Постанова Чернігівський апеляційний суд № 732/166/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 732/166/19 Головуючий у першій інстанції - Березовський О. Д. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/293/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року (місце ухвалення - м. Городня, дата складання повного тексту - 20.11.2019) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову посилались на те, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 09.07.2010, згідно якої отримала кредит у розмірі 14000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, натомість позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 06.12.2018 становить 155226, 60 грн, та складається з тіла кредиту в розмірі - 8245, 20 грн, із заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 19641, 76 грн та пені в розмірі 127339, 64 грн. Заборгованість пред`явлена до стягнення становить 123946,14 грн та складається з: тіла кредиту - 8245,20 грн, 19641,76 грн нарахованих відсотків за користування кредитом та 96059,18 грн пені за період з 09.07.2010 по 01.09.2018. В позові банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.07.2010 у розмірі 123 946, 14 грн станом на 06.12.2018. Заочним рішенням Городнянського районного суду від 29.05.2019 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.07.2010 в розмірі 123 946,14 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8245,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 19641,76 грн, заборгованості за пенею за період з 09.07.2010 по 01.09.2018 в розмірі 96 059,18 грн, та 1921,00 грн сплаченого позивачем судового збору. Ухвалою Городнянського районного суду від 24.10.2019 заяву ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення місцевого суду від 29.05.2019 скасовано, справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Рішенням Городнянського районного суду від 15.11.2019 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.07.2010 в розмірі 36132,16 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 8245,20 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 19641,76 грн, заборгованості за пенею за період з 09.07.2010 по 01.09.2018 в розмірі 8245,20 грн, та 557,09 грн сплаченого позивачем судового збору. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено кредитний договір та при його укладенні сторони узгодили всі істотні умови договору, погодили умови кредитування і відповідач, окрім анкети - заяви, підписала також обумовлені між сторонами умови кредитування та в послідуючому виконувала зобов`язання по кредитному договору. Відсутність підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, де визначено права та обов`язки банку, права та обов`язки клієнта, загальні умови обслуговування та правила користування платіжною карткою, відповідальність сторін, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати нарахованих банком процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості, оскільки їх розмір та порядок нарахування був узгоджений між сторонами. Разом з тим, судом встановлено, що визначений банком розмір збитків (заборгованість за тілом кредиту, по процентам за користування кредитом) складає 27886,96 грн, в той час як розмір лише пені за несвоєчасність погашення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить 96059,18 грн. Вказане свідчить про те, що розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір збитків, а тому судом з врахуванням часткового виконання зобов`язань боржником та розмір сплачених ним коштів на погашення заборгованості по кредиту, майновий стан, яка являється інвалідом 2-ої групи, хворіє на онкологічне захворювання і у зв`язку з цим потребує значних коштів на лікування, суд прийшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру неустойки (пені) з 96059,18 грн до розміру тіла кредиту, що становить 8245,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15.11.2019, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду прийняте на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи. В обгрунтування незаконності оскаржуваного рішення заявник посилається на те, що підписуючи заяву, яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті, складає договір, є невірними, оскільки в матеріалах справи відсутній підпис ОСОБА_1 саме на тих умовах, правилах та тарифах, на які посилається банк в позові. Так, заявник зазначає, що банк за період з отримання позичальником кредитних коштів до часу подачі позову міг в односторонньому порядку на більш сприятливих для банку умовах змінювати умови, правила та тарифи. Надані позивачем правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору. Крім того, довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не є складовою кредитного договору. У скарзі заявник зазначає, що з пенсійної картки відповідача систематично знімалися кошти на погашення кредиту, такі відрахування банк проводив без погодження на це з клієнтом. Судом не встановлено, яка сума коштів пішла до погашення тіла кредиту, а яка на погашення пені та процентів за користування кредитом. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» Рожко С.М. просить рішення Городнянського районного суду від 15.11.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В обгрунтуваання посилається на безпідставність апеляційної скарги, та законність та обґрунтованість рішення місцевого суду. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом встановлено, що 09.07.2010 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 14000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 11). Згідно кредитного договору № б/н від 09.07.2010 ОСОБА_1 отримувала кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 зі строком дії останньої перевипущеної картки до останнього дня 08.2019 року (а.с. 205). Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку визначено права та обов`язки банку, права та обов`язки клієнта, умови обслуговування та правила користування платіжною карткою, відповідальність сторін (а.с. 13-46). З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості по кредиту, що вбачається з виписки по рахунку за період з 01.07.2010 по 30.08.2019 (а.с. 207-210). Проте, в порушення умов кредитного договору у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09.07.2010 станом на 06.12.2018 становить 155226, 60 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі - 8245, 20 грн, із заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 19641, 76 грн та пені в розмірі 127339, 64 грн. Заборгованість пред`явлена до стягнення становить 123946,14 грн та складається з: тіла кредиту - 8245,20 грн, 19641,76 грн нарахованих відсотків за користування кредитом та 96059,18 грн пені за період з 09.07.2010 по 01.09.2018 (а.с. 9-10). Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що при укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Підписуючи анкету - заяву позичальник приєдналась до кредитного договору та отримала кредитний ліміт на кредитну картку «Універсальна», проте в порушення умов кредитного договору щодо вчасного повернення кредиту у позичальника утворилась заборгованість яка підлягає стягненню, проте судом зменшено розмір неустойки (пені) з врахуванням часткового виконання зобов`язань позичальником та майнового стану. Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог, разом з тим висновок суду про задоволення вимог у частині стягнення відсотків за користування кредитом у заявленій сумі банком не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам чинного законодавства. Рішення суду в частині не задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості визначеної судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. З банківських виписок по рахунках ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості за договором вбачається, що за користування кредитними коштами нараховувалися проценти спочатку з 09.07.2010 по 29.08.2014 в розмірі 30,0 % річних та з 01.09.2014 процентна ставка підвищилась до 34,8% річних, з 01.04.2015 - 43,2 %. Разом з тим, як зазначалось вище, у підписаній відповідачем заяві від 09.07.2010 процентна ставка не визначена, при цьому відповідач визнає, що сторонами була погоджена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % в місяць, що відповідає 30,0% річних та погоджується на нарахування заборгованості по відсоткам за користування кредитом саме за цією ставкою. Щодо вимог банку про стягнення відсотків апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. За змістом правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57ц12, та постанови Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 515/1844/16-ц боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Так, судом встановлено, що під час укладення кредитного договору сторони узгодили умови здійснення нарахувань по кредиту та пільговий період, розмір базової процентної ставки, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та порядок її розрахунку, що зазначено у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана позичальником ОСОБА_1 (а.с. 12). Випискою за період з 01.07.2010 по 30.08.2019 підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та на виконання умов кредитного договору здійснювала погашення заборгованості по кредиту (а.с. 207-210). Матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять. АТ КБ «ПриватБанк» не надано жодних доказів на підтвердження виконання банком свого обов`язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 30,0 % до 43,2 % , у період з 01.09.2015 по 06.12.2018 з 2,5 % до 3,6 % на місяць, у встановлений законодавством належний спосіб. Встановивши, що зміна відсоткової ставки була проведена банком з порушенням норм чинного законодавства, з урахуванням визнання відповідачем заборгованості за відсотками, нарахованими за ставкою 30,0 %, про що відповідачем зазначено у доводах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, з урахуванням часткового погашення кредиту 01.08.2018 та виходячи з первинної відсоткової ставки у розмірі 30,0 %. Крім того, з матеріалів справи вбачється, що протягом дії укладеного між сторонами кредитного договору з пенсійного рахунку ОСОБА_1 здійснювалось автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по кредитній картці № НОМЕР_4 , що підтверджується відповідними виписками по рахункам (а.с. 101-112, 119-132 ). З врахуванням наведеного сума стягнутих відсотків за рішенням суду першої інстанції підлягає розрахунку виходячи з незмінного розміру процентної ставки 30%, тобто підлягає зменшенню з 19641,20 грн до 14534,11 грн, згідно розрахунку наданого до суду апеляційної інстанції (а.с. 275-280). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Анкета-заява від 09.07.2010, яка знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо визначеного розміру кредитного ліміту та процентної ставки, умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з тим, до матеріалів справи додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду», відповідно до якої пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується ПЕНЯ =пеня(1)+пеня (2), де: пеня(1) =(базова процентна ставка по договору)/30-нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочки по кредиту чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму от 50 грн і більше (а.с. 12). За таких обставин та за наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання кредиту, за наявності домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про наявність підстав про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. Отже наявні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, разом з тим, оскільки позовні вимоги щодо стягнення пені судом першої інстанції вирішені виходячи із загальних засад цивільного законодавства, що ґрунтуються на принципах справедливості, добросовісності та розумності, прописаних у ст. 3 ЦК України, положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, якими передбачено право суду на зменшення неустойки у випадку значного перевищення зазначених нарахувань розміру збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (зокрема, ступінь виконання зобов`язань боржником та розмір сплачених ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості по кредиту, майновий стан відповідача, яка являється інвалідом 2-ої групи, хворіє на онкологічне захворювання і у зв`язку з цим потребує значних коштів на лікування), суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру неустойки (пені) з 96059,18 грн до розміру тіла кредиту, що становить 8245,20 грн, яка визначена у межах суми обрахованої з урахуванням визначеної процентної ставки. Враховуючи, що банком рішенння суду у цій частині не оскаржується, разом з тим відсутні підстави для відмови у задоволенні цих вимог у повному обсязі, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, отже, наявні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, та не містять посилань на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З врахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення суми до стягнення заборгованості по відсотках. Відповідно до ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно даних довідки МСЕК має другу групу інвалідності (а.с. 92), тобто звільнена від сплати судового збору. З врахуванням наведеного підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку визначеному КМУ пропорційно задоволених вимог. Отже, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно задоволених вимог за розгляд справи в суді першої інстанції - 480,20 грн., в суді апеляційної інстанції - 2478,09 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентів по кредиту, зменшивши суму стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором № б/н від 09.07.2010 року з 36132 (тридцять шість тисяч сто тридцять дві) грн 16 коп до 31024 (тридцять одна тисяча двадцять чотири) грн 51 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом з 19641 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок одна) грн 76 коп до 14534 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 11коп. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2019 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 557 грн 09 коп. сплаченого позивачем судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за розгляд справи в судах першої інстанції та апеляційної в сумі 480,20 грн та 2478,09 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 13.02.2020. Головуюча: Судді: