Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/3671/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 р. Справа № 480/3671/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко) по справі № 480/3671/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 01.08.2019 року № П--10302-4967/21-19; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівського району Сумської області. 07.11.2019 року за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження рішенням Сумського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне встановлення обставин справи, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем, за наслідками розгляду заяви, відповідь надана у формі листа, а не наказу, отже не у спосіб встановлений законом. Також зазначає, що суд дійшов помилкового висновку в частині того, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення землеустрою є сформованою, та включена до відповідного переліку земельних ділянок. Зазначає, що в наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області № 327 вказано лише номер кадастрової зони та номер кадастрового кварталу, проте як чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу не зазначено. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, була включена до переліку земельних ділянок, права на які можуть виставлятися на земельні торги, а тому відмова у наданні дозволу є правомірною. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 04.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви заявником також додано копії паспорту, ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 15-18). 11.07.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Сумській області звернулось до Вільненської сільської ради із заявою, в якій повідомило про надходження звернень третіх осіб про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. У зв`язку з цим, просило висловити позицію щодо надання дозволу та перевірити бажане місцерозташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній та землевпорядній документації (а.с. 32). 12.07.2019 року Вільненська сільська рада Великописарівського району Сумської області повідомила що бажане місцерозташування земельної ділянки накладається на землі, що включені до переліку земель, права на які будуть продані на земельних торгах та надала викопіювання з кадастрової карти (а.с. 29-31) 01.08.2019 року відповідач листом № П--10302-4967/21-19 повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви, у зв`язку з тим, що відповідно до інформаційної довідки наданої відділом у Великописарівському районі Головного управління від 12.07.2019 року № 1583/413-19 встановлено, що бажана земельна ділянка накладається на масив, який включено в перелік земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону (а.с. 14). Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подана заява, знаходиться в масиві з кадастровим номером , який включений до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, а тому відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом, який регулює земельні правовідносини є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому норми ст. 136 Земельного кодексу України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Так, згідно з положеннями частин 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 та від 17.10.2019 у справі №823/1120/16. Аналіз наведених правових норм також дає змогу дійти висновку, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру. Даний висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17. Судом встановлено, що 01.03.2019 року ПСП "Рассвєт" звернулось до відповідача із заявою про включення 9 земельних ділянок загальною площею 185,00 га до переліку земельних ділянок та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. До заяви додало графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки (а.с. 33-34). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 12.06.2019 року № 327 внесено зміни до додатку № 1 наказу Держземагенства у Сумській області від 09.04.2019 року № 23 «Про визначення переліку земельних ділянок» до переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського значення державної власності , права на які виставляються на земельні торги включена також земельна ділянка загальною площею 13,430 га на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області з кадастровим номером 5921280500:13:002 (а.с. 35-36) Суд першої інстанції виходив з того, земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 в заяві є частиною загального масиву земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 200 га, кадастровий номер 5921280500:13:002, відтак є ділянкою окремого кадастрового кварталу в межах визначеної кадастрової зони, входить до масиву, щодо якої подана заява ПСП " Рассвет", крім того позивач звернувся до відповідача з заявою пізніше у часі, ніж подана заява ППСП " Рассвет" Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Відповідно до п. 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою. Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, а як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 327 до такого включено кадастровий квартал на території Вільненської сільської ради Великописарівського району Сумської області (за межами населених пунктів), а не окремі земельні ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є такою, яка може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок. Дана правова позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі № 420/914/19. Щодо доводів апелянта про надання відповіді не у спосіб встановлений законодавством, колегія суддів зазнає наступне. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 04.08.2019 року по справі № 480/4298/18, від 27.08.2019 року по справі № 0840/3018/18, від 05.11.2019 року по справі № 812/1646/17, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України повинні враховуватись судом. Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Натомість, суд першої інстанції не надав правової оцінки зазначеним обставинам та не врахував того, що оскаржуване рішення, оформлене у вигляді листа від 01.08.2019 року № П--10302-4967/21-19, не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведених норм. При цьому щодо ефективності обраного судом способу захисту Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Таким чином, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою та за результатами її розгляду, прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем процесу включення земельної ділянки до Переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правомірність таких дій не була предметом розгляду даної справи. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції 768,40 грн. та апеляційної скарги1152,60 грн., що підтверджується квитанціями від 03.09.2019 року № 11_12 та від 06.12.2019 року. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 960,50 грн. (384,20 грн + 576,30 грн). Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі № 480/3671/19 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівського району Сумської області, викладену у листі від 01.08.2019 року № П--10302-4967/21-19. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великописарівського району Сумської області з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (ЄДРПОУ 39765885, вул. Г. Кондратьєва, 25, м. Суми, Сумська область, 40000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій