Постанова 4852 № 189/1250/19(2-а/189/179/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2020 року м. Дніпросправа № 189/1250/19(2-а/189/179/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2019 (головуючий суддя Чорна О.В., повний текст складено 03.10.2019) у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача інспектора патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Панасенко Олександра Геннадійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія АР №887122 від 13.07.2019 року, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача інспектора патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Панасенко Олександра Геннадійовича, просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АР №887122 від 13.07.2019 року, винесену інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Панасенком О.Г. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510грн. та справу про адміністративне правопорушення закрити. Позов обґрунтовано тим, що 13.07.2019 року позивач керував транспортним засобом у складі тягача марки MAN TGS 26.440 (номерний знак НОМЕР_1 ), з напівпричепом марки ВЕСТТ 975310 (номерний знак НОМЕР_2 ). 13.07.2019 року, на 159 км автомобільної дороги М-29, в Дніпропетровській області Новомосковському районі позивач був зупинений працівником поліції Панасенком О.Г., який виніс відносно позивача постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №887122 від 13.07.2019 року. Відповідно до постанови позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП України. Як зазначено у постанові, водій ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним т/з з напівпричепом ВЕСТТ НОМЕР_2 здійснював перевезення комбайну шириною 3, 85 м, без дозвільних документів, чим порушив п. 22.5 ПДР України; на позивача накладений штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень. Зазначає, що здійснював перевезення згідно дозволу №13308901-1251 НГ від 01.07.2019 року на участь у дорожньому русі від 01.07.2019 року. Стверджує, що під час зупинки позивач надав працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, у тому числі, і дозвіл. Відповідно до дозволу мав право перевозити вантаж, ширина якого складає не більше 3, 75 метрів; посилання працівника поліції на теґ. що вантаж мав ширину 3,85 метри є, на його думку, голослівним, оскільки працівником поліції не надано жодних доказів дотримання здійснення процедури габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, у тому числі, певному пересувному пункті. Заміри проводилися пристроєм сумнівного походження «рулеткою», на який не пред`явлено свідоцтво виданого уповноваженим органом у сфері метрології. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2019 позов задоволено. Скасовано постанову серії АР №887122 від 13.07.2019 року та справу №887122 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закрито. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що факт перевищення ширини вантажу нормативно встановлених розмірів належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено; факт перевищення габаритів вантажу не доведений, отже, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позивач порушив закон. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що достатнім доказом правомірності свого рішення є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та свідчення поліцейських-свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову. Позивачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надано, що не перешкоджає її розгляду по суті. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2019 року, о 04 год. 30 хв., на 159 км автомобільної дороги М-29, в Дніпропетровській області Новомосковському районі інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Панасенко О.Г. виніс постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №887122 від 13.07.2019 року. Згідно постанови ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП України, оскільки, керуючи т/з з напівпричепом ВЕСТТ НОМЕР_2 здійснював перевезення комбайну шириною 3, 85 м, без дозвільних документів, чим порушив п. 22.5 ПДР України; на позивача накладений штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень (а. с. 6). Відповідно до дозволу №13128901-1251НГ, виданого органом поліції 01.07.2019 року, строк дії з 01.07.2019 по 28.07.2019 року, т/з MAN TGS 26.440, НОМЕР_1 , причіп: ВЕСТТ 975310 НОМЕР_2 має право пересуватися по визначеному у дозволі маршруту, у тому числі, по об`їзній Новомосковська, виїзд та рух по М-29, параметри т/з: ширина 3,75 м (а. с. 7). Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про автомобільні дороги», КУпАП, норми Правил дорожнього руху України. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини сарави. Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пп. З п. 30.3 Правил дорожнього руху України на відповідних транспортних засобах установлюються розпізнавальні знаки: "Негабаритний вантаж" - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина - 50 мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу на відстань, більшу ніж це передбачено пунктом 22.4 цих Правил; Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок). Відповідно до п.6 Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Згідно п.13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що контроль на відповідність габаритів вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складенням відповідного документу. Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 122 КУпАП). Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. При цьому, суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. Відповідачем не надано жодних доказів дотримання процедури, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам, дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів із складенням відповідного документу. Інші докази на підтвердження встановлених відповідачем обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані. Відповідач зазначає про свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову, однак матеріали справи не містять доказів, що певні особи були допитані як свідки в судовому засіданні та приведені до присяги свідків, тому суд апеляційної інстанції не може визначити вказаних осіб, які були в одному екіпажі з інспектором, як свідків. Отже, факт перевищення ширини вантажу нормативно встановлених розмірів, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено; факт перевищення габаритів вантажу не доведений, отже, в суду немає підстав вважати, що позивач порушив закон та потребував позначення вантажу щитками відповідно до п. 30.3 Правил дорожнього руху України. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, факт вчинення позивачем правопорушення, а саме: перевезення габаритного вантажу без позначення щитками відповідно до Правил дорожнього руху України, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами. Водночас, в силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою (а саме, інший інспектор), отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення відповідачем. Вищезазначене є підставою для висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, в розумінні ст. 73, 74 КАС України. На думку колегії суддів апеляційної інстанції рішенням суду першої інстанції права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку. З огляду на результати апеляційного розгляду та характер спірних правовідносин, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.10.2019 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови виготовлено 23.01.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова