Постанова 4803 № 212/2152/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6110/20 Справа № 212/2152/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 212/2152/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони позивачка: ОСОБА_1 , відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року, яке ухвалене суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 23 квітня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві. Позов мотивовано тим, що батько позивачки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків машиніста (кочегара) котельної енергетичного цеху ВАТ « Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». По факту нещасного випадку був складений акт форми Н-1 про нещасний випадок від 16 березня 2005 року, відповідно до висновків якого нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , стався 09 лютого 2005 року, смерть наступила внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулась внаслідок утоплення у воді при падінні у резервну ємність. Звістка про смерть батька призвела до того, що позивачка зазнала сильного нервового потрясіння, незважаючи на сплив часу вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають її до теперішнього часу. Звістка про смерть батька завдала позивачці глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя батька, вона перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, батько завжди допомагав їй у будь-яких справах та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 275 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача на її користь без утримання податків та зборів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, без утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 160 000, 00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1600 гривень. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко О.О., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити її розмір до 275 000,00 гривень, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Втрата батька є втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачки будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до того, що вона зазнала сильного нервового потрясіння, вона втратила близьку для неї людину, за життя в неї з батьком були тісні сімейні відносини, вони відчували взаємні почуття любові один до одного. Після його загибелі, нормальні життєві стосунки позивачки були знищені, вона, до теперішнього часу відчуває почуття туги та самотності. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачці в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на необґрунтованість рішення та на його незаконність. Вважає, що оскільки нещасний випадок стався внаслідок порушення ОСОБА_2 . Інструкції з охорони праці машиністів теплосилової дільниці шахти Родіна, а не з вини відповідача, отже, останній звільняється від відповідальності. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачці. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» адвоката Коломоєць О.Г., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача, просила її задовольнити та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками, в свідоцтві про народження, зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 9). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.12.1995 року позивачка після реєстрації шлюбу змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_1 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 » (а.с.10). 09 лютого 2005 року при виконанні трудових обов`язків з батьком позивачки ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він загинув, про що підприємством 16.03.2005 року складено акт № 8 про нещасний випадок (а.с. 4). Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулась внаслідок утоплення у воді при падінні у резервну ємність. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького управління юстиції Дніпропетровської області від 10 лютого 2005 року, актовий запис № 299, ОСОБА_2 помер у віці 58 років, (а.с.3). Пунктом 7 Акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 16.03.2005 року, форми Н-1 визначено, що причиною нещасного випадку було визнано: виконання робіт машиністом (кочегаром) котельні 24.2 ОСОБА_2 на поверхні резервній ємкості не передбачених технологією, порушення п.3.3.6, 3.3.4 «Інструкції з охорони праці № 9/1 машиністів (кочегарів) АОК -3 теплосилової дільниці шахти «Родіна» ( а.с.4-5). На підставі вищевказаного акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 підприємством складено акт форми Н-5 спеціального розслідування випадку, що стався 09.02.2005 року в Енергетичному цеху ВАТ «КЗК», у відповідності до пункту 6 особами, які винні в нещасному випадку є: машиніст (кочегар) ОСОБА_2 , який виконував роботи на поверхні резервної ємкості не передбачених технологією, чим порушив п.3.3.6, 3.3.4 « Інструкції з охорони праці № 9/1 машиністів ( кочегарів) АОК -3 теплосилової дільниці шахти «Родіна» (а.с.6-8). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивачки моральну шкоду у зв`язку із смертю батька. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю батька, який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. З аналізу змісту ст. 1167 ЦК України вбачається, що підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина останнього. Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вказані підстави відповідальності ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 , судом першої інстанції встановлені в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 16.03.2005 року, що стався 09 лютого 2005 року, яким встановлена вина ОСОБА_2 , який виконував роботи на поверхні резервної ємкості не передбачених технологією, чим порушив п.3.3.6, 3.3.4 « Інструкції з охорони праці № 9/1 машиністів ( кочегарів) АОК -3 теплосилової дільниці шахти «Родіна», що й стало причиною нещасного випадку. Вина потерпілого в настанні нещасного випадку, що встановлено п. 7 акту форми Н-1 про нещасний випадок від 09 лютого 2005 року, не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, а може бути врахована при визначенні її розміру. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги посилання представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в апеляційній скарзі на те, що нещасний випадок стався внаслідок порушення ОСОБА_2 . Інструкції з охорони праці машиністів теплосилової дільниці шахти Родіна, а не з вини відповідача, отже, останній звільняється від відповідальності. Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивачка, у зв`язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивачки з рідною людиною. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 , який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивачкою не доведено наявність моральних страждань. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки яка втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості. У зв`язку з чим доводи апеляційних скарг, як позивачки, так і відповідача про те, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними. Доводи, викладені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»- залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 17 серпня 2020 року. Головуючий: Судді: