Постанова 4803 № 212/3379/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8031/20 Справа № 212/3379/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач- Приватне акціонерне товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року, ухваленого суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 21 липня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом доПриватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. В обґрунтування позову зазначив що він з 17 травня 2004 року по 06 квітня 2020 року перебував в трудових відносинах з ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». 21 вересня 2008 року о 16 годині 20 хвилин при виконанні трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого отримав травму другого пальця кисті лівої руки. Висновком МСЕК від 17.12.2008 року позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності з наступним переоглядом. При неодноразових переоглядах висновком МСЕК від 14.12.2011 року позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності, з 01 січня 2011 року - безстроково, групу інвалідності не встановлено. Вказав, що через нещасний випадок на виробництві отримав тілесні ушкодження, через які йому було проведено травматичну ампутацію нігтьової фаланги другого пальця лівої кісті. Внаслідок травми терпів різкий, майже нестерпний біль, тривалий час не міг користуватися лівою рукою, знаходився на стаціонарному лікуванні. На теперішній час відчуває біль у кисті лівої руки, стан його здоров`я не поліпшується, все це завдає йому значні моральні страждання. Розмір моральної шкоди позивач оцінив в сумі 80 000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, а також судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3000 грн. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику у зв`язку з нещасним випадком на виробництві задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, просить його змінити, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на його користь до 40000 грн. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди не в повній мірі врахував, що завдана йому моральна шкода виникла внаслідок грубого порушення з боку роботодавця норм і правил з охорони праці, що призвело до нещасного випадку на виробництві та втрати ним професійної працездатності в розмірі 10% безстроково, що свідчить про значне погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, неможливість поновлення втраченого здоров`я, значну тривалість його страждань (понад 12 років). У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване, без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17.05.2004 року по 06.04.2020 року працював на підприємстві ПрАТ «ЦГЗК» на різних посадах, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.5-8). 23 вересня 2008 року на підприємстві відповідача було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 21.09.2008 о 16-20 год. форми Н-1. Висновком комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом і складено Акт форми Н-5. Комісія встановила, що причинами нещасного випадку є: порушення технологічного процесу під час ліквідації зависання гірничої маси в рудоперепускній воронці- порушення розділу IV «Проекту організації робіт при ліквідації заторів гірничої маси в редоперепускнику ( +38) вісі гор. 607/632м»; не виконання вимог інструкції з охорони праці- порушення п.1.4 « Інструкції з охорони праці для гірника очисного забою шахти імені Орджонікідзе»; не виконання посадових інструкції - порушення п.2.15 « Посадової інструкції гірничого майстра дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе». Винними особами, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку встановлено: гірник очисного забою добувної дільниці №23 шахти ім.Орджонікідзе - ОСОБА_1 та гірничий майстер дільниці дробильно - бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе ОСОБА_2 (а.с.9-14). Відповідно до висновку МСЕК від 17.12.2008 року позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності з наступним переоглядом (а.с.15). При переогляді 14.12.2011 року позивачу Висновком МСЕК серії 10 ААА № 008293 визначено 10% втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми з 01.01.2012 року- безстроково, інвалідність не встановлено (а.с.16). Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідачаі наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст.153,173 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і повністю погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди та не може погодитись із доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача. Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок настання нещасного випадку. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, характер отриманої травми, 10% втрати ним професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, вину самого позивача в настанні нещасного випадку та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування в сумі 15 000 гривень. Колегія суддів повністю погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи позивача щодо заниженого розміру моральної шкоди та вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, який становить 15 000 гривень, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: