Постанова Київський апеляційний суд № 755/9513/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2023 року місто Київ справа №755/9513/20 провадження№22-ц/824/12563/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 28 червня 2023 року, постановлену у складі судді Савлук Т.В. у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкту нерухомого майна та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ,- В С Т А Н О В И В : Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкту нерухомого майна та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 28 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що він подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу з відповідними доказами ще 12 серпня 2020 року, тобто ще до ухвалення судом рішення по суті, коли справа продовжувала розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження. Надав суду докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, а саме: копію договору від 10 серпня 2020 року за № 01-10/08-20 про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Поліщуком О. Л. (копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю); копію калькуляції-рахунку від 10 серпня 2020 року за №01-10/08-20 на суму 10 240 грн..; копію акта приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 12 серпня 2020 року; копію квитанції від 12 серпня 2020 року про перерахування уповноваженим представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 на картковий рахунок адвоката Поліщука О.Л. гонорару адвоката за надання правової допомоги за договором від 10 серпня 2020 року за № 01-10/08-20 в сумі 10 240 грн. Вказана заява знаходитисься в матеріалах цивільної справи. Тому, твердження суду першої інстанції про невиконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України є помилковим, оскільки зазначену заяву з відповідними доказами було подано без порушення встановлених процесуальним законодавством вимог та строків. Просив у разі неявки в судове засідання його (або його представника) справу розглянути за їх відсутності. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про дату, час і місце засідання суду. ОСОБА_1 та Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА в м.Києві повідомлені шляхом направлення судових повідомлень на електронні адреси, інформація щодо яких міститься в матеріалах справи, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (том 2, а.с.140,141,142). ОСОБА_2 та приватний нотаріус КМНО Стрельченко О.В. повідомлені шляхом направлення судових повідомлень на поштові адреси, які зазначені в апеляційній скарзі. Відповідач КМНО Стрельченко О.В. судову повістку отримала, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення. Конверт відправлений на адресу ОСОБА_2 повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресату. Причини своєї неявки суду не повідомили, а тому суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання, просив розглянути справу за його відсутності. За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу, виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано суду всі необхідні докази про понесені судові витрати до ухвалення рішення по суті, в зв`язку з чим суд, при ухваленні рішення не вбачав визначених законом підстав для розподілу витрат на правничу допомогу, заяву про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення третьої особою подано не було. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до п.6 ч.1статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч.12 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до частини 1статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В., треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності. Апеляційним судом встановлено, що 12 серпня 2020 року третя особа ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10 240 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 надав суду копію договору про надання правової допомоги № 01-10/08-20 від 10 серпня 2020 року; додаток №1 до договору: калькуляцію - рахунок; акт приймання - передачі наданих послуг з правової допомоги від 12 серпня 2020 року, копію квитанції про сплату послуг адвоката в розмірі 10240 грн. У заяві просив суд за наслідками розгляду справи покласти судові витрати на позивача ОСОБА_2 (том №1, а.с.72-85). Заочне рішення Дніпровським районним судом м.Києва ухвалене 21 лютого 2023 року за відсутності третьої особи ОСОБА_1 .. Як убачається з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_1 1 травня 2023 року на електронну пошту суду першої інстанції подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в порядку ст. 270 ЦПК України, оскільки судом при ухваленні 21 лютого 2023 року рішення суду у справі №755/9513/20, не вирішено питання розподілу його судових витрат за попередньо поданою 12 серпня 2020 року заявою, тобто до судових дебатів у справі. Отже, ОСОБА_1 надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ще 12 серпня 2020 року. ОСОБА_1 є третьою особою (учасником справи), та відповідно до ст. 48 ЦПК України не є стороною у справі, а тому в даному випадку суд першої інстанції помилково застосував положення ч.8 ст. 141 ЦПК України. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, не врахував норми ЦПК України, які регулюють дане питання, не звернув увагу на докази, які були надані учасником справи для вирішення питання додаткового рішення, чим порушив процесуальний порядок, визначений ст.ст. 141, 270 ЦПК України. Суд звертає увагу на те, що в силу ст.270 ЦПК України суд апеляційної інстанції не наділений процесуальним правом ухвалення додаткового рішення у справі, яке ухвалене судом першої інстанції, а тому позбавлений можливості вирішити це питання по суті, як того вимагає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Враховуючи те, що у даному випадку питання ухвалення додаткового рішення відноситься до повноважень суду першої інстанції, який ухвалив рішення у справі і апеляційний суд не наділений процесуальним правом ухвалення додаткового рішення, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а ухвала - скасуванню з направлення справи для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 374 частини 1 пункту 6 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 28 червня 2023 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус