Постанова 4803 № 212/7744/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2543/21 Справа № 212/7744/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Кислиця І.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року, ухваленого суддею Борис О.Н. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 09 грудня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гузєв І.Г. звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «КЗРК») моральної шкоди завданою смертю особи на виробництві, яку оцінює у розмірі 472 300,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 . Останній працював підземним прохідником у ПАТ «КЗРК» та 23 січня 2014 року під час виконання трудових обов`язків, перебуваючи на робочому місці у підземних умовах шахти «Родіна» внаслідок нещасного випадку загинув. Загибеллю сина на виробництві позивачу завдано моральну шкоду. Вказав, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, що відображається на її психоемоційному стані, у зв`язку із чим вона зазнає суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у її особистому житті. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок без врахування податку з доходу фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2800 ( дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок. Представник позивача, адвокат Гузєв І.Г., не погоджуючись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне врахування висновків Верховного Суду, викладених в аналогічних справах та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, ставить питання про зміну судового рішення в частині повного задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 в розмірі 472 300 грн. При цьому, скаржник зазначає, що при визначенні судом розміру грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судом не було взято до уваги вік загиблого сина позивача (28 років), що позивач, внаслідок загибелі сина безповоротно втратила безцінні блага, які перебувають під охороною законодавства України (статті 21, 27, 51 Конституції України, статті 3,5 СК України). Вважає, що районним судом в достатній мірі не враховано глибину страждань та істотність немайнових витрат позивача, як матері, що втратила сина, а тому розмір відшкодування визначений судом є недостатнім для справедливої сатисфакції спричиненої позивачу моральної шкоди. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, незаконність і необґрунтованість судового рішення, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 задоволенні її позовних вимог. Відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції щодо спричинення позивачу моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, оскільки позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди, а також її розмір, оскільки матеріали справи не містять відповідного висновку експерта, яким би була встановлена спричинена позивачу моральна шкода та її розмір. Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ПАТ «Кривбасзалізрудком» моральну шкоду та визначив її у значно завищеному розмірі, який не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Окрім того суд стягнув моральну шкоду з порушенням норм Податкового кодексу України без утримання податків та зборів. Також відповідач вказує на відсутність вини підприємства у смерті сина позивача, оскільки, відповідно до Акту «Про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом», причиною настання нещасного випадку - основна - психофізиологічна; інші (раптове погіршення здоров`я). Причина смерті ОСОБА_2 - незадовільний стан здоров`я працівника, а не вплив шкідливих або небезпечних факторів виробництва, тому відсутні підстави для стягнення з ПАТ «Кривбасзалізрудком» маральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 . Відзиви на апеляційні скарги сторін не подано. Заслухавши суддю-доповідача, думку представника відповідача ОСОБА_3 , яка підтримала доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком», заперечувала проти задоволення скарги сторони позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 1986 року. (а.с.13). Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 з 17 квітня 2012 року перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «КЗРК» в якості прохідника 4 розряду, зайнятого повний робочий день на підземних роботах шахти «Родіна». 23 січня 2014 року з ОСОБА_2 було припинено трудові правовідносини у зв`язку зі смертю. (а.с. 30-31) З Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 січня 2014 року о 19.30 год. у ПАТ «КЗРК» із підземним прохідником шахти «Родіна» ОСОБА_2 вбачається, що останній 23 січня 2014 року у третю зміну отримав наряд на буріння, отримання та доставку вибухових матеріалів і ведення вибухових робіт по буровому орту 146а осі гор. 1295 м. Приблизно о 17.30 год. ОСОБА_2 пішов до складу ВМ гор. 1315 м отримувати вибухові матеріали. Після 19 години прохідник ОСОБА_5 у відрізному підняттієвому 146а осі гор. 1297/1287 м побачив ОСОБА_2 , який висів головою до низу зі схрещеними та застрягнутими між шаблями дробини ногами. О 20.50 год. лікарем державного воєнізованого гірничорятувального загону була констатована біологічна смерть ОСОБА_2 . Вищевказана комісія дійшла висновку, що смерть ОСОБА_2 , згідно висновку №196 від 21.02.2014 виданого КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», настала в наслідок гострої ішемічної хвороби серця, яка ускладнилася гострою коронарною недостатністю. Нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, на підставі підпункту 13 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року №1232, складається акт за формою Н-1. Осіб підприємства, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, комісія не вбачає. (а.с. 20-25) 14 березня 2014 року було складено Акт №9-71 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_2 , який стався з ним 23.01.2014 о 19-30 год. під час роботи на шахті «Родіна» ПАТ «КЗРК». (а.с. 15-19) Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів наданих сторонами, керувався нормами ст. 1167, 1168 ЦК України, й виходив з того, що відповідач, як роботодавець несе відповідальність перед членами сім`ї працівника за моральну шкоду з підстав, передбачених главою 82 ЦК України. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами апеляційної скарги представника позивача щодо заниженого розміру стягнутої судом моральної шкоди та відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та завищеного розміру моральної шкоди, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, у відзиву та поясненнях на відзив, вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Судом встановлено і підтверджено доказами, що смерть сина позивача ОСОБА_2 , настала в наслідок гострої ішемічної хвороби серця, яка ускладнилася гострою коронарною недостатністю, нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, на підставі підпункту 13 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року №1232. Відповідно до ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 затверджено «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», згідно якого підземні роботи на шахтах та рудниках віднесено до робіт з підвищеною небезпекою. Гірничим Законом України визначено, що роботи з небезпечними та шкідливими умовами праці - виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників. Як встановлено судом раптова смерть сина позивача ОСОБА_2 настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час його перебування на підземних роботах, що підтверджено Актом №9-71, складеним 14 березня 2014 року. Вказаний смертельний нещасний випадок, який стався з працівником шахти «Родіна» ПАТ «КЗРК», визнано таким, що пов`язаним з виробництвом, оскільки раптова смерть потерпілого сталася під час його перебування у умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Так, внаслідок смерті сина позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнає у зв`язку зі смертю близької людини, що призводить до порушення її звичайного способу життя. Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Доводи відповідача про відсутність вини підприємства у смерті сина позивача ОСОБА_1 , яка сталася внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив місцевий суд у рішенні, нещасний випадок визнано роботодавцемтаким, що пов`язаний з виробництвом під час його перебування у умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів, а отже роботодавець, незалежно від вини несе відповідальність перед матір`ю загиблого сина ОСОБА_2 . Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю сина ОСОБА_2 , суд на підставі досліджених доказів, виходив з конкретних обставин справи, суд врахував стаж роботи ОСОБА_2 на підприємстві відповідача, наявність третьої групи інвалідності у позивача, характер і тривалість моральних страждань позивача у зв`язку із смертю сина, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 280 000,00 грн. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, які остання переносять у зв`язку із втратою близької людини, сина, смерть, якого настала внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, тому відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди та представника позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди. Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Доводи відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди колегія суддів відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а, отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Апеляційні скарги сторін не містять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 16 березня 2021 року. Головуючий: Судді: