LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852191/3773/19(2-а/191/43/19)

від 16.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2020 року м. Дніпросправа № 191/3773/19(2-а/191/43/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 (головуючий суддя Бондаренко Г.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Коротун Андрія Сергійовича про визнання противоправними дій та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Коротун Андрія Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про визнання противоправними дій та скасування постанови. Позов обґрунтовано тим, що зазначеною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодекс України про адміністративні правопорушення, тобто він порушив вимогу дорожнього знаку, а саме - в`їзд в зону дії знака 3.21 « В`їзд заборонено». Вважає постанову винесену 29.09.2019 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ПДР він не порушував, а дії інспектора при її винесенні незаконними та такими, що грубо порушують порядок розгляду справи та його права. Просить визнати противоправними дії інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Коротун Андрія Сергійовича при винесені постанови серії ЕАК №1568860 від 29.09.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Коротун Андрія Сергійовича від 29.09.2019 року Серії ЕАК №1568860, по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі.. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ЕАК №1568860 від 29 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, невиконання позивачем вимог дорожнього знаку 3.21 (в`їзд заборонено), тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом скасування спірної постанови серії ЕАК №1568860 від 29 вересня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що не надання відповідачем відеозапису не може свідчити про відсутність вчиненого правопорушення та уникнення відповідальності правопорушника. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2019 року інспектором роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Коротун А.В. було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі Серії ЕАК №1568860, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді 255 грн. Вказана постанова складена на підставі того, що 29.09.2019 року о 10 год. 59 хв. ОСОБА_1 у м. Дніпро пров. Січовий, 23 керуючи автомобілем, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 « В`їзд заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР. Відповідно до вказаної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), норми Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху». Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19). Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено, що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Дорожнім знаком 3.21 « в`їзд заборонено», забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо. Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. При цьому зміст постанови про накладення адміністративного стягнення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Зокрема, у постанові про накладення адміністративного стягнення потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (саме така позиція висловлена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті") Позивач стверджує, що не порушував правил дорожнього руху та рухався із дотриманням вимог передбачених даними правилами. Водночас, відповідач не довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій/рішень. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, отже підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять. На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення відповідачем. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку. З огляду на характер спірних правовідносин та результати апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови виготовлено 23.01.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»