Постанова 4851 № 520/5648/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 р. Справа № 520/5648/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 (суддя Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5648/2020 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України , Прокуратури Харківської області , Харківська місцева прокуратура № 1 третя особа Харківській окружний адміністративний суд про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - визнати неналежним здійснення функцій представництва інтересів держави у суді Генеральною прокуратурою України, прокуратурою Харківської області, зобов`язати їх направити до суду позови про визнання угод відчуження нерухомості недійсними, а саме, гаражного боксу АДРЕСА_1 , гараж по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 ; по АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 та в будинку 197 АДРЕСА_8 , гараж у АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , гараж АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 АДРЕСА_14 по АДРЕСА_15 АДРЕСА_16 АДРЕСА_17 , квартира АДРЕСА_18 , по АДРЕСА_19 АДРЕСА_20 АДРЕСА_21 АДРЕСА_22 , на приміщення літ. А-10, АДРЕСА_23 23,24,29-43 по АДРЕСА_10 на квартиру АДРЕСА_24 за АДРЕСА_25 по АДРЕСА_26 ; - зобов`язати прокуратуру Харківської області та Харківську місцеву прокуратуру № 1 провести перевірку наявності підстав для внесення аналогічних позовів на нерухоме майно ОСОБА_2 та його співмешканки, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в тому числі відсуджене ним раніше, а також дотримання закону при отриманні прав на житло та при його реалізації після померлих одиноких громадян в будинках АДРЕСА_27 , 276, 265 АДРЕСА_28 , вул АДРЕСА_28 в 1986-2020 р.р. Позивачем разом з позовними вимогами заявлено клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого він просить прийняти заходи забезпечення позову та заборонити операторам зв`язку Київстар, Водафон, ТОВ Трімоб, ТОВ Воля кабель, Макснет, групі компаній під торговою маркою Тріолан надання послуг зв`язку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , мешканцям кв.126 АДРЕСА_29 будинку позивача, і обслуговування його втраченого телефону 355054040679571 (SUMSUNG Е 1081), а ДКУ НП в Харківській області та УСБУ в Харківській області заборонити експлуатацію спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації в будинках 195 Д, 195, 195 г, 191, 191 А, 276, 276 по АДРЕСА_30 . Клочківській, вул. Данилевського, 32 в Харкові; заборонити центрам адміністративних послуг реєстрацію угод з нерухомістю гаражного боксу АДРЕСА_1 , гараж по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 ; по АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 АДРЕСА_7 та в будинку 197 АДРЕСА_8 , гараж у АДРЕСА_9 " АДРЕСА_11 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , гараж АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 АДРЕСА_14 по АДРЕСА_15 АДРЕСА_16 АДРЕСА_17 , квартира АДРЕСА_18 по АДРЕСА_19 АДРЕСА_20 АДРЕСА_21 АДРЕСА_31 АДРЕСА_32 , на приміщення літ. А-10, АДРЕСА_23 23,24,29-43 по АДРЕСА_28 на квартиру АДРЕСА_24 за АДРЕСА_25 по АДРЕСА_26 . В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що з початку 2016 р. від спрямованої дії електромагнітних полів у нього щоденні і щохвилинні спазми м`язів обличчя, біль в очах і пахових органах, які заподіюють страждання. В 2018-2020р. біль став інтенсивним і протиправні дії відповідачів направлені були явно на провокування конфліктів із застосуванням насильства. Не прийняття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_8 експлуатувати непобутові радіоелектронні засоби та інтернет провайдерам заборони на надання Петровим телекомунікаційних послуг, а поліції та СБУ на використання зазначених засобів призведе до подальшого перешкоджання участі позивача у справі, спричинення шкоди, а відсутність заборони на відчуження квартир призведе до відчуження, що унеможливить виконання рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на вмотивованість поданої заяви, оскільки, вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у даній справі. Харківською місцевою прокуратурою № 1 надано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на необґрунтованість скарги. В судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач, який приймав участь у режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечили, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надано доказів, що заявлені заходи забезпечення позову пов`язані з предметом позову та позовними вимогами, та вказані заходи можуть ефективно захистити або поновити права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з цим, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Разом з тим, враховуючи доводи позивача з питання забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем на час вирішення клопотання не надано до суду обґрунтованих доказів, що заявлені заходи забезпечення позову пов`язані з предметом позову та позовними вимогами, та вказані заходи можуть ефективно захистити або поновити права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. За наведених обставин та враховуючи, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем. Вищевикладене свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 по справі № 520/5648/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 24.07.20.