравневе», яке згодом було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат». Структурні одиниці Виробничого Об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», у тому числі Першотравневе Рудоуправління, новостворена з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворені з 01 січня 1995 року, шахта «Першотравнева», новостворена з 20 січня 1998 року, не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів Виробничого Об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з Виробничим Об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда». Усі структурні одиниці ВО «Кривбасруда», зокрема, Першотравневе Рудоуправління, новостворені з 01 жовтня 1989 року шахти «Першотравнева-1» та «Першотравнева-2», новостворена з 01 січня 1995 року шахта «Першотравнева» не мали статусу самостійних юридичних осіб, були створені як структурні підрозділи без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалось. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №215/3404/17 (провадження № 61-48854св18). Таким чином, професійні захворювання у батька позивачки виникли, зокрема, під час його перебування у трудових відносинах з Виробничим Об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в цьому випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату батьком позивачки професійної працездатності Отже, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» несе обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачці смертю батька внаслідок професійного захворювання. Посилання представника відповідача ПРАТ «ПІВНГЗК» на практику розгляду аналогічних справ про стягнення моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 3 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачці внаслідок смерті її батька, внаслідок професійного захворювання. Колегія суддів погоджується із визначеними судом першої інстанції розмірами відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь позивачки, які визначені ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивачки, яка втратила батька, обставини виникнення професійних захворювань та смерті її батька - ОСОБА_2 , істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, Смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. В зв`язку з чим, колегія судів не бере до уваги доводи апеляційних скарг про те, що розміри стягнутої судом моральної шкоди необґрунтовані та не відповідають дійсності. Доводи, викладені в апеляційних скаргах відповідачів, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважаєщо рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»- залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: