Ухвала КАС ВС № 344/10276/17

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 12 червня 2020 року м. Київ справа №344/10276/17 провадження №К/9901/3753/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення виплати пенсії та зобов`язання поновити виплату пенсії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження № 153589 про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009 та зобов`язати поновити виплату пенсії з 01.07.2009. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 позов задоволено частково: А) Визнано протиправним розпорядження № 153589, яким припинено виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009. Б) Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 205550898) щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2009 по 07.03.2016. В) Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у місті Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 205550898) поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.07.2009 по 07.03.2016. Г) У решті позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську задоволено частково: А) Скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 в справі № 344/10276/17 стосовно відмови в позовних вимогах та стосовно цих вимог закрито провадження. Б) У решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2019 в справі № 344/10276/17 залишено без змін. 30.07.2019 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив додатково стягнути на його користь за кошт бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську 125,76 грн витрат на зворотний проїзд з Восьмого апеляційного адміністративного суду до міста Івано-Франківська. Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на зворотний проїзд. 06.02.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17. Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через те, що колегія суддів визнала неповажними причини пропуску заявницею строку на касаційне оскарження та відмовила у задоволенні клопотання про поновлення такого процесуального строку, а також з огляду на те, що до касаційного скарги була долучена світлокопія довіреності, на підстав якої суд касаційної інстанції не мав змоги чітко ідентифікувати її зміст (зокрема, встановити особисті дані довірителя та повіреного) через низку якість такої копії, що унеможливило розпізнавання змісту довіреності та з`ясування дійсних повноважень особи, що звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Водночас заявниці було запропоновано (1) надати суду належно засвідчений примірник довіреності, водночас забезпечивши чіткість відображення тексту довіреності для надання суду розумної можливості встановити наявність у повіреного повноважень на представництво, (2) а також подати заяву, в якій навести інші підстави та надати відповідні докази для поновлення строку на касаційне оскарження. На виконання вимог зазначеної ухвали скаржниця подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучила, зокрема, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, а також світлокопію довіреності від 28.05.2019, виданої на ОСОБА_2 , разом із світлокопією відповідного апостиля. Отже, заяву про усунення недоліків касаційної скарги скаржниця подала в строк, встановлений Верховним Судом. Верховний Суд бере до уваги те, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436). Метою і завданням вказаного закону є комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання - забезпечення єдності та сталості судової практики. Крім того, закон має на меті збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями та сприятиме швидкому розгляду справ. Згаданим законом, з-поміж іншого, визначено чіткі підстави для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Водночас пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, колегія суддів вважає за потрібне перевірити касаційну скаргу ОСОБА_1 щодо її відповідності вимогам статей 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у редакції, яка була чинною до 08.02.2020, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 328-331 КАС України (тут і далі за текстом - у редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою належить відмовити з таких мотивів. Предметом касаційного оскарження в цій справі є додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17, яка (згадана додаткова постанова) була ухвалена за заявою представника позивача - Захаріїва Богдана Дмитровича про стягнення на його користь за кошт бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську 125,76 грн витрат на зворотний проїзд з Восьмого апеляційного адміністративного суду до міста Івано-Франківська, тобто це додаткове судове рішення стосується питання розподілу судових витрат. Колегія суддів зважає на те, що Верховний в складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.12.2019 в справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19) відступив від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно сплати судового збору в разі звернення до суду зі скаргою на додаткове судове рішення, за допомогою якого розв`язане питання розподілу судових витрат, який (такий висновок) був викладений в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 (справа № 709/2076/17), від 24.01.2019 (справа № 810/2809/17), від 25.01.2019 (справа № 826/7066/18), від 03.07.2019 (справа № 826/8890/18), від 19.07.2019 (справа № 810/2760/17) та від 01.07.2019 (справа № 520/8309/18), одночасно наголосивши, що судовий збір не слід сплачувати під час оскарження додаткового судового рішення, яким розв`язане питання розподілу судових витрат або встановлений порядок виконання судового рішення, тобто розв`язані ті питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути розв`язані судом. З цих підстав Верховний Суд доходить висновку, що заявник звільнена від сплати судового збору на підставі закону і таке питання не потребує додаткового розгляду та розв`язання Верховним Судом. Водночас згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Як вже зазначалося, на виконання ухвали Верховного Суду від 13.02.2020 про залишення касаційної скарги без руху, скаржниця подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій просить суд поновити їй строк на касаційне оскарження. Вимоги своєї заяви ОСОБА_1 мотивує тим, що первинно касаційну скаргу позивач подала у встановлений законом строк, утім вона була повернути їй ухвалою Верховного суду від 23.01.2020. Водночас, як зазначає заявниця, одержавши ухвалу Верховного суду від 23.01.2020, вона без зволікань повторно подала касаційну скаргу. З огляду на наведене вважає, що наявні підстави для поновлення їй строку подання касаційної скарги на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019. Колегія суддів встановила, що заявниця неодноразово зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17. Зокрема, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що 17.09.2019 ОСОБА_1 за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» вперше подала касаційну скаргу на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019. Водночас ухвалою Верховного Суду від 24.09.2019 касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення виплати пенсії та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії була повернута скаржниці. 