Постанова 4851 № 480/7255/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 р. Справа № 480/7255/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 14.12.20 року по справі № 480/7255/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в якій просила суд: - визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою № 18- 19968/16-20-СГ від 22.05.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га з метою надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що на її думку, хоча оскаржуваним наказом Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на те, що бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги, проте така підстава відмови не передбачена нормами Земельного кодексу України. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що під час вирішення питання отримання дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки в межах норм для безоплатної приватизації та подальшого отримання її у власність, позивач керувався загально доступною інформацією стосовно наявних земельних ділянок, що перебувають у державній власності. Якщо слідувати графічним матеріалам, позивач визначив бажане місце розташування земельної ділянки із земельного масиву розташованого на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області з кадастровим номером 5921255100:11:002:0171 (16,00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) Землі запасу), яка згідно даних офіційного сайту Держгеокадастр України Узагальнена інформація про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах відповідно до наказів не віднесена до переліку земельних ділянок призначених для продажу на земельних торгах. Тому заява позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є цілком законною та відповідає вимогам Земельного кодексу України, що стосується питання приватизації земельної ділянки в межах норм для безоплатної приватизації. Позивач вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання за предметом позову не прийняв до уваги той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921255100:11:002:0168 не існує, а тому є недоречним посилатись на факт її включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на оренду на які пропонуються до продажу на земельних торгах. Земельна ділянка на яку позивач намагається отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою має зовсім інший кадастровий номер 5921255100:11:002:0171 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) Землі запасу), а тому твердження суду першої інстанції не відповідають дійсності та надані докази позивачем не проаналізовані в повній мірі. Також, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка, а ні на момент звернення, а ні на час вирішення спору не входить до складу земельних ділянок переданих на аукціон. Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінку, що позивач до Відповідача звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою 24.04.2020 року, а відповідач видав наказ про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на оренду на які пропонуються до продажу на земельних торгах 18.05.2020 року. На думку позивача, у відповідача не було жодних перепон щодо видачи наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щрдо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га та надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у квітні 2020 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області . Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.05.2020 №18-19968/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За приписами пункту "в" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК, згідно з положеннями частини шостої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 136 ЗК України визначено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Відповідно до частини другої вказаної статті добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. У відповідності до частини третьої статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, приписи статті 136 Земельного кодексу України свідчать про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це також є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. В той же час, абзацом 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, за приписами пункту 30 якого кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Отже, до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України. Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним судом у постановах від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.05.2020 №18-19968/16-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. У спірному рішенні відповідачем взагалі не визначено до масиву якої із вказаних земельних ділянок входить земельна ділянку, на яку позивач просив надати дозвіл. Крім того, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14, Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17. У даному випадку, рішенням відповідача, оформленого наказом за № 18-19968/16- 20-СГ від 22.05.2020 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України. Доказів на підтвердження тих обставин, що спірна земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, та ця земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, відповідачем не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, а тому судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позову. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року по справі № 480/7255/20, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1881508023.1 від 23.10.2020р. (а.с.6). Поряд з тим, за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1261,30 грн., що підтверджується квитанцією № 1-803К від 28.12.2020 р. (а.с.58). З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду даної справи, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 2102 грн. 10 коп. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі № 480/7255/20 - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою № 18- 19968/16-20-СГ від 22.05.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації; Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Великописарівської селищної ради Великописарівського району Сумської області для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2 га з метою надання у власність в межах норм, передбачених для безоплатної приватизації. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 10 коп.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський