Постанова 4824 № 755/19466/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи 755/19466/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/243/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Білич І.М. суддів Лапчевської О.Ф., Іванченка М.М. при секретарі Кемському В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року, постановлену під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Марфіної Н.В. у справі № 755/19466/18 за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради, про відшкодування моральної шкоди малолітньому заподіяної неналежним виконанням батьківських обов`язків і використанням своїх батьківських прав всупереч інтересам дитини, - в с т а н о в и л а: У грудні 2018 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила стягнути з відповідача на користь свого малолітнього онука - ОСОБА_3 84 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому неналежним виконанням відповідачем батьківських обов`язків і використанням батьківських прав всупереч інтересам дитини. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила її змінити, виключивши з мотивувальної частини наступний абзац: «Крім того, суд погоджується з позицією сторони відповідача про те, що навіть зміст наявної в матеріалах справи копії довіреності не давав представнику права для підписання відповідного позову та його подання до суду, оскільки застосувавши логіко-лінгвістичний метод аналізу можна дійти висновку, що довіреність була видана для представлення інтересів ОСОБА_2 у правовідносинах, що виникають стосовно нерухомого майна останньої, а саме квартири АДРЕСА_1 ., про що свідчить застосування у тексті виділень, курсивного написання та підкреслювання». Посилаючись на те, що вказаний висновок суду порушує її права як уповноваженого представника ОСОБА_2 , оскільки відповідач матиме змогу використовувати встановлені судом преюдиційні факти в інших судових справах між сторонами з метою не допуску ОСОБА_1 до участі в судовому процесі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу подану представником ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року повернуто скаржнику. Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, справу передано на розгляд апеляційної інстанції. Скаржник будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в судове засідання не з`явилася, до початку розгляду справи подала заяву, вказуючи на можливий розгляд справи за її відсутності. Інші учасники про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку в судове засідання не з`явилися, поважність причин неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, залишаючи позовну заяву без розгляду в порядку положень ст. 257 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що позов підписано та подано особою, яка не мала права її підписувати у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу цивільної процесуальної дієздатності ОСОБА_1 на здійснення дій від імені та в інтересах законного представника неповнолітньої особи ОСОБА_2 - відсутні дані про те, що представник позивача за довіреністю має статус адвоката. Зазначаючи також, що зміст наявної в матеріалах справи довіреності свідчить про те, що ОСОБА_1 уповноважена діяти в інтересах ОСОБА_2 за текстом наданого до суду доручення не мала права підписання даного позову та його подання до суду, так як могла за дорученням здійснювати представництво інтересів ОСОБА_2 тільки у правовідносинах, що виникають стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . У той же час, наявна в матеріалах справи копія нотаріально посвідченої довіреності від 01.10.2018 року, свідчить про те, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси в комунальних підприємствах, товариствах, у відносинах з фізичними особами та державними органами з приводу захисту прав ОСОБА_2 з будь-яких питань щодо квартири АДРЕСА_1 , а також в ПАТ «Укрпошта» та в усіх судових закладах з усіма правами, що надані законом позивачу відповідачу або іншому учаснику процесу ( а.с. 25). Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду ( з підстав, серед яких також - відсутність в нотаріально посвідченій довіреності права ОСОБА_1 представляти інтереси позивача в суді, а лише тільки у правовідносинах, що виникають стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ) не надав належної оцінки змісту самої довіреності та не встановив повний обсяг повноважень указаного представника, що свідчить про порушення норм процесуального права, і є підставою для скасування судового рішення. Зазначені вище обставини вказують на те, що ОСОБА_1 мала право на подання позовної заяви від імені заінтересованої особи, як особа, що мала повноваження на ведення справи в суді у відповідності до нотаріально посвідченої довіреності. Відповідно ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. У той же час, оскаржуючи ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року, ОСОБА_1 просила суд змінити її, виключивши з мотивувальної частини судового рішення висновку суду відносно того, що ОСОБА_1 уповноважена діяти в інтересах ОСОБА_2 тільки у правовідносинах, що виникають стосовно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права - ч. 4 ст. 367 ЦПК України. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі поданої апеляційної скарги, так як встановивши відсутність правових підстав для залишення позовної заяви судом першої інстанції без розгляду, неможливо залишити ухвалу без змін, лише шляхом виключення з мотивувальної частині рішення певних відомостей ( у спосіб зазначений в апеляційній скарзі). Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду з підстав порушення представником позивача норм ст. 60 ЦПК України (відсутні дані про те, що представник позивача за довіреністю має статус адвоката) не було взято до уваги п. п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, за якими представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно адвокатами з 01 січня 2019 року. ОСОБА_1 було подано позовну заяву до суду 18 грудня 2018 року ( а.с.1). З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 372,374,379, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: