Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/7792/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/10175/20 Справа № 212/7792/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони справи: позивачі:- ОСОБА_1 відповідач-Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позову зазначила, що вона у березні 2017 року звернулася з позовом до АТ «Криворізька теплоцентраль» про визнання незаконним і скасування наказу №49к від 23 лютого 2017 про припинення трудового договору на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, поновлення на роботі на посаді провідного економіста планово-економічного відділу з дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги на оздоровлення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської судом у повному обсязі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у справі №212/1721/17-ц апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн. в іншій частині рішення залишено без змін. На думку позивача за результатами розгляду справи № 212/1721/17-ц на її користь стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» заробітну плату (у вигляді середнього заробітку станом на 11.05.2018 року у сумі 152 144,00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн.) без зазначення обов`язку Відповідача здійснити утримання з зазначених сум податку й інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі, без самостійного зменшення відповідачем стягнутої судом суми. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що Відповідачем самостійно на виконання рішення суду у справі №212/1721/17-ц сплачено лише 139 632,08 грн., що на її думку свідчить про неповне виконання судового рішення та про існування заборгованості із заробітної плати. У зв`язку із наведеним просила суд стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.05.2018 року по 06.06.2019 року у розмірі 158 656,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 158 656 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, відмовлено в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про повне задоволення її позовних вимог. При цьому, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що представником Відповідача власноруч 15.05.2019 року написано заяву до державної виконавчої служби щодо визнання наявної заборгованості з виплати матеріальної допомоги на користь позивача в сумі 1879,93 грн., що Покровським відділом ДВС у м.Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надано довідку про примусове виконання виконавчого листа №2/212/725/18 від 09.04.2019, що надана позивачем копія виписки по картці підтверджує дату остаточного розрахунку (зарахування грошових коштів). Вказує, що за результатами розгляду справи №212/1721/17-ц на її користь стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» заробітну плату (у вигляді середнього заробітку станом на 11.05.2018 року у сумі 152 144,00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн.) без зазначення обов`язку Відповідача здійснити утримання з зазначених сум податку й інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі, без самостійного зменшення відповідачем стягнутої судом суми. Відтак, рішенням суду відновлено її порушене право та досліджено обставину щодо безпідставного не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення у січні 2017 року на підставі її заяви від 05.01.2017 року. Позивач, посилаючись на норми ч.1 ст.47, ст.116, ст.117 КХпП України, рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012, вказує на те, що не проведення з вини підприємства розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Наголошує на тому, що Відповідач не заперечує, що не розрахувався з Позивачем у повному обсязі згідно рішення суду, і саме тому позивач звернулася до Покровського відділу ДВС із заявою про відкриття провадження, а тому днем фактичного розрахунку є день перерахування позивачу коштів за рішенням суду по справі №212/1721/17-ц, а саме 06.06.2019 року. Вказує, що відповідачем не оскаржувалась постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, тобто Відповідач визнає правомірність дій державного виконавця щодо примусового стягнення заборгованості із заробітної плати (матеріальної допомоги) на користь Позивача. Скаржник зазначає, що розмір середньоденної заробітної плати Позивача встановлено у справі №212/1721/17-ц, яка складає 592 грн., кількість днів, за якими затримано проведення повного розрахунку при звільненні, без урахування періоду, що був предметом розгляду у справі №212/1721/17-ц (з 23.02.2017 по 11.05.2018), тобто з 12.05.2018 по 06.06.2019 складає 268 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку складає 158 656 грн. (592 грн. х 268р/д). У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач АТ «Криворізька теплоцентраль» вважає рішення суду першої інстанції законним і належним чином обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги Позивача викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом перевірено та встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі №212/1721/17-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є відповідач (АТ "Криворізька теплоцентраль"), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ №49к від 23 лютого 2017 року про припинення трудового договору та поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста планово-економічного відділу публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» з дати звільнення 23 лютого 2017 року, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (станом на 11.05.2018 року) у сумі 173 456,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019 року у справі №212/1721/17-ц апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. Розмір середньоденної заробітної плати Позивача ОСОБА_1 встановлено рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі № 212/1721/17-ц та складає 592,00 грн. Судом встановлено, що 24 травня 2018 року АТ "Криворізька теплоцентраль" добровільно та у повному обсязі виконало рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі №212/1721/17-ц, що підтверджено наступними письмовими доказами: платіжним дорученням №1623 від 24.05.2018р. на суму 139 632,08 грн. про сплату середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1621 від 24.05.2018р. на суму 31 222,08 грн. про сплату ПДФО із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1620 від 24.05.2018р. на суму 2601,84 грн. про сплату військового збору із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1627 від 24.05.2018р. на суму 7760,75 грн. про сплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1625 від 24.05.2018р. на суму 1735,32 грн. про сплату ПДФО із матеріальної допомоги на оздоровлення; платіжним дорученням № 1624 від 24.05.2018р. на суму 144,61 грн. про сплату військового збору із матеріальної допомоги на оздоровлення. Таким чином, Відповідачем на виконання рішення суду першої інстанції у справі №212/1721/17-ц сумарно сплачено Позивачу ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 173 456, 00 грн. та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 9 640,68 грн. з відрахуванням, встановлених законом податків. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019 року у справі №212/1721/17-ц рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено його розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн., у зв`язку з чим Відповідачем на виконання рішення суду надлишково сплачено грошові кошти Позивачу у сумі 21 312,00 грн. Судом встановлено, що відповідно до наказу №224-к від 11 червня 2018 року, ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України. Довідкою №960/06 від 03 березня 2020 року, встановлено, що відповідач АТ «Криворізька теплоцентраль станом на 11 червня 2018 року (день звільнення позивача), не мав заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.108). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що обставини зазначені у позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, позивач належними та допустимими доказами не довела, що станом на 11 червня 2018 року (дата звільнення з роботи) існувала заборгованість по заробітній платі, присудженій за рішенням суду. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не погоджується із доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів вивчивши письмові матеріали справи, перевіривши доводи скаржника щодо незаконності оскаржуваного судового рішення дійшла висновку, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так судом першої інстанції перевірено та встановлено, що після ухвалення 22.05.2018 року Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу Дніпропетровської області судового рішення у справі №212/1721/17-ц, яким суд визнав незаконним та скасував наказ №49к від 23 лютого 2017 року про припинення трудового договору, поновив ОСОБА_1 на посаді провідного економіста планово-економічного відділу Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» з дати звільнення 23 лютого 2017 року та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (станом на 11.05.2018 року) у сумі 173 456,00 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 9640,68 грн., було добровільно у повному обсязі виконано відповідачем 24 травня 2018 року. Данний факт підтверджено наданими відповідачем наступними письмовими доказами: платіжним дорученням №1623 від 24.05.2018р. на суму 139 632,08 грн. про сплату середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1627 від 24.05.2018р. на суму 7760,75 грн. про сплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 . Відповідно до п.п. а) і б) п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. Згідно п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента (саме ОСОБА_1 при здійсненні оподаткування ПДФО, є резидентом) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до п.п.164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. В силу положень п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України саме на роботодавця, як на податкового агента, покладено обов`язок з утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті всіх видів доходів працівнику (у т.ч. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення). В абзаці 5 пункту 6 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що суд, задовольняючи вимоги про оплату праці має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню та, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення». Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) від 18.07.2018р. по справі № 359/10023/16-ц, в якій Суд, зокрема дійшов висновку, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Суд першої інстанції, також встановив, що відповідач, добровільно, виконуючи судове рішення у відповідності з наведеними вище нормами Податкового кодексу України, як податковий агент, з присуджених судом до стягнення на користь позивача сум, відрахував та сплатив, встановлені законом податки та збори, що підтверджено наданими відповідачем доказами, а саме: платіжним дорученням №1621 від 24.05.2018р. на суму 31 222,08 грн. про сплату ПДФО із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1620 від 24.05.2018р. на суму 2601,84 грн. про сплату військового збору із середнього заробітку ОСОБА_1 ; платіжним дорученням №1625 від 24.05.2018р. на суму 1735,32 грн. про сплату ПДФО із матеріальної допомоги на оздоровлення; платіжним дорученням №1624 від 24.05.2018р. на суму 144,61 грн. про сплату військового збору із матеріальної допомоги на оздоровлення. В подальшому рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року у справі №212/1721/17-ц було переглянуто в апеляційному порядку. При цьому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2019 року у справі №212/1721/17-ц рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року було змінено в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшено цей розмір з 173 456,00 грн. до 152 144,00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. На час апеляційного перегляду-16.01.2019 рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року, змінене судове рішення вже було добровільно виконано відповідачем в повному обсязі, ще 24 травня 2018 року і з урахуванням зміненого рішення, відповідачем позивачу було переплачено заробітну плату на суму 21 312 грн. Думка позивача про те, що оскільки у судовому рішенні не визначено обов`язку Відповідача здійснити утримання з визначених судом до стягнення сум, податку й інших обов`язкових платежів, тому рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повному обсязі, без самостійного відрахування податку та інших обов`язкових платежів, з наведених вище норм матеріального права є хибною. Окремо слід зазначити, що із листа начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)- Тищенко Є.В. від 14.01.2020 №13.11-34/421 адресованого ОСОБА_1 вбачається наступне. В листі зазначено, що на виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №В5/58879836 з виконання виконавчого листа №2/212/725/18 від 09.04.2019 року, виданого колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду про стягнення з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 152144 грн., матеріальної допомоги у розмірі 8640,68 грн., судові витрати 4800 грн. В лісті зазначено про те, що у заяві стягувача вказано, що боржником добровільно сплачено борг в сумі 139632,08 грн. Залишико заборгованості за виконавчим листом№2/212/725/18 від 09.04.2019 року складає на момент видкриття виконавчого провадження 11.04.2019 року 26952,60 грн. В ході примусового виконання боржником надано довідку про часткове добровільне виконання у сумі 147392,83 грн. Державникм виконавцем примусово стягнуто з боржника залишок боргу у розмірі 14 391,91 грн. та перераховано на розрахунковий рахунок стягувача. Виконавче провадження закінчено 27.06.2019 року (а.с.90). Із заяви представника АТ «Криворізька теплоцентраль» Нофенко А.В. від 15.05.2019 року адресованої начальнику Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Тищенко Є.В. вбачається, що представник вказує про добровільну сплату позивачеві середнього заробітку в сумі 139632,08 грн. та матеріальної допомоги в сумі 7760,75 грн. , що разом становить 147 292,83 грн. це сума, яку позивач отримала 24.05.2018 року з відрахуванням податків та обов`язкових платежів з присуджених за рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року сум: 173 456,00 грн.- середній заробіток та 9640,68 грн.- матеріальна допомога. При цьому в заяві представник ОСОБА_2 посилається на платіжні доручення про перерахування грошових коштів позивачу №1623 та 1627 від 24.05.2018 року і нічого не вказує про стягнення податків і обов`язкових платежів, які вже були здійснені підприємством при розрахунку з позивачем 24.05.2018 року, тобто не вказує на ту обставину, що платіжним дорученням №1621 від 24.05.2018р. із середнього заробітку ОСОБА_1 сплачено 31 222,08 грн. ПДФО; платіжним дорученням №1620 від 24.05.2018р. сплачено військовий збір із середнього заробітку ОСОБА_1 на суму 2601,84 грн.; платіжним дорученням №1625 від 24.05.2018р. сплачено 1735,32 грн. ПДФО із матеріальної допомоги на оздоровлення; платіжним дорученням №1624 від 24.05.2018р. на суму 144,61 грн. сплачено військовий збір із матеріальної допомоги на оздоровлення. Колегія суддів вважає, що відповідачем повністю доведено належними та допустимими доказами факт повного розрахунку з ОСОБА_1 24.05.2018 року по присудженим за рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.05.2018 року сумам середнього заробітку та матеріальної допомоги на оздоровлення, при цьому, у більшому розмірі, що стосується суми середнього заробітку, яка була зменшена судом апеляційної інстанції з 173 456,00 грн. до 152 144 грн. та відповідно зі зменшеної суми середнього заробітку за відрахуванням податків і обов`язкових платежів позивач отримала б меншу суму ніж 139632,08 грн., яку сплатив відповідач. З огляду на вищенаведене, колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, а саме, що станом на день її звільнення 11 червня 2018 року існувала заборгованість по заробітній платі, присудженій за рішенням суду. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року. Головуючий: Судді: