Постанова 4855 № 640/21119/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21119/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Кучми А.Ю., при секретарі судового засідання Гужві К.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивачів (апелянтів): Несін Л.П., від відповідача: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд груп" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд груп" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування приписів, - В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайбуд груп" з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому зокрема просять суд: - визнати протиправним та скасувати припис, виданий ТОВ "Скайбуд груп" про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 27.09.2019, - визнати протиправним та скасувати припис, виданий КП "Спецжитлофонд" про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 27.09.2019, - визнати протиправним та скасувати припис, виданий ТОВ "Скайбуд груп" про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 27.09.2019, Разом з позовною заявою позивачами подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних приписів до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року позивачам було відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачі звернулись до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 317 КАС України просять суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх заяву та вжити заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказують обставини аналогічні тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, зазначають, що оскаржувані приписи містять очевидні ознаки протиправності та при цьому заборонять здійснювати будівельні роботи, через що на сьогоднішній день фактично заблоковано будівництво об`єкта, що у свою чергу порушує права не лише позивачів, а й інших осіб, які є інвесторами будівництва. Крім того, позивачі стверджують, що невиконання оскаржуваних приписів буде мати наслідком накладення на них відповідних штрафів відповідачем. За наведених обставин, апелянти вважають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову без розгляду справи по суті з встановленням всіх фактичних обставин справи. При цьому, апелянти зауважують, що суд першої інстанції для з`ясування всіх фактичних обставин справи мав можливість витребувати необхідні докази, а також викликати учасників справи у судове засідання для вирішення відповідного питання. Таким чином, позивачі вважають, що судом першої інстанції під час розгляду їх заяви про вжиття заходів забезпечення позову було неповно з`ясовано всі обставини справи, що призвело до помилкових висновків та прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. У судовому засіданні представник позивачів підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила суд апеляційну скаргу задовольнити. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив. За наведених обставин та керуючись приписами ч.2 ст. 313 КАС України судова колегія вирішила здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову позивачі, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову вказують про те, що заборона виконання будівельних робіт на підставі оскаржуваних приписів відповідача до моменту вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили порушує права замовника на користування, володіння і розпорядження майном, а також призведе до значних негативних наслідків та завдасть матеріальних збитків. Таким чином, позивачі вважають, що оскільки, на момент розгляду даної справи про визнання протиправними та скасування рішень відповідача не зупиняється дія цих рішень, то існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі. З урахуванням викладеного, позивачі наголошують на тому, що захист їх прав свобод та інтересів значно ускладниться або взагалі стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що застосуванням заходів забезпечення позову у визначений позивачами спосіб може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, як правильно було зазначено судом першої інстанції, основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Водночас, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачами не надано будь-яких доказів та відповідно не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. У свою чергу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення дії оскаржуваних приписів надасть позивачу можливість продовжити здійснення будівельних робіт без усунення порушень, які були виявлені відповідачем, а у випадку підтвердження наявності порушень вимог містобудівного законодавства, визначених у приписах, будівництво об`єкта буде здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а також будівельних норм та зумовить виникнення небезпеки для суспільства. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин зупинення дії оскаржуваних приписів Державної архітектурно - будівельної інспекції України матиме наслідком виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. Отже, за наведених обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосуванням заходів забезпечення позову у визначений позивачами спосіб може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Також, колегія суддів зауважує, що аргументи позивачів щодо безпідставності прийняття оскаржуваного індивідуального акту є, за своєю суттю, підставами позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені заявниками обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а також матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів того, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 311-313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбуд груп" залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов А.Ю. Кучма Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2020 року