Постанова 4855 № 640/14619/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14619/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого-судді: Чаку Є.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю. за участю секретаря: Муханькової Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови, В С Т А Н О В И В : ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування припис №КВ345/1324/АВ/П; визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ345/1324/АВ/П/ТД/ФС-126 від 26 лютого 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, 06 лютого 2019 року начальником Головного управління Держпраці у Київській області видано наказ №764 про проведення інспекційного відвідування на предмет не оформлення трудових відносин, зокрема, ФОП ОСОБА_1 у період з 08 по 11 лютого 2019 року. 08 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області видано направлення №345 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет не оформлення трудових відносин. Цього ж дня було складено вимогу від 08 лютого 2019 року №345, якою позивача зобов`язано у строк до 12:00 годин 11 лютого 2019 року надати такі документи: довідку про реєстрацію в органах статистики, пояснення щодо ведення робіт, а також щодо кількості працівників (з прізвищами) залучених до роботи. 11 лютого 2019 року інспекторами праці проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності. За результатами проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) №КВ345/1324/АВ від 11 лютого 2019 року. Згідно висновків вказаного Акту під час інспекційного відвідування було виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 частин 1,3 ст. 24 КЗпП України, а саме суб`єктом господарювання, як роботодавцем, допущено громадянку ОСОБА_2 до виконання роботи за функціональними обов`язками продавця без укладання трудового договору, без видання наказу/розпорядження про прийняття працівника на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. 11 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Київській області було складено припис про усунення виявлених порушень №КВ345/1324/АВ/П, яким у строк до 11 березня 2019 року зобов`язано позивача усунути порушення описані в акті перевірки. 26 лютого 2019 року було прийнято постанову №КВ345/1324/АВ/П/ТД/ФС-126 від 26 лютого 2019 року, якою на позивача накладено штраф в сумі 125190 грн. Позивач, не погоджуючись з вказаними приписом та постановою, звернувся до суду з даним позовом. Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин надалі Законом №877-V), статтею 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з преамбулою до Закону № 877-V, ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). За визначенням статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. В свою чергу, згідно частини 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який, згідно з його пунктом 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Як слідує зі змісту пункту 2, підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №295, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту. Суд першої інстанції правильно зазначив, що у Законі № 877, дійсно відсутня така підстава для проведення позапланового заходу, як результат аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Водночас така підстава передбачена у пп. 3 п.5 Порядку №295 якого визначено, що інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Вказані обставини спростовують доводи апелянта щодо проведення інспекційного відвідування за відсутності законодавчо визначених підстав. Пунктами 19, 20, 27, 28, 29 Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання ( п.12 Порядку №295). Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень. За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка. Як було встановлено вище, під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 інспекторами праці було встановлено, що суб`єктом господарювання, як роботодавцем, допущено громадянку ОСОБА_2 до виконання роботи за функціональними обов`язками продавця без укладання трудового договору, без видання наказу/розпорядження про прийняття працівника на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадянкою ОСОБА_2 було надано письмові пояснення, в яких остання зазначила, що вийшла на зміну продавця 08 лютого 2019 року о 14:00 годин по 21:00 годину за домовленістю оплати праці 120 грн. за цей час - за роботу продавця, без оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 (магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 "). У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що письмові пояснення ОСОБА_2 були надані в шоковому стані, під тиском, на бланку та під диктовку інспектора. Насправді ОСОБА_2 знаходилась у приміщенні на прохання ОСОБА_1 тимчасово, без виконання функцій продавця, з метою не допущення сторонніх осіб до приміщення магазину під час його відсутності. На підтвердження вказаних обставин, апелянтом надано нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_2 , в яких остання зазначила, що перебувала на порозі магазину тимчасово без виконання функцій продавця, на прохання знайомого ОСОБА_1 , який попросив її тимчасово побути у приміщенні магазину на час його відсутності. Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта суперечливими, оскільки у матеріалах справи наявні повністю протилежні пояснення ОСОБА_2 . До того ж у матеріалах справи наявні фото, з яких вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у приміщенні магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на місці продавця, а не на порозі, як про це зазначено у нотаріально засвідчених поясненнях ОСОБА_2 . Належних доказів на підтвердження того, що працівниками Держпраці під час здійснення інспекційного відвідування здійснювався тиск на ОСОБА_2 (окрім пояснення ОСОБА_2 ), а саме відкриття кримінального провадження стосовного дій працівників Держпраці, апелянтом до суду не надано. Зважаючи на те, що інспекторами праці безпосередньо під час інспекційного відвідування було виявлено на об`єкті відвідування працівника, який виконував трудові функції без належного оформлення та від вказаної особи відібрано пояснення щодо виконання нею певної роботи чи посадових обов`язків, колегія суддів погоджується із судом першої інстанцій про встановлення факту порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Враховуючи встановлене порушення позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при проведенні перевірки та накладенню вищевказаного штрафу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що під час відвідування ФОП ОСОБА_1 та під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відповідачем встановлено та належними доказами підтверджено використання позивачем найманої праці без належного оформлення трудових відносин, тобто порушення частини третьої статті 24 КЗпП України. Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.І. Мєзєнцев А.Ю.Коротких