Постанова 4856 № 725/6508/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/6508/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вольська-Тонієвич О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 13 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці ДФС (правонаступником якої є Буковинська митниця Держмитслужби) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду м.Чернівці із позовом, в якому просив визнати противоправною та скасувати постанову про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил за ст.485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме 413 708 грн. 16 коп. Однак із вказаною постановою він не погоджувався, вважав її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, оскільки вона була винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника Чернівецької митниці ДФС (правонаступником якої є Буковинська митниця Держмитслужби) від 08 листопада 2019 року у справі про порушення митних правил № 1485/40800/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та повернуто справу на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що зважаючи на набуття позивачем громадянства Румунії у правових відносинах з Україною він вважається громадянином України і є резидентом, оскільки у нього наявний паспорт громадянина України, а також він має постійне місце проживання в Україні. Таким чином, переміщуючи транспортний засіб через митний кордон України позивач зобов`язаний сплачувати необхідні митні платежі, проте, маючи статус громадянина-резидента, останній вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом надання паспортного документу громадянина Румунії. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що 23 серпня 2019 року на територію п/п «Порубне» в`їхав автомобіль марки «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який слідував з України до Румунії у приватних справах. Під час митного контролю ОСОБА_1 подав закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданий 29 серпня 2018 року на ім`я « ОСОБА_2 ». У подальшому, під час проведення митних формальностей, ОСОБА_3 пред`явив паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданого 16.09.2009 р. органом 7301 на ім`я « ОСОБА_1 ». Згідно поданого до митного контролю закордонного паспорта громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданого 29 серпня 2018 року на ім`я « ОСОБА_2 » та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданого 16.09.2009р. органом 7301 на ім`я « ОСОБА_1 », ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою. ОСОБА_1 підтвердив, що вищевказані паспортні документи належать йому. При цьому митним органом встановлено, що 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 ввіз на митну територію України автомобіль марки «Mercedes Benz Viano», р.н. НОМЕР_1 , в режимі тимчасового ввезення в термін до одного року, використовуючи при цьому закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданого 29 серпня 2018 року на ім`я « ОСОБА_2 ». Отже, маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі марки «Mercedes Benz Viano», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 використав паспортний документ Румунії № НОМЕР_2 , виданий 29 серпня 2018 року на ім`я останнього (а.с.13-15). Постановою в.о. начальника Чернівецької митниці ДФС (правонаступником якої є Буковинська митниця Держмитслужби) від 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме 413 708 грн. 16 коп. Позивач, не погоджуючись із таким рішенням митного органу, за захистом порушених прав звернувся з позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про неповноту і необ`єктивність доказів в справі про порушення митних правил, а відтак про протиправність постанови відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування та обставини справи. Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозицією ст.485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Відповідно до п.3 ч.1 ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Постановою у справі про порушення митних правил від 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 413 708,16 грн. (а.с.13-16). Відповідно до п.50 ч.1 ст.4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Пунктом 1 ст.2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII, п.17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п.5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон. Основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави. Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України. Згідно з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача за кордоном. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України та паспорт громадянина Румунії. Постійним місцем його проживання є с.Корчівці Глибоцького району Чернівецької області. Згідно відомостей, наданих Державною міграційною службою України в Чернівецькій області, ОСОБА_1 з питанням про отримання дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України не звертався. З урахуванням наведеного, враховуючи наявність у ОСОБА_1 громадянства України та Румунії, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач визнається громадянином України. Отже, протоколом про порушення митних правил від 23 серпня 2019 року зафіксовано вчинення ОСОБА_1 дій, що мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Таким чином, позивач, як громадянин України при ввезенні на територію України автомобіля марки «Mercedes Benz Viano», р.н. НОМЕР_1 повинен був сплати передбачені законодавством митні платежі. З приводу розмірів встановлення митних платежів, які підлягали сплаті ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно п.1 ч.1 ст.50 МК України, для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. Зі змісту постанови про порушення митних правил вбачається, що розмір митних платежів визначений на підставі службової записки № 1416/24-70-19-02-09 від 27 серпня 2019 року. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як встановлено з матеріалів справи, митним органом не було встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 413708 грн. 16 коп. Варто зазначити, що відомості зазначені у службовій записці щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. При цьому, жодних доказів на підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням зазначеного, зауважує, що службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження). Враховуючи зазначене, відповідачем не дотримано вимог Методики, посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу. При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митного органу до експертів автотоварознавців. Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач без належного обґрунтування взяв до уваги інформацію, наявну в службовій записці. Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості автомобіля, уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі були виконані вимоги ст.489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи наведене, та обставини у справі, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про передчасність винесення відповідачем оскаржуваної в межах даної справи постанови, оскільки митним органом не було вчинено всіх необхідних заходів, дотримання яких гарантувало б правомірність останньої. Відповідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі «Ляшко проти України» (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п.

47. Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача. Колегія суддів вважає, що митним органом не доведено правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження факту вжиття відповідачем всіх необхідних заходів, які б засвідчили правомірність їх дій та обґрунтованість висновків. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що постанову митного органу від 08 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил слід скасувати, а справу повернути на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 13 лютого 2020 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.