25.09.2019 ОСОБА_1 за допомогою засобів підсистеми «Електронний суд» вдруге подала до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах касаційну скаргу на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17. Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження про припинення виплати пенсії та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії повернуто скаржнику з тих мотивів, що вона подана представником позивача Захаріївим Богданом Дмитровичем, однак суду не були надані документи на підтвердження повноважень представника. Надалі ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 касаційна скарга ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17 була повернута скаржнику через те, що касаційна скарга ОСОБА_1 є світлокопією та містить відксерокопійований підпис особи, яка подає вказану скаргу, а тому не може вважатися такою, що підписана особою, яка її подала. Наведені обставини, які підтверджуються відповідними судовими рішеннями, що були ухвалені Верховним Судом та які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, спростовують аргумент заявниці про те, що ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 їй була повернута вперше подана касаційна скарга, оскільки касаційну скаргу, яку заявниця подала вперше, була повернута їй на підставі ухвали Верховного Суду від 24.09.2019 у цій самій справі. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на касаційне оскарження, а також стосовно належного оформлення касаційної скарги. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Водночас тлумачення юридичних приписів частини третьої статті 329 КАС України дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у особливих, екстраординарних випадках й тільки за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених належними доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об`єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою. Утім обставини, якими скаржниця обґрунтовує поважність причин пропуску нею строку на подання касаційної скарги, не дають підстав для того, щоб вважати їх об`єктивними та непереборними. Зокрема, беручи до уваги правила статей 44, 45 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що невиконання заявницею вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, неодноразове повернення скаржниці її касаційних скарг, не належить до об`єктивних обставин особливого й непереборного характеру й не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження ініціювати касаційний перегляд судового рішення. Колегія суддів вважає наведені скаржницею причини пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, оскільки, як вбачається з ухвал Верховного Суду від 24.09.2019, від 08.10.2019 та від 23.01.2020 у цій справі, касаційна скарга позивачки поверталась їй три рази з підстав недолучення до касаційної скарги документа, який підтверджував би повноваження представника на подання касаційної скарги або долучення на підтвердження наявності у представника повноважень подавати касаційну скаргу документа, який не був належно засвідчений. Зазначене дає підстави вважати, що скаржниця пропустила строк на касаційне оскарження саме з суб`єктивних причин, які не можуть вважатись поважними, оскільки останньою не було вжито достатніх заходів для усунення причин (недоліків), які стали підставою для неодноразового повернення касаційної скарги. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений частиною першою статті 329 КАС України, скаржниця не зазначила. Водночас колегія суддів бере до уваги те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, повинні мати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Також колегія суддів зважає на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразового наголошував, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03). Своє чергою цей самий Суд послідовно звертав увагу на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989). Зважаючи на те, що наведені заявницею обставини не свідчать про поважність причин пропуску нею строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за можливе визнати їх неповажними та відмовити у задоволенні клопотання про поновлення такого процесуального строку. Водночас на виконання вимог ухвали про усунення недоліків касаційної скарги заявниця долучила світлокопії довіреності від 28.05.2019 та апостиля до зазначеної довіреності. Беручи до уваги зазначене Верховний Суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. За змістом частин першої, третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Частинами шостою, восьмою цієї ж норми визначено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Водночас колегія суддів встановила, що з долученої до касаційного скарги світлокопії довіреності неможливо чітко ідентифікувати її зміст (зокрема, встановити особисті дані довірителя та повіреного) через низку якість такої копії, що унеможливлює розпізнавання змісту довіреності та з`ясування дійсних повноважень особи, що звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Тобто заявниця не виконали Вимоги ухвали Верховного Суду від 13.02.2020 та не подала належно засвідченої копії довіреності для того, щоб суд касаційної інстанції міг пересвідчитися в дійсному волевиявленні довірителя на уповноваження особи, яка подала касаційну скаргу, вчиняти процесуальні дії в її інтересах, зокрема й подавати від її імені касаційну скаргу до Верховного Суду. Водночас світлокопія апостиля, поданого разом зі світлокопією довіреності, також не дає змоги пересвідчитися в його автентичності через низьку якість висвітлення змісту відповідного документа, а також незасвідчення у встановленому законом порядку. відповідності копії такого документа його оригіналу. Колегія суддів наголошує, що після надходження до Верховного Суду касаційної скарги, суд, на підставі належних доказів, має пересвідчитися в дійсній волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на процесуальне представництво її інтересів в суді касаційної інстанції. Такі докази мають виключати будь-які сумніви стосовно автентичності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази мають бути надані в оригіналі або у формі копії, належно засвідченої особою, яка є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник мусить демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії, вчинені представником, зокрема стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. Отже, Верховний Суд встановив, що недоліки касаційної скарги ОСОБА_1 не усунула, клопотання про проводження строку на усунення недоліків касаційної скарги заявниця також не подавала. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17, викладені в заяві ОСОБА_1 , колегія суддів визнала неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити. Керуючись положеннями статей 248, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі № 344/10276/17.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя І.В. Желєзний Суддя О.П. Стародуб