Ухвала КАС ВС № 344/10276/17

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 13 лютого 2020 року м. Київ справа №344/10276/17 провадження №К/9901/3753/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення виплати пенсії та зобов`язання поновити виплату пенсії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження № 153589 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009 та зобов`язати поновити виплату пенсії з 01.07.2009. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 позов задоволено частково: А) Визнано протиправним розпорядження № 153589, яким припинено виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009. Б) Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 205550898) щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2009 по 07.03.2016. В) Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у місті Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 205550898) поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009 по 07.03.2016. Г) У решті позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську задоволено частково: А) Скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 в справі № 344/10276/17 стосовно відмови в позовних вимогах та стосовно цих вимог закрито провадження. Б) У решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 в справі № 344/10276/17 залишено без змін. 30.07.2019 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив додатково стягнути на його користь за кошт бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську 125,76 грн витрат на зворотний проїзд з Восьмого апеляційного адміністративного суду до міста Івано-Франківська. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на зворотний проїзд. 06.02.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17. Колегія суддів встановила, що заявниця вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення виплати пенсії та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії повернуто скаржнику з тих мотивів, що вона подана представником позивача Захаріївим Богданом Дмитровичем, однак суду не були надані документи на підтвердження повноважень представника. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 була повернута скаржнику через те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є світлокопією та містить відксерокопійований підпис особи, яка подає вказану скаргу, а тому не може вважатися такою, що підписана особою, яка її подала. Верховний Суд бере до уваги те, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436). Метою і завданням вказаного закону є комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики. Крім того, закон має на меті збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями та сприятиме швидкому розгляду справ. Згаданим законом, з-поміж іншого, визначено чіткі підстави для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Водночас пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, колегія суддів вважає за потрібне перевірити касаційну скаргу ОСОБА_1 щодо її відповідності вимогам статей 328-334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у редакції, яка була чинною до 08.02.2020, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 328-331 КАС України (тут і надалі - у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд дійшов висновку, що вказану скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Предметом касаційного оскарження в цій справі є додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17, яка (згадана додаткова постанова) була ухвалена за заявою представника позивача - ОСОБА_2 про стягнення на його користь за кошт бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську 125,76 грн витрат на зворотний проїзд з Восьмого апеляційного адміністративного суду до міста Івано-Франківська, тобто це додаткове судове рішення стосується питання розподілу судових витрат. Колегія суддів зважає на те, що Верховний в складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.12.2019 в справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19) відступив від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно сплати судового збору в разі звернення до суду зі скаргою на додаткове судове рішення, за допомогою якого розв`язане питання розподілу судових витрат, який (такий висновок) був викладений в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 (справа № 709/2076/17), від 24.01.2019 (справа № 810/2809/17), від 25.01.2019 (справа № 826/7066/18), від 03.07.2019 (справа № 826/8890/18), від 19.07.2019 (справа № 810/2760/17) та від 01.07.2019 (справа № 520/8309/18), одночасно наголосивши, що судовий збір не слід сплачувати під час оскарження додаткового судового рішення, яким розв`язане питання розподілу судових витрат або встановлений порядок виконання судового рішення, тобто розв`язані ті питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути розв`язані судом. З цих підстав Верховний Суд доходить висновку, що заявник звільнена від сплати судового збору на підставі закону і таке питання не потребує додаткового розгляду та розв`язання Верховним Судом. Водночас згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі також викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що протягом усього часу від первинного подання касаційної скарги і дотепер тривало листування та поштовий обіг з Верховним Судом. З огляду на це ОСОБА_1 просить поновити їй процесуальний строк для звернення до суду з касаційною скаргою. Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на касаційне оскарження, а також стосовно належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас тлумачення юридичних приписів частини третьої статті 329 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою. Утім обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску нею строку на касаційне оскарження, не дають підстав для того, щоб вважати їх об`єктивними та непереборними. Зокрема, беручи до уваги правила статей 44, 45 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, неодноразове повернення скаржнику її касаційних скарг, не належить до об`єктивних обставин особливого й непереборного характеру й не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження ініціювати касаційний перегляд судового рішення. Наведені заявником обставини, викладені в її клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можна вважати обґрунтованими ще й з огляду на те, що строк на касаційне оскарження пропущений більш як на 4 місяці, а заявник не зазначила виняткових обставин, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку на його касаційне оскарження. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржник не навела. Зважаючи на те, що наведені заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску нею строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за можливе визнати їх неповажними та відмовити у задоволенні клопотання про поновлення такого процесуального строку. Також Верховний Суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. За змістом частин першої, третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Частинами шостою, восьмою цієї ж норми визначено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Водночас колегія суддів встановила, що з долученої до касаційного скарги світлокопії довіреності неможливо чітко ідентифікувати її зміст (зокрема, встановити особисті дані довірителя та повіреного) через низку якість такої копії, що унеможливлює розпізнавання змісту довіреності та з`ясування дійсних повноважень особи, що звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Також заявник має належно засвідчити копію відповідної довіреності для того, щоб суд касаційної інстанції міг пересвідчитися в дійсному волевиявленні довірителя на уповноваження особи, яка подала касаційну скаргу, вчиняти процесуальні дії в інтересах довірителя, зокрема й подавати від його імені касаційну скаргу до Верховного Суду. З огляду на наведене скаржник має надати суду належно оформлений і засвідчений примірник довіреності, забезпечивши чітке відображення тексту довіреності на папері, включно з особистими даними довірителя та повіреного. Отже, після надходження до Верховного Суду касаційної скарги, суд, на підставі належних доказів, має пересвідчитися в дійсній волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на процесуальне представництво її інтересів в суді касаційної інстанції. Такі докази мають виключати будь-які сумніви стосовно автентичності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази мають бути надані в оригіналі або у формі копії, належно засвідченої особою, яка є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник мусить демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії, вчинені представником, зокрема стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникам десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: надати суду належно засвідчений примірник довіреності, водночас забезпечивши чіткість відображення тексту довіреності для надання суду розумної можливості встановити наявність у повіреного повноважень на представництво, а також подати заяву, в якій навести інші підстави та надати відповідні докази для поновлення строку на касаційне оскарження. Керуючись положеннями статей 55, 59, 169, 329, 330, 332 КАС України, у х в а л и в:

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя О.П. Стародуб