Постанова 4851 № 440/4154/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р.Справа № 440/4154/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. представника позивача Молодчина В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, повний текст складено 29.11.19 року по справі № 440/4154/19 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської ради, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради №1348 від 26 вересня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065"; - зобов`язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 . Позов обґрунтований тим, що 01 березня 2019 року позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №440/1328/19 Глобинською міською радою повторно розглянуто заяву позивача та на 52 сесії першого скликання Глобинської міської ради прийнято рішення №1348 від 26 вересня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні вказаного дозволу у зв`язку з тим, що відсутнє погодження землекористувача. З таким рішенням Глобинської міської ради позивач не погоджується та вважає його таким, що винесене не у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України містить вичерпний перелік підстав, які можуть бути причиною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилання суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надав погодження землекористувача, а відтак не додержав вимоги щодо переліку документів, які додаютьтся до клопотання, є безпідставини, оскільки попередній землекористувач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим втратив право користування земельною ділянкою, а єдиним землекористувачем та її розпорядником по закону є Глобинська міська рада, до якої з відповідним клопотанням і звернувся ОСОБА_1 . Відповідно до відзиву, відповідач зазначає, що рішенням 52 сесії першого скликання Глобинської міської ради №1348 від 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що ним до заяви не надано погодження землекористувача, який має право на постійне користування цією земельною ділянкою згідно з державним актом ПЛ-84 від 04 липня 1996 року. Вказане обтяження не припинено в установленому законодавством порядку, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 квітня 2019 року та від 18 листопада 2019 року. Ненадання погодження землекористувача разом із заявою від 01 березня 2019 року є підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляцйній скарзі, та задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Рішенням восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12 березня 1996 року ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111 (державний акт на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04 липня 1996 року). Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5310992002019 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №189202284 правокористувачем земельної ділянки площею 15,20 га з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 є ОСОБА_2 . Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №3972 від 04 червня 2018 року передано у комунальну власність Глобинської міської територіальної громади Глобинської міської ради землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4834,1063 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Глобинського району Глобинської міської ради, згідно з актом приймання-передачі. Рішенням тридцять шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №493 від 20 червня 2018 року прийнято у комунальну власність земельні ділянки, зазначені в акті приймання-передачі земельних ділянок, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065. 05 лютого 2019 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради прийнято рішення №30204286 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 15,2 га з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 за Глобинською міською радою. 01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 за межами населеного пункту с. Бориси (вх. №25-1/05-04/3061). До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копії паспорта, ідентифікаційного номера, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки для фізичних та юридичних осіб. Рішенням сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №376 від 28 березня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено на тій підставі, що обрана ним земельна ділянка обтяжена правом постійного користування іншої особи (державний акт ПЛ-84 від 04 липня 1996 року). Не погодившись з вказаною відмовою, ОСОБА_1 оскаржив її до Полтавського окружного адміністративного суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №440/1328/19, що набрало законної сили 23 вересня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення сорок шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради №376 від 28 березня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065" . Зобов`язано Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки спірних питань, наданих в судовому рішенні. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №440/1328/19 Глобинською міською радою повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2019 року та на 52 сесії першого скликання Глобинської міської ради прийнято рішення №1348 від 26 вересня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А01.03 - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 у зв`язку з тим, що відсутнє погодження землекористувача. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій". За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1). Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Матеріалами справи встановлено, що згідно із державним актом на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04.07.1996 ОСОБА_2 на підставі рішення восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12.03.1996 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за №111. Наявність у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,20 га, яка перебуває у комунальній власності, підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5310992002019 від 13.04.2019 та інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно №189202284 від 18.11.2019. Право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,20 га ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не припинено. Так, підставою для відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у рішенні Глобинської міської ради від 26.09.2019 № 1348 вказано, що ОСОБА_1 до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 від 02.03.2019 не додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України. Позивач посилається на те, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 припинено автоматично у зв`язку з його смертю 12.09.2015. Колегія суддів зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц і від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 02.08.2019 у справі № 915/823/18, від 13.08.2019 у справі №908/1393/18, від 15.10.2019 у справі № 920/840/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем не додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України є необґрунтованими і вказана обставина не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України. При цьому, невнесення відомостей до державних реєстрів про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка на момент звернення позивача до відповідача знаходилася у комунальній власності, і тому саме у Глобинської міської ради був обов`язок щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та внесення відповідних даних до державних реєстрів. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, слід виходити з такого. Колегія суддів зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спріних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Глобинською міською радом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року по справі № 440/4154/19 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради №1348 від 26 вересня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065". Зобов`язати Глобинську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 17.02.2020 року