Постанова 4854 № 504/1632/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 504/1632/19 Головуючий в І інстанції: Самойлюк Г.П. Дата та місце ухвалення рішення: 07.11.2019 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд», про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 5 від 28.02.2019 року «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, та надання їм адрес» в частині внесення зміни до рішення Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського (на той час Комінтернівського) району Одеської області № 73 від 28.12.2006 року щодо присвоєння базі відпочинку Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд» адреси: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 3 А. Згідно ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.05.2019 року справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права. Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). В свою чергу, вжитий у наведеній процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. В заявленому у даній справі позові позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 5 від 28.02.2019 року «Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, та надання їм адрес» в частині внесення зміни до рішення Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського (на той час Комінтернівського) району Одеської області № 73 від 28.12.2006 року щодо присвоєння базі відпочинку Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд» адреси: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 3 А. При цьому, звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуваним рішенням присвоєно адресу базі відпочинку ДП «ВФ «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд» - Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 3 А замість буд.

3. Поряд з цим, позивач вказує, що за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 54 км, буд. 3 розташовані об`єкти нерухомого майна бази відпочинку, що перебувають у власності позивача. Позивач у заявленому позові наголошує, що відповідач, порушуючи його право власності на ці об`єкти, надав спочатку зазначену адресу виробничій фірмі, а потім її змінив - присвоївши букву «А», чим фактично протиправно передав частину цих об`єктів іншій особі. Таким чином, вбачається, що звертаючись із заявленим позовом, позивач не зазначає, яким чином порушуються його права саме у сфері публічно-правових відносин. На думку позивача, оскаржуваним рішенням порушується саме його право власності на базу відпочинку, яка, як зазначає останній, належить позивачу. В свою чергу, відповідач та третя особа у даній справі заперечують наявність у позивача права власності на базу відпочинку, якій присвоєно адресу оскаржуваним рішенням. Так само в поданій апеляційній скарзі позивач вказує, що надані третьою особою до відповідача документи для прийняття оскаржуваного рішення не підтверджують право власності третьої особи на об`єкти нерухомого майна бази відпочинку. Позивач знову наголошує, що фактично, об`єкти його бази відпочинку, що належать йому на праві приватної власності, що розташовані на його земельній ділянці, спочатку протиправною адресою надаються відповідачем третій особі, а потім відповідачем адреса позивача з частиною об`єктів бази відпочинку позивача змінюється на користь інших осіб (третій особі). Крім цього, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що для досягнення третьою особою, за допомогою протиправних дій відповідача, своїх цілей, лише за своєю (третьої особи) заявою до реєстратора скасовується реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна позивача, що розташовані за зазначеною вище адресою. Таким чином, аналізуючи зміст заявленого позову, доводи апеляційної скарги та правовідносини, що виникли між учасниками справи, вбачається, що фактично підставою для звернення позивача з даним позовом є захист права власності на базу відпочинку, яке, як вважає позивач, порушено у даному випадку. Наведене дає підстави стверджувати про те, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідача як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність наявності у позивача та третьої особи права власності на базу відпочинку за відповідною адресою та у відповідних розмірах. Фактично цей спір виник між позивачем та третьою особою про право власності на нерухоме майно за певною адресою. Тобто, зазначений спір носить приватноправовий характер. Питання щодо незаконності рішення відповідача є похідним від встановлення факту права власності на спірне нерухоме майно. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Наведені вище обставини та висновки суду апеляційної інстанції повністю спростовують доводи суду першої інстанції, що наведені в оскаржуваному рішення, про відсутність спору про право. Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи, що заявлений позов стосується прав власності фізичної особи на об`єкти нерухомого майна, тому такий позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які неодноразово були висловлені в рішеннях цього суду, зокрема, і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 200/16168/17. Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи наведені положення п. 1 ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 319 КАС України, колегія суддів вважає, що в даному випадку апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю. За змістом вимог ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Таким чином, позивачу підлягає роз`ясненню його право на звернення в порядку цивільного судочинства. Також, на підставі ст. 239 КАС України, позивачу підлягає роз`ясненню наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі звернутися до суду, який прийняв цю постанову, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерно» Корпорації «Украгропромбуд», про визнання протиправним та скасування рішення закрити. Роз`яснити позивачу право на звернення в порядку цивільного судочинства. Роз`яснити позивачу наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у даній справі звернутися до суду, який прийняв цю постанову, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 13.02.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька