Постанова 4855 № 320/7966/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7966/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., при секретарі судового засідання Гужві К.М., за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Рогава О.В., від відповідача 1: не з`явились, від відповідача 2: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" до Управління Держпраці у Тернопільській області, Головного державного інспектора Управління Держпраці у Тернопільській області Маліновського Івана Миколайовича про визнання протиправним та скасування припису,- В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, Головного державного інспектора Управління Держпраці у Тернопільській області Маліновського Івана Миколайовича про визнання протиправним та скасування припису № 23/147/19/20 від 27 серпня 2020 року. Разом з вказаним позовом ТОВ "Йограйтен" було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису № 23/147/19/20 від 27 серпня 2020 року до прийняття рішення у цьому позовному провадженні. В обґрунтування доводів вказаної заяви зазначає, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" є побоювання щодо можливості значного ускладнення його господарської діяльності, додаткових матеріальних та фізичних витрат, пов`язаних з тим, що подання позову не зупиняє дію оскаржуваного припису, який хоча і є відверто протиправним, але невиконання його вимог має своїм наслідком притягнення посадової/посадових особи до адміністративної відповідальності, зупинення господарської діяльності товариства. За наведених обставин, позивач вважає, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову, може створити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а захист вказаних прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 рокуу задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України просив суд скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та вжити заходів забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує обставини аналогічні тим, що викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та разом з цим, зауважує, що на його думку судом першої інстанції було неправильно надано оцінку цим обставинам та застосовано норми матеріального права. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили. За наведених обставин та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України судова колегія визнала за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову позивач, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову наголошує на тому, що захист його прав свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а у разі задоволення його позовних вимог йому необхідно буде докласти значних зусиль для відновлення його порушених прав та інтересів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи жодних доказів на підтвердження відповідних доводів позивачем до суду першої інстанції не надавалось. Таким чином, приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх доказів в обґрунтування заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Крім того, судом першої інстанції було також вказано, що ознаки протиправності оскаржуваних рішень відповідача підлягають встановленню при вирішенні справи по суті. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. З огляду на зазначене, колегією суддів не встановлено обставин за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Апелянтом не надано жодних доказів, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, оскільки є лише припущеннями позивача. Жодних доказів на підтвердження обставин щодо реального обмеження його законних прав та інтересів оскаржуваними рішенням відповідача - позивачем суду також не надано. Таким чином, позивачем не доведено, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову призведе до невідворотних наслідків та у разі встановлення судом порушення його прав, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, колегія суддів зауважує, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, що є однією з обов`язкових умов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі ознаки можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Київського окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Йограйтен" залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович