Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4590/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2020 р. м. Харків Справа № 440/4590/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова (повний текст складено 20.01.2020) по справі № 440/4590/19 за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Глобинської міської ради (далі - Глобинська МР, відповідач), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради № 1351 від 26.09.2019 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065"; - зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду відповідачем його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку статті 118 Земельного кодексу України одержав відмову, мотиви якої не узгоджуються з положеннями Земельного кодексу України. Вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування земельною ділянкою, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим єдиним землекористувачем бажаної земельної ділянки та її розпорядником по закону є Глобинська міська рада. Глобинська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. В ході судового розгляду встановлено, що рішенням восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12.03.1996 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111 (державний акт на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04.07.1996) (а.с.36-37). Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5310992002019 від 13.04.2019 (а.с.32-33) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 193366715 від 17.12.2019 (а.с.32-35) правокористувачем земельної ділянки площею 15,20 га з кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 є ОСОБА_2 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 3972 від 04 червня 2018 року передано у комунальну власність Глобинської міської територіальної громади Глобинської міської ради землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4834,1063 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Глобинського району Глобинської міської ради, згідно з актом приймання-передачі (а.с. 28-31) . Рішенням тридцять шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради № 493 від 20.06.2018 прийнято в комунальну власність земельні ділянки, зазначені в акті приймання-передачі земельних ділянок, в тому числі і земельну ділянку за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 (а.с.27). 05.02.2019 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис № 30204286 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 15,2 га за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065 за Глобинською міською радою (а.с.31 зворот). 20.09.2019 позивач звернувся до Глобинської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради. До заяви приєднано копію паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП, графічні матеріали із зазначенням місце розташування запланованої до відведення земельної ділянки (а.с.38-39). За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач рішенням п`ятдесят другої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 26.09.2019 № 1351 відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Глобинської міської ради. В обґрунтування зазначеної відмови відповідач зазначив, що матеріали заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не містять погодження землекористувача (а.с. 10). Позивач, не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення 52 сесії першого скликання Глобинської міської ради № 1351 від 26.09.2019, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через відсутність погодження землекористувача, прийнято відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений Земельним кодексом України, з використанням цих повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а відтак є правомірним. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій". За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1). Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Матеріалами справи встановлено, що згідно із державним актом на право постійного користування землею ПЛ-84 від 04.07.1996 ОСОБА_2 на підставі рішення восьмої сесії 22 скликання Глобинської районної ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 12.03.1996 надано у постійне користування земельну ділянку площею 15,20 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що зроблений відповідний запис у Книзі записів держаних актів на право постійного користування землею за №111. Наявність у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,20 га, яка перебуває у комунальній власності, підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5310992002019 від 13.04.2019 (а.с.31) та інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно №155569741 від 08.02.2019. Право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 площею 15,20 га ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не припинено. Так, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у рішенні Глобинської міської ради від 26.09.2019 № 1351 вказано, що ОСОБА_1 до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 не додано погодження землекористувача. Позивач посилається на те, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 припинено автоматично у зв`язку з його смертю 12.09.2015. Колегія суддів зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц і від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 02.08.2019 у справі № 915/823/18, від 13.08.2019 у справі №908/1393/18, від 15.10.2019 у справі № 920/840/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем не додано погодження землекористувача ОСОБА_2 на передачу такої земельної ділянки ОСОБА_3 відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України є необґрунтованими і вказана обставина не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України. Колегія суддів вважає, що невнесення відомостей до державних реєстрів про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка на момент звернення позивача до відповідача знаходилася у комунальній власності відповідача. Відповідно, саме у Глобинської міської ради був обов`язок щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 та внесення відповідних даних до державних реєстрів. При цьому слід врахувати, що рішенням Глобинської міської ради п`ятдесят другої сесії першого скликання № 1264 від 26.09.2019 було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 15,2 га кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої на землях Глобинської міської ради Глобинського району, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-84, виданого 04.07.1996 Глобинською районною радою Глобинського району Полтавської області (а.с. 14). Такий факт припинення користування земельним масивом площею 15,2 га дав змогу Глобинській міській раді п`ятдесят другої сесії першого скликання прийняти того ж дня, 26.09.2019, рішення № 1318 про надання згоду іншій особі, ОСОБА_4 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га. за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 (а.с. 15). Тобто, на момент прийняття в подальшому оскарженого рішення відповідача від 26.09.2019 за № 1351 у Глобинської міської ради Глобинського району були відсутні підстави стверджувати про необхідність погодження землекористувача для позитивного вирішення заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га. за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 (а.с. 10). Крім того, оскаржене рішення відповідача свідчить про дискримінаційний підхід у вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га. за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320680500:00:005:0065 громадянину ОСОБА_4 , порівняно з вирішенням такого ж питання за заявою позивача, ОСОБА_1 . Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, слід виходити з такого. Колегія суддів зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спріних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Глобинською міською радою протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції відповідно до квитанції №0.0.1531269599.1 від 21.11.2019 у розмірі 768 грн. 40 коп. та апеляційної скарги відповідно до квитанції№ 0.0.1601665376.1 у розмірі 1152 грн. 60 коп. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1921 грн.00 коп. (768,40 + 1152,60). Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 по справі № 440/4590/19 скасувати. Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради № 1351 від 26.09.2019 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065". Зобов`язати Глобинську міську раду (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, 285, код ЄДРПОУ - 22547673) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 5320680500:00:005:0065. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, 285, код ЄДРПОУ - 22547673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1921 одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судових витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 23.03.2020.