Постанова 4803 № 212/2877/24

від 25.06.2024 ·

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5972/24 Справа № 212/2877/24 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 212/2877/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О. секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , відповідач Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лященко Анна Миколаївна, та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Зіміним М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 квітня 2024 року, УСТАНОВИВ: В березні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 , який є батьком неповнолітнього позивача, працював на ПрАТ «ЦГЗК» та ІНФОРМАЦІЯ_2, під час виконання трудових обов`язків, з ОСОБА_3 стався нещасник випадок, внаслідок якого останній загинув. У зв`язку із смертю батька позивачу завдано моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив близьку людину, що відображається на його психоемоційному стані, у зв`язку із чим він зазнає суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у його особистому житті. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 700 000 гривень, яку вона просила стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві її неповнолітньому синові без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області області від 23 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір 3 000 грн. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача та просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки розмір морального відшкодування стягнутий оскаржуваним рішенням значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань сина загиблого, який втратив батька ще до свого народження, не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі по відмову в задоволені позовних вимог позивача мотивуючи апеляційну скаргу тим, що ОСОБА_3 займав посаду головного механіка, тобто був тією особою, до зони відповідальності якої належало створення безпечних умов при експлуатації машин та механізмів на підприємстві, був смертельно травмований внаслідок власної грубої необережності, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якою передбачено, що розмір відшкодування зменшується, якщо шкоди було завдано потерпілому внаслідок його грубої необережності. Позивачем не доведено неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, а також наявність вини відповідача у виникненні смертельної травми. Посилається на те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема, в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан сина загиблого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним ніж розмір моральної шкоди, який визначається у подібних справах іншими судами, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру, тривалості фізичних та моральних страждань сина загиблого. Також, посилаючись на численну судову практику інших судів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми. Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року внесені зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. З огляду на вказане, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме до спірних правовідносин не застосовано п. «а» п.п 164,2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «ЦГЗК» - Львова А.Л., який підтримав доводи апеляційної скарги ПрАТ «ЦГЗК», просив її задовольнити та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , його батьками у свідоцтві про народження зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 . (а.с.22) ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки. 08 квітня 2009 року був переведений головним механіком відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с.23) Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 год 15 хв на Відкритому акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 22.06.2009 року (форми Н-5) встановлено, що нещасний випадок, який стався з головним механіком шахти імені «Орджонікідзе» вважається пов`язаним з виробництвом (пункт 6 висновку комісії), підлягає обліку та на нього складається акт за формою Н-1. В пункті 4 вказаного вище Акту зазначені причини нещасного випадку, а саме:

1. Особиста необережність потерпілого. Порушення: - п. 2.13 «Посадової інструкції від 01 серпня 2006 року №40200001 Головного механіка відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе»; - ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

2. Незадовільна організація робіт по ремонту і експлуатації дробарки СМД-111.1Б. Порушення: - пп. 2.1.8, 2.1.10, 2.17.1, 3.7 «Посадової інструкції від 01.08.2006 р. № 40200001 Головного механіка відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.7,9, 2.7.18 «Посадової інструкції від 08 травня 2004 року № 40130002 Головного інженера шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.10, 2.37.1, 2.37.3, 2.39, 2.48.3, 2.51.1 «Посадової інструкції від 18.01.2006 року №40030001 Начальника дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.4, 2.16, 2.21.1.1, 2.21.1.4 «Посадової інструкції від 02 червня 2004 року № 40030004, 40030005 механіка підземної дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе»; - пп.2.19.1, 2.19.2, 2.19.3 «Посадової інструкції від 07 червня 2004 року № 40030007, 40030044 Гірничого майстра дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти ім. Орджонікідзе»; - ст.14 Закону України «Про охорону праці»…». Також у пункті 6 Акта встановлено осіб, які винні в настанні нещасного випадку. Так, окрім інших, винним зазначено ОСОБА_3 (а.с.9-14) Батько позивача загинув на виробництві в робочий час та на території підприємства відповідача. Висновком комісії, викладеному у Акті від 22 червня 2009 року, встановлено, що випадок пов`язаний з виробництвом та зазначено працівників відповідача, які допустили порушення вимог законодавства про працю, отже факт відповідальності ПрАТ «ЦГЗК» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_3 , судом встановлені в повному обсязі. Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач - ОСОБА_2 , у зв`язку із втратою батька переживає душевні та психологічні страждання, позбавлений можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від неї піклування, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків позивача та докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві, тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ОСОБА_3 займав посаду головного механіка, тобто був тією особою, до зони відповідальності якої належало створення безпечних умов при експлуатації машин та механізмів на підприємстві, був смертельно травмований внаслідок власної грубої необережності, не заслуговують на увагу, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельним наслідком, що стався з працівником підприємства відповідача ОСОБА_3 , встановлена належними та допустимими доказами. Водночас, вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн, суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_3 беззаперечно свідчить про те, що його син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Син втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 300 000 грн., що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У зв`язку з чим доводи апеляційних скарг, як представника позивача, так і відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними. Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення сину загиблого моральної шкоди у зв`язку з втратою батька, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивача внаслідок смерті батька. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_2 , який втратив батька та залишився без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, тому сума морального відшкодування має бути визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні із зазначенням в рішенні, що сума морального відшкодування стягнута без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПрАТ «ЦГЗК» зверталося з даного питання до Державної податкової служби України, яка в індивідуальній податковій консультації від 03 вересня 2021 року роз`яснила, що у випадку, коли за рішенням суду сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров`ю, більша, аніж 4-х кратний мінімальний розмірі заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Так, порядок надання індивідуальних податкових консультацій регламентовано розділом 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Разом із тим, податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України надано ПрАТ «ЦГЗК» податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов`язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання. За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, відсутні. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи, викладені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лященко Анна Миколаївна, та Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області області від 23 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 25 червня 2024 року. Головуючий: Судді: