Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5613/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 р.Справа № 480/5613/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С представник позивача та третьої особи ОСОБА_1 Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/5613/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області третя особа ОСОБА_3 про визнання наказу незаконним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, 3-тя особа ОСОБА_3 , в якому просила суд: визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 11.10.2019 № 18-12250/16-19 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки"; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що проект землеустрою, розроблений на замовлення ОСОБА_2 , було погоджено у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, а отже він має бути затверджений відповідачем. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача та третьої особи, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за його відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою від 26.01.2019 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру 29.01.2019 за № О-1290/0/94-19) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с. 75). Листом від 26.02.2019 № С-1290-1181/21-19 відповідач відмовив позивачу в задоволенні поданої заяви з підстав того, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель з крутизною схилів 5-7 градусів (а.с. 76). Зазначений лист було направлено на адресу ОСОБА_2 зазначену в заяві від 26.01.2019, а саме: АДРЕСА_1 . У зв`язку з ненаданням ГУ Держгеокадастру дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови більше місяця, на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України позивачем було замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, про що на адресу ГУ Держгеокадастру в Сумській області направлено повідомлення від 28.03.2019 (а.с. 77). У відповідь на вказане повідомлення ГУ Держгеокадастру направлено позивачу лист від 12.04.2019 № С-334/0/5-19/269/6-19, яким повідомлено, що звернення від 29.01.2019, яке зареєстроване за номером С-1290/0/94-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області було опрацьоване у встановлений законодавством термін та надано лист-відповідь за № С-1290-1181/21-19 від 26.02.2019. Враховуючи вищевикладене, вимоги частини сьомої статті 122 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані, оскільки Головне управління надало мотивовану відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 78). Лист 12.04.2019 № С-334/0/5-19/269/6-19 був направлений на адресу ОСОБА_2 , зазначену в заяві від 26.01.2019, а саме: АДРЕСА_1 . В подальшому на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с. 6-62). 26.07.2019 зазначений проект погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 57). Після погодження проекту землеустрою, позивач через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою від 26.09.2019 (вхідний номер 546657 від 27.09.2019) (а.с. 63). Наказом ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 11.10.2019 № 18-12250/16-19 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, оскільки в наданому проекті землеустрою відсутнє рішення відповідного органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того наголошено, що положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані, оскільки головним управлінням була надана мотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 65). Непогоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернулась з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідач, при прийнятті спірного наказу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України). Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України. Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до ч. ч. 9-10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Згідно із ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки. Як встановлено судом, ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 26.01.2019, яка була отримана та зареєстрована відповідачем 29.01.2019 за № С-1290/0/94-19. За результатом розгляду заяви уповноваженою особою прийнято рішення про неможливість її задоволення, про що зазначено в листі від 26.02.2019 № С-1290-1181/21-19 з наведенням мотивів такої відмови. На підтвердження факту відправлення на адресу позивача листа від 26.02.2019 № С-1290-1181/21-19 відповідачем надано витяг із електронної системи документообігу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (ДОК.ПРОФ. 3.0) (а.с. 84-86). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 05.12.2019 р. по справі № 806/2540/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Позивач зазначає, що у відповідь на заяву від 26.01.2019 р. вона не отримала жодного листа від відповідача (ні рекомендованого, ні простого), а тому вона, відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, законно отримала право на розроблення проекту землеустрою та реалізувала його. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів отримання позивачем зазначеного листа. Так, позивачем було замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, про що на адресу ГУ Держгеокадастру в Сумській області направлено повідомлення від 28.03.2019 (а.с. 77). В подальшому на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с. 6-62). 26.07.2019 зазначений проект погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 57). Після погодження проекту землеустрою, позивач через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою від 26.09.2019 (вхідний номер 546657 від 27.09.2019) (а.с. 63). Наказом ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 11.10.2019 № 18-12250/16-19 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, оскільки в наданому проекті землеустрою відсутнє рішення відповідного органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того наголошено, що положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані, оскільки головним управлінням була надана мотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 65). Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, беручи до уваги викладене, єдиним можливим законним варіантом рішення відповідача за результатом розгляду заяви позивача є затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуваний наказ є таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року по справі №480/5613/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року по справі № 480/5613/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 11.10.2019 № 18-12250/16-19 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки". Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути повторно питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Пожнянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 28.05.2020 